Експозиція Ольги Петрової в системі нефігуративу
Ще за часів Василя Кандинського та Франца Марка (1910-і рр.) мистецтво розвивається за принципом рішучого відходу від уподоблення природі та натуральності. Це відкриття належить класичному авангарду так само, як і некласичній філософії. Речі зовнішнього світу бачить кожен, але митець абстрагує з об’єктів цього світу власну, внутрішню реальність (внутрішній ландшафт).
Коли художник бачить «внутрішнім оком», він ширше обіймає світ.
Нефігуратив взагалі та експозиція Ольги Петрової зокрема є потягом звільнення від речей, від конкретики матеріального на користь «ейдосів» як духовних реакцій художника. Медитативне проникнення в духовний контекст тих чи інших психологічних станів унаочнено в безпредметних студіях Ольги Петрової.
Метафізика нефігуративу (позавербального мистецтва) ґрунтується на абстрагованих формах: лініях, геометричних структурах (першоелементах) та на кольорах.
З цих «цеглинок» починається створення будь-якої композиції.
В первинних структурах також віддзеркалені закони художнього мислення.
В нефігуративних пасажах О. Петрової вагомою є ритмічна організація композицій та їх музичне звучання. Нефігуратив підносить роль інтуїції, емоції та артистичного «Я».
Для адекватного сприйняття мистецтва нефігуративу (композицій «без слів») особливої ваги набуває культура вчування глядача, його інтуїтивне осягнення твору як наслання. Цей діалог глядача із твором є дорогоцінною можливістю у порозумінні двох індивідуальностей – автора та реципієнта. Василь Кандинський вважав, що діалог важливий за умови, коли «бажання «сказати» твором зустрічає просвітлене любов’ю бажання «почути» твір», бо «пояснення саме по собі не здатне наблизити людину до нефігуративу».
Ольга Петрова
Ольга Петрова – художник, історик мистецтва, доктор філософських наук, Заслужений діяч мистецтв України, професор НАУКМА.
Член Національної спілки художників України з 1976 р.
В експозиції представлені роботи різних років.
Виставка триватиме до 23.02.2018 за адресою: Київ, вул. Десятинна, 13.
