28 марта
Народився Фра БАРТОЛОМЕО (Бартоломео делла Порта) (28 березня 1472, Віано, Тоскана - 6 жовтня 1517, Флоренція) - італійський живописець флорентійської школи. Представник Високого Відродження. Малював фрески, вівтарі, іноді — портрети.
Навчався у Флоренції у Козімо Росселлі, надалі перебував під впливом Леонардо да Вінчі і Мікеланджело. В молодості художник був палким прихильником домініканського ченця-проповідника Савонароли. Після страти останнього вступив у ченці домініканського монастиря Св. Марка у Флоренції і взяв собі ім'я Фра Бартоломео - раніше він був відомий як Фра Баччо делла Порта. Фра Бартоломео вирішив відмовитися від мистецтва і знищив всі свої картини і малюнки з оголеними фігурами, бо вважав такі зображення гріховними.
 |
| «Портрет Джироламо Саванароли», близько 1498 |
У 1504 році у Флоренцію приїхав молодий Рафаель, з яким у Фра Бартоломео зав'язалася тісна дружба. Художник повернувся до живопису і створив ряд піднесених творів на релігійну тематику. З 1509 Фра Бартоломео працював з Альбертінеллі, разом з яким заснував «Школу святого Марка». Більшість робіт художника знаходяться у Флоренції.
Фра Бартоломео - один з творців зразкової монументальної вівтарної картини ("Заручини святої Катерини", "Марія з святими і з донатором Жаном Карандоле", "Христос і чотири євангелісти"). Його роботи відрізняються величною композицією, щирістю почуття і витонченою простотою.
 |
 |
| «Містичні заручини святої Катерини Сієнської», 1511 р. Лувр, Париж |
Народився Рафаель САНТІ (28 березня або 6 квітня 1483, Урбіно - 6 квітня 1520, Рим) - великий італійський живописець, графік і архітектор епохи Відродження.
Художній майстерності Рафаель почав вчитися у свого батька - Джованні Санті, придворного художника і поета. Залишившись в 11 років сиротою, продовжив навчання у П'єтро Перуджино - відомого італійського художника. У 1502 році з'являється перша з рафаелівських мадонн - «Мадонна Соллі»; мадонн Рафаель буде писати все життя. Він написав безліч полотен із зображенням Богоматері. Одні з найвідоміших картин Рафаеля - «Сікстинська Мадонна» (1513), «Мадонна Конестабіле» (1504), «Маленька Мадонна»…
 |
| «Сікстинська Мадонна», 1513-1514. Галерея старих майстрів, Дрезден |
Близько 1504 року ним написані перші картини на світську тематику - «Сон лицаря» і «Три грації». Вже до цього часу художник виробляє свій неповторний стиль.
 |
| «Сон лицаря» (Лицар на перетині шляхів), Національна галерея (Лондон) |
Наприкінці 1504 року Рафаель переїжджає до Флоренції, де знаходить спільну мову з Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Фра Бартоломео та іншими флорентійськими майстрами. Він ретельно вивчає техніку їх живопису, багато чому вчиться у своїх старших товаришів. Популярність Рафаеля постійно росте, він отримує багато замовлень на образи святих. У Флоренції Рафаель написав також 20 Мадонн.
1508 року Рафаель переїжджає в Рим і стає офіційним художником папського двору. У 1508-1517 роках разом з учнями він розписує чотири станци (розмальовані зали у палаці) Ватикану, включаючи Станца делла Сеньятура - папський робочий кабінет. Кожну зі стін цілком займає багатофігурна фрескова композиція. Розписи вражають глибиною задуму, образної насиченістю, загальною гармонією.
 |
| « Портрет папи Юлія II» |
Ще одним із шедеврів Рафаеля стала фреска «Тріумф Галатеї» написана ним у 1511 році на Віллі Фарнезіна, що належала банкіру і покровителю мистецтв Агостіно Кіджі. Італійський художник і письменник 16 століття Джорджо Вазарі в своїх «Життєписах» писав: «Вона по праву вважається його найкращим твором, найпрекраснішим серед стількох прекрасних. Дійсно, жінки і діти, там зображені, відрізняються своєю винятковою життєвістю і досконалістю свого колориту. Ця річ принесла йому широке визнання як за життя, так і після смерті». Решту фресок на віллі написали учні Рафаеля за його ескізами.
Рафаель продовжував виконувати різні замовлення для Ватикану, а коли в 1514 помер Браманте, Рафаель став головним архітектором споруджуваного собору Святого Петра. Він також будує церкви і палаццо. У той же час Рафаель виконує замовлення церков на створення вівтарних образів, пише чудові портрети.
Рафаель помер у віці 37 років, як вважають, заразившись римською лихоманкою під час відвідування розкопок. Епітафія на його гробниці в пантеоні говорить: "Тут спочиває великий Рафаель, за життя якого природа боялася бути переможеною, а після його смерті вона боялася померти".
 |
 |
| «Автопортрет». 1506 | «Тріумф Галатеї». 1511 |
Родился Арнольд ХОУБРАКЕН (28 марта 1660, Дордрехт — 14 октября 1719, Амстердам) — нидерландский художник, писатель, историк искусства.
Юный Арнольд учился живописи у Виллема ван Дрилленбруха, Якоба Левека и Самуэля ван Хогстратена. В 1678 он заканчивает своё обучение и вступает в дордрехтскую гильдию художников св. Луки. Писал он преимущественно портреты и полотна на историческую, библейскую и мифологическую тематику. В 1718—1719 годах А. Хоубракен выпускает в свет труд по истории нидерландской живописи, который его сын Якоб иллюстрирует своими графическими работами. Это произведение, вышедшее в Амстердаме в 3 томах и включающее в себя перечни нидерландских художников и их биографии, является и в наше время важным историческим источником. Имел десятерых детей, из которых трое — дочери Антонина (1686—1736) и Кристина (1695—1760), а также сын Якоб (1698—1780) стали художниками.
 |
 |
| «Афина в гостях у Аполлона на Парнасе», 1703 |
Родился Уильям Генри ХАНТ (28 марта 1790, Лондон, — 10 февраля 1864, там же) — английский художник.
С 1805 года У. Г. Хант учился живописи у пейзажиста и акварелиста Джона Варли, затем у художников Джона Линнелла и Уильяма Мюльреди. В 1807 году Хант впервые выставляет свои картины. В 1808 году он вступает в лондонскую Королевскую академию художеств. Первоначально писал масляными красками; затем, начиная с 1814 года — в основном акварели. Член Королевского общества художников-акварелистов с 1827 года.
У. Г. Хант обладал как художник высокой продуктивностью. Иногда им выставлялись одновременно по 20-30 новых работ — жанровых полотен, пейзажей, портретов, натюрмортов, интерьеров. Обладая с детских лет слабым здоровьем, художник проводил много времени на морском курорте в Гастингсе. Многие работы У. Г. Ханта находятся в Британском музее и в музее Виктории и Альберта.
 |
 |
| «Автопортрет», Национальная портретная галерея (Лондон) | «Цветочница» |
Родился Кнут Андреессен БААДЕ (28 марта 1808 — 24 ноября 1879, Мюнхен) — норвежский живописец-маринист.
Учился в Копенгагенской академии, затем у И.-X. Даля в Дрездене. Жил преимущественно в Мюнхене, где и умер. Был членом Стокгольмской академии художеств и шведским придворным живописцем. Писал, в основном, виды величественных морских берегов Норвегии при лунном освещении.
 |
| «Ночной шторм» |
Родился Алексей Петрович БОГОЛЮБОВ (28 марта 1824, село Померанье, Новгородская губерния — 27 октября 1896, Париж) — русский художник-маринист, мастер батальной марины.
Родился в семье помещика, внук писателя А. Н. Радищева. Окончил Морской кадетский корпус в Петербурге в 1841 году в звании мичмана. Ещё будучи кадетом, Боголюбов начал заниматься живописью. В 1850 году поступил в Академию художеств, которую закончил в 1853 году с первой золотой медалью и был назначен художником Главного морского штаба. Оставив морскую службу, он в течение семи лет путешествовал по Европе, побывал в Константинополе, на Дунае и в Синопе, с целью написать несколько этюдов для картин, заказанных ему императором Николаем Павловичем.
По возвращении получил звание академика, а в 1860 году — профессора живописи. Тогда же Боголюбов устроил в залах Академии выставку своих произведений в пользу вдов и сирот художников. На этой выставке особенное внимание публики обратили на себя картины из истории флота, заказанные российским императором. В результате путешествия по Волге к Каспию, Боголюбов выполнил серию рисунков с видами волжских городов для путеводителя «Волга от Твери до Астрахани». В 1871 году Боголюбов написал для православной церкви в Париже несколько фресок.
Был основателем рисовального училища (с 1897 года — его имени) и Художественного музея имени А. Н. Радищева в 1885 году в Саратове, завещал в этот музей свои произведения. Последние годы жил в Париже.
 |
 |
| И. Е. Репин. Портрет Боголюбова, 1876 | «Афонское сражение 19 июня 1807 года». 1853 |
Родился Жан-Поль ЛОРАН (28 марта 1838, Фуркево, Верхняя Гаронна — 23 марта 1921, Париж) — французский живописец, художник-монументалист, скульптор, график и иллюстратор.
Первоначально Лоран изучает живопись в художественной школе в Тулузе, затем учится в Париже у художника Леона Конье. Неоднократно участвовал в парижских салонах. Начиная с 1864 года Лоран писал картины преимущественно на историческую тематику; предпочитал отображать различные трагические и даже ужасные события из прошлого. Изображение давал обычно в тёмных и тяжёлых тонах.
По заказу французского правительства художник написал для парижского Пантеона два полотна, посвящённых Святой Женевьеве: «Св. Женевьева на смертном ложе» и «Положение Св. Женевьевы во гроб». Расписал также плафоны в театре Одеон и внутренние помещения тулузского Капитолия (здания мэрии Тулузы). Кроме исторических полотен, Лоран с успехом писал портреты. Жан-Поль Лоран — с 1891 года член французской Академии изящных искусств. Преподавал в Академии Жюлиана, где у него учились Л. С. Бакст, Е. Е. Лансере, П. П. Кончаловский...
 |
 |
| «Автопортрет» (1876) | «Смерть Тиберия» (1864) |
Родился Войтех БАРТОНЕК (28 марта 1859, Прага — 25 августа 1908, там же) — чешский живописец.
Овладевал художественным мастерством в пражской академии изобразительных искусств под руководством профессора Яна Свертса, а затем учился в Париже. Как художник, Войтех Бартонек обратил на себя внимание в 1881 году своей первой картиной «Несправедливый дележ» — талантливое изображение сцен из обыденной жизни с юмористическим оттенком. Позднее Бартонеком были написаны также следующие картины: «Перед лотерейной конторой», «Перед Рождеством», «Последний глоток», «Из пражской улицы», «Старый рассказчик», «Новобранцы», «По дороге к больному», «Спор у помещика» и другие.
 |
 |
| «Сцена на пражской улице» |
Народився Микола Іванович РОДЗІН (28 березня 1924, с. Новоселівка Близнюківського району Харківської області - 4 березня 1978, Дніпропетровськ, зараз – м.Дніпро) – відомий український графік, заслужений художник УРСР (1972 р).
Чудового графіка Миколу Родзіна мистецтвознавці називають «літописцем індустріальної Дніпропетровщини». Він створив сотні цікавих офортів і ліногравюр, присвячених промисловому Придніпров'ю. А його пейзажні акварелі захоплюють класичною прозорістю і ліричністю образів.
 |
| «Дніпро», 1963. Із серії «По Україні». Із колекції Музею українського живопису (м.Дніпро) |
Після школи вступив до Дніпропетровського державного художнього училища, але навчання довелося перервати - почалася війна. Микола Родзин воював у складі 1-го Білоруського фронту. У 1944 був тяжко поранений і після лікування звільнився з армії за інвалідністю.
Після війни Родзин продовжив навчання в художньому училищі (1945-1949). Викладачі з фаху - Михайло Панін, Микола Погребняк. У 1955 році закінчив Харківський художній інститут, де під впливом керівника майстерні В. Ф. Мироненка захопився офортом. Його дипломна робота - «Індустріальні мотиви», оцінка - відмінно.
З 1955 року художник регулярно брав участь у зарубіжних, всесоюзних, республіканських, обласних виставках. Персональні виставки: 1962 1972, 1978 - Київ; 1967 1974, 1978, 1984 - Дніпропетровськ; 1973 - Саратов; 1975 - Севастополь.
 |
 |
| «Сосни». Офорт. Із колекції Музею українського живопису (м.Дніпро) |
Народився Станіслав Мар’янович КОВАЛЬЧУК (28 березня 1942, Тернопіль) — український живописець. Заслужений художник України (2015). Літературно-мистецька премія імені Михайла Бойчука (1990).
Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва (1968, нині Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша). Член НСХУ від 1992. Проживає в Тернополі. Займається монументальним (розпис) і станковим (натюрморт, пейзаж, портрет) малярством. Від 1990 — член мистецького гурту «Хоругва».
Учасник художніх виставок від 1970-х рр. Персональні виставки – у Тернополі (1972, 1992), Новосибірську (РФ), Москві (обидві – 1982). Для творчості Ковальчука характерні стримана тональність, витончена техніка, виразний малюнок, продумана композиція, використання асоціативних структур, символічних умовностей, метафор.
 |
 |
| «Старий млин», 1999 |