«Мандри киян» -Музей українського живопису

Мандрівка художника вимірюється не кілометрами доріг і навіть не новизною побаченого. Вже неподалік від міста треноване око митця здатне вихопити з потоку візуальних вражень щось важливе саме для нього – ландшафт, сюжет, освітлення, стан природи – який згодом на полотні чи папері перетвориться на художній образ.

На відміну від звичайної людини художник у подорожі не відпочиває, навіть якщо не пише етюди чи не робить швидкі начерки, бо його око несамохіть фіксує видимий світ, емоційно забарвлюючи, здавалося б, звичні речі. Для митця подорож – інколи спосіб побачити звичні й буденні речі заново, під незнайомим кутом, а інколи – вийти за межі повсякдення.

Для художника-киянина мандрівка починалася одразу за околицею великого міста, об’єктом милування і мистецького осмислення могли стати дерева у сонячному чи місячному світлі, польова дорога, скромний дебаркадер-пристань, загадковий вогник на шляху у сутінках. А далі – ландшафти великої країни в усій красі та розмаїтті, поля і пагорби, квітучі луки і діброви, моря і повноводні ріки, пам’ятки архітектури та звичайні будинки. І ще люди – звичайні обличчя, побачені художником і змальовані на яскраві типажі, або постаті, трактовані як ефектний стафаж, невід’ємний від місцевості.

Навесні мистецтво кличе у подорож Україною, будить уяву, навіть пропонує маршрути. Тож мандруймо слідом за митцями, радіймо красі землі. І не забуваймо: Крим теж наш, як десятки років був своїм для кращих українських митців. Ми ще помилуємося горами, морем і кипарисами.

Катерина Липа