«Точно згадати, з якої причини я розрізала першу роботу, я навіть не можу, але відразу з’явилося розуміння, що зняти і розрізати треба все».

Початок 2016 року. Анна Миронова прийшла в свою майстерню, зняла свої ранні пейзажі з підрамників і розрізала їх на однакові квадрати. Кожна з оригінальних робіт представляла собою втілення певного досвіду, спогадів, вражень авторки. Тепер «фрагменти» колись єдиної картини – це нові самодостатні арт-об’єкти, що одночасно залишаються лише частиною початкового цілого. У такий спосіб, глядач проекту постає перед проблемою герменевтичного кола: для розуміння цілого необхідно осягнути його окремі частини, але для розуміння окремих частин вже необхідно мати уявлення про сенс цілого. І хоча те саме ціле для нашого ока вже…