29 січня 1889 року в Єлисаветграді в родині робітника народився Петро Покаржевський. Навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі та відвідував вечірні рисувальні класи, якими керував талановитий педагог, живописець Феодосій Козачинський.
В 1905 році Петро Дмитрович вступив до Київського художнього училища. В 1908 році за три роки замість шести юнак з відзнакою закінчив училище, що дало йому право без екзаменів вступити в Академію мистецтв. При виборі майстерні він обрав батальну майстерню М.С.Самокіша, яка мала добрі реалістичні традиції, що визначило подальший творчий шлях художника.
З 1937 року й до останнього дня свого життя Петро Дмитрович працював викладачем живопису й малюнку Московського художнього інституту імені В.І.Сурикова, передаючи свій досвід учням. Він виховав кілька поколінь живописців, багатьох майстрів, творчість яких широко відома.
В експозиції представлено живописні роботи з фондового зібрання обласного художнього музею – «Автопортрет» (1923), «Срібний день у Гурзуфі» (1964), «Шахтарі Хібін» (1959), «Узбек з конем» (1942), «Натюрморт» (1946).
Експозицію доповнюють каталоги виставок митця, набір листівок із репродукціями творів, спогади «Записки художника» з дарчими підписами самого автора.
«Автопортрет» (1923)
«Срібний день у Гурзуфі» (1964)
«Узбек з конем» (1942)
«Натюрморт» (1946)