Ре-Візія -Музей українського живопису

Наприкінці кожного року ми пробуємо проаналізувати наші досягнення та втрати: рахуємо помилки, згадуємо щасливі обставини еволюційних кроків… І лиш згодом, зі світлим Духом Різдва знаходимо нові мотиви для творчості і саморозвитку.

Духовні цінності у львівському мистецтві були визначальними завжди. У ХХ-му сторіччі їх основу заклали художники та педагоги європейського рівня: Роман та Маргіт Сельські, Лепольд Левицький, Вітольд Манастирський та Роман Турин, Карло Звіринський та Євген Лисик…. Для них ці цінності були сенсом життя, і навчання мистецтву молодих, фактично, було вихованням «споріднених душ». Мабуть тому і феномен «львівської школи» лежить не у визначенні конкретного інституту чи академії, але у колах актуальної естетичної рефлексії.

Виставковий проект «Ревізія» — один із чергових спроб суб’єктивної переоцінки мистецьких явищ Львова другої половини ХХ ст., де визначальним є цінності прогресивного Львова та актуальна проблематика часу, без огляду на ідеологічні, національні та інші розбіжності. Цих «актуальних» середовищ у Львові було декілька: коло родини Сельських, коло Леопольда Левицького, школа Карла Звіринського, коло Олександра Аксініна, середовище однодумців Василя Польового, чи коло Михайла Штенберга …. Всі названі і не названі групи підготували фундамент «актуального Львова», чи такого, що спроможний рефлексувати своїм мистецтвом на виклики глобального Світу.

Представлення цих «кіл» на виставці досить камерне, як і формат галереї. Але ж «Ревізія» не передбачає ретроспективу… Ревізія – то, радше, якісний аналіз.

Експонатура «наймолодших» львів’ян у цьому проекті — твори учасників «Оpen groupe», котрі дебютували своїм мистецтвом на Венеційському бієнале у травні цього року та репрезентували сучасну українську культуру. Які цінності сповідують ці молоді люди, і чи існує канва взаємозв’язків сучасного мистецтва та «тієї актуальності»? Інколи добре поставлені запитання кращі за хибні узагальнення.

Богдан Мисюга