«Вічний сад». Живопис Наталі Бартків -Музей українського живопису

Існує поетична метафора про те, що Господь не виганяв людей з раю – Він вигнав Рай з людської душі. Ця цитата дозволила мені усвідомити, що творчість для мене це спосіб повернути відчуття Раю собі і всім хто споглядатиме мої картини . Хай на мить чи на годину. А може й назавжди?

Ідея виставки «Вічний Сад» не була придумана мною – вона просто народилась з однією з перших картин «Райські пташки» 2005го року. А в 2011 з’явився твір «Гранатове Дерево – Дерево життя» і я зрозуміла що буде продовження. Досліджуючи цю тему я знайшла переклад слова Рай перською – парадиз – що дослівно означає «місце за стіною». Але ця тема не обмежується лише християнськими чи іудейськими алюзіями. Мене захопив цей дивовижний світ міфів і легенд, де головними діючими героями були дерева. Так і в індусів, слов’ян і в ескімосів в центрі Дерева Життя сяє Сонце. Дерева тримають на собі наш світ – завдяки ним ми, Люди, дихаємо. В древньоіндійських священних текстах Людину порівнюють з деревом – подібно до дерева, що корінням входить в землю, а гіллям сягає неба – Людина живе в двох світах одночасно – на Землі в тілі і на небесах в душі і в Бозі. Саме мистецтво є теж чимось матеріальним, до чого можна торкнутись рукою і, водночас, неземним , що підіймає душу до неба.

Наталя Бартків.

Дерево життя, 200х150 см, 2016

Рожевий рай, 50х60 см, 2016

Світанок. Лотоси, 145х100 см, 2015

«Живопис Наталії Бартків одночасно оригінальний та традиційний. У створеному нею світі вона сама Берегиня вічних цінностей буття. Їй властивий фольклорний склад мислення – це святкова сторона життя , мистецтво “семи неділь”, котре протистоїть драматичним подіям світу. Наталія створює втішне мистецтво, мистецтво Втіхи. її композиції подібно до красивих мелодій завжди зберігають внутрішню гармонію. Кольори та відтінки якими вона користується врівноважують один одного для тієї ж гармонії. Тим самим цілям слугують і пластична м’якість форм, і живописна соковитість колориту, і загальне мажорне звучання, і рослинний візерунок за мотивами виноградної лози – взір безкінечник, відомий ще з часів трипільської культури. Все навколо видається їй живим, чарівним, обіцяючим чудо.»

Ірина Тімохова, мистецтвознавець Одеського музею Західного та Східного мистецтва