Оксана Полтавець-Гуйда. "З Україною в серці". -Музей українського живопису

Оксана з дитинства прагнула малювати. Закінчивши загальноосвітню школу з золотою медаллю, вона пішла у вільні слухачі Республіканської художньої школи імені Тараса Шевченка. Потім — на живописний факультет Київського державного художнього інституту. Закінчила майстерню чудового живописця, майстра батальних сцен, народного художника України, професора Віктора Шаталіна.

З 1980 року Оксана Полтавець-Гуйда — вже повноправний учасник художнього процесу: експонує свої роботи на всеукраїнських, всесоюзних і закордонних виставках, проявляє себе як художник з власним поглядом на життя і творчість.

Спрага удосконалення привела її в творчі майстерні Академії мистецтв СРСР до народного художника СРСР, професора Сергія Григор’єва.

У 1983 році Оксана Полтавець-Гуйда за рекомендацією Тетяни Нилівни Яблонської вступила до живописної секції Національної спілки художників України.

Вплив цих неординарних педагогів і насамперед батька Віктора Полтавця на творчість талановитої художниці був таким потужним, що вона безстрашно бралась за вирішення й виконання складних у творчому й психологічному плані картин.

«Автопортрет», 2006

Оксана Полтавець-Гуйда схильна до найскладніших тем у живопису — до портретів, багатофігурних композицій, у яких зображувані події мають розвиток у часі і просторі, особливою складністю вирізняються її картини на історичні теми. Оксана Вікторівна як вправний сценарист, режисер і актор, наповнює кожен образ характерною психологією і грамотно, пружно організовує драматургію твору, аби точно й переконливо донести ідею до глядача. Виникає враження, що чим важчий хліб художниці, тим він їй смачніший. І цю «смакоту» миттєво відчуває глядач.

«Дід Панас і буслики», 1989

«В новій майстерні», 1990

За манерою живопису Оксана Полтавець-Гуйда дуже жіночна, летюча, мрійлива, романтична, сріблясто-золотава. Вона аж ніяк не співець суму, тільки радості й світла. Її мазок ніжний, переливчастий, примхливий, він розчиняється у предметі й просторі. Її живопис — це магія реалізму чистої води, де живими й одухотвореними є дерево, камінь, хмара, річка, трава.