Людина як дзеркало епохи — ця тема наскрізно пронизує усю творчість Віктора Сидоренка. Тлом, часовим дзеркалом для його фігур стають епохи. Творення, руйнування, війни переходять одне в одне, тут герої постають у створеній автором уніформі, прояві уніфікованої свідомості.

Уперше цей місткий символ художник виявив у роботі «Вторгнення» (1995). Застосований ним метафоричний спосіб, уможливив ємно окреслити складні трансформаційні зміни, які відчуває особистість на шляху її ідентифікації.
Ця метафоричність розкриває і більш глобальний сенс: свобода це не лише внутрішня боротьба і пошук шляхів до самовизначення, а, передовсім, складний шлях крізь соціально-екзистенційні обмеження будь-якої системи.

Частина його робіт присвячена молодим воїнам, і створена на основі документальних армійських фото як фантом повернення до споконвічного — реального жертвопринесення богові війни. Оголене, беззахисне тіло героя символізує біоресурс системи. Його субтильність підкреслює трагізм буття, закладений у кожній соціальній формулі, у будь-якому суспільному устрої.

ВХІД ВІЛЬНИЙ (вихідні – субота-неділя)

КАРАСЬ ГАЛЕРЕЯ. Київ, Андріївський узвіз 22-а