Тетяна Яблонська -Музей українського живопису

Тетяна Нилівна Яблонська (1917-2005) — видатний живописець, педагог.

Працювала у галузі станкового живопису — створювала тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Постійно перебувала у стані пошуку якнайвиразнішої художньої мови. Її твори вирізняються філософською глибиною світосприйняття, багатим і вишуканим колоритом, композиційною довершеністю та оригінальністю просторових вирішень теми. Багатьом полотнам художниці притаманні тонка задушевність, лаконічність стилю, майстерність декоративного узагальнення.

У житті, як на довгій ниві, усього було – і радощів, і прикрощів. У стародавній Японії існував звичай: художник, змінюючи творчу манеру, брав собі нове ім’я. Так і я давно вже не та «Яблонська», якою була колись.

Мій вільний творчий розвиток під час навчання у художньому інституті і в перші повоєнні роки був загальмований зловісними постановами ЦК з ідеологічних питань. У середині п’ятдесятих я дійшла творчої кризи.

Під час тимчасової хрущовської «відлиги» наше мистецтво почало вириватися з тенет соціалістичного реалізму і шукати нових шляхів. Я захопилася українським народним мистецтвом. Виник цикл декоративних творів. Але наприкінці роботи над цією серією я побачила, що почала повторюватися. Цикл вичерпався.

В сімдесятих роках мені пощастило двічі побувати в Італії. Знайомство з мистецтвом кватроченто спрямувало мої пошуки вглиб, до внутрішньої духовності.

У ці ж роки я захопилася знов імпресіоністами, забутими з часів жданівщини. Збагнула, що цінність живопису становить саме живопис.

Тепер я прийшла «на круги своя». Відчуваю, що у творчості я повністю вільна. Пишу з вікон та поблизу своєї домівки. Це «звуження горизонту», навпаки, його для мене розширило – відкрило красу і поезію там, де я їх не бачила раніш.

В кожного з нас є своє вікно, у яке дивиться Природа.

Тетяна Яблонська. 1997