27 августа
Якоб Адріансзон БАККЕР (1608, Гарлінген — 27 серпня 1651, Амстердам) — голландський художник епохи бароко.
Якоб А. Баккер народився в родині пекаря. 1611 року вся його сім'я переїжджає в Амстердам. У 1627 році Якоб відправляється до Леувардена, в навчання до художника Ламберта Якобсона, який писав полотна історичного жанру. У 1633 він, разом з іншим учнем Якобсона Говертом Флінком, повертається в Амстердам. Тут Флінк поступає в майстерню Рембрандта: чи пішов за ним Баккер - неясно.
Баккер перебував під впливом таких живописців як Рубенс, Вібранд де Гіст і Абрахам Блумарт. Згодом Я. Баккер стає авторитетом в галузі портретного живопису; роботи його набули великої популярності в столиці Голландії та у Франції.
Крім портретного живопису, майстер писав також історичні, а на кінцевому етапі своєї творчості — релігійні полотна і картини на міфологічну тематику. Однією з найвідоміших робіт художника є «Портрет хлопчика в сірому».
 |
 |
| «Автопортрет», 1638 | «Портрет хлопчика в сірому», 1632-1634 |
27 серпня 1795 року урочисто відкрив свої двері один з найстаріших художніх музеїв Франції - Музей Августинців у Тулузі. Він розміщений у колишньому монастирі августинців, звідки й пішла його назва.
Основу музею склали твори мистецтва, вилучені у представників вищих станів у роки Великої французької революції. У зібранні музею зберігається понад чотири тисячі творів (живописних і скульптурних), найдавніші з яких були створені в Середньовіччя, а самі пізні - на початку XX століття. Більшу частину колекції музею складають роботи французьких художників, що творили в XVIII-XX століттях, в тому числі Ежена Делакруа, Каміля Коро, Густава Корбе, Анрі Тулуз-Лотрека, Енгра, інших метрів Франції та уродженців Тулузи. Також можна побачити роботи італійських, фламандських, іспанських живописців і представників інших європейських шкіл.
У розділі скульптури зосереджені твори на релігійні теми, які раніше зберігалися в храмах Тулузи. Ці скульптури датуються XII-XVI століттями. Крім них, скульптурна майстерність представлена роботами Огюста Родена і його музи і учениці Камілли Клодель.
 |
 |
Родился Абрам Ефимович АРХИПОВ (27 августа 1862, с. Егорова Рязанской губ. — 25 сентября 1930, Москва) — русский художник-передвижник. Академик ИАХ, народный художник РСФСР (1927).
Родился в крестьянской семье. Учился у заезжих иконописцев, один из которых помог ему подготовиться к поступлению в Московское училище живописи, ваяния и зодчества. Здесь Архипов учился в 1877-1883 и 1886-1888 годах у выдающихся художников ― В. Г. Перова, В. Д. Поленова, И. М. Прянишникова, А. К. Саврасова и В. Е. Маковского. Кроме того, с 1884 по 1886 год он учился в петербургской Академии художеств (мастерская Б. П. Виллевальде). В годы учения Архипов много работал самостоятельно, летом ежегодно ездил на родину в Рязанскую губернию, где писал этюды. В 1887 г. за картину «Посещение больной» Архипов получил в МУЖВЗ большую серебряную медаль и звание классного художника. В 1891 году Архипов стал членом Товарищества передвижных художественных выставок.
 |
| «В гостях», 1915 |
 |
| «Прачки» |
Главной темой творчества А.Е. Архипова стала хорошо ему знакомая жизнь русского крестьянства. Уже его ранние работы были приобретены лично П. М. Третьяковым для своей коллекции. Сегодня в собрании Государственной Третьяковской галереи представлено немало лучших работ художника: «Пьяница» (1883), «Деревенский иконописец» (1889), «Прачки», «По реке Оке» (1890), «Северная деревня» (1902), «Гости» (1914), «Девушка с кувшином» (1927).
В 1894-1918 годах Архипов возглавлял натурный класс МУЖВЗ. В 1898 году он получил звание академика (действительный член Академии художеств). В 1904 году ― стал одним из основателей «Союза русских художников». После Октябрьской революции принял участие в реорганизации училища, в 1918—1920 г. преподавал в ГСХМ, а в 1922—1924 г. — во Вхутемасе. С 1924 — член Ассоциации художников революционной России.
 |
 |
| Портрет А. Архипова работы И.Репина | «Деревенский иконописец», 1889. Государственная Третьяковская галерея, Москва |
Народився МАН РЕЙ (27 серпня 1890, Філадельфія - 18 листопада 1976, Париж) - французький і американський художник, фотограф і кінорежисер.
Справжнє ім'я - Еммануель Радницький. Був старшим сином єврейських емігрантів з Ковенської губернії. Через постійні антисемітські випади змінив прізвище на Рей. У 1908-1912 роках Ман Рей вивчав мистецтво в Нью-Йорку, захопився творчістю фотографа Альфреда Стігліца. Завдяки Стігліцу Рей познайомився з європейським авангардом. Перша персональна виставка художника відбулася в Нью-Йорку 1915 року. У 1918 почав серйозно займатися фотомистецтвом і кінематографом, експериментував з різними технологіями. Разом з М.Дюшаном і Франсісом Пікабіа Ман Рей заснував нью-йоркське відділення дадаїзму, випустив перший і єдиний номер журналу «Дада в Нью-Йорку» (1920). У 1921 переїхав до Парижа. Його авторству також належить цілий ряд відомих і яскравих дадаїстських предметів і інсталяцій, створених як самостійно, так і в співавторстві з іншими художниками.
 |
| Ман Рей. "Губи", 1931 |
Разом з Гансом (Жаном) Арпом, Максом Ернстом, Массоном, Міро і Пікассо брав участь у колективній виставці сюрреалістів в паризькій галереї П'єр (1925). Зняв кілька авангардистських фільмів, а також знявся сам у знаменитому фільмі Рене Клера «Антракт». Створив серію найвідоміших фотопортретів Еріка Саті, Джеймса Джойса, Гертруди Стайн, Жана Кокто, серію ню.
У 1940-1951 роках знову жив у США, викладав живопис і фотографію. У 1946 році він одружився на Жюльєт Браунер, з якою жив уже шість років. Разом з Максом Ернстом і Доротеєю Таннінг вони зіграли подвійне весілля - пари були свідками один у одного. У 1951 році Ман Рей повернувся в Париж і жив там аж до своєї смерті. «Я малюю те, що неможливо сфотографувати, що йде від уяви або фантазії... Я фотографую те, що мені не цікаво малювати: речі, які вже існують».
 |
 |
| Ман Рей. «Скрипка Енгра» |
Народився Володимир Олександрович ЖУГАН (27 серпня 1926, с. Лихівка Дніпропетровської обл. - 15 вересня 2008, Дніпродзержинськ, нині - Кам'янське́) - живописець, один із засновників жанру індустріального пейзажу. Заслужений художник України (2006).
Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1946-1951), де навчався у М. Паніна, М. Погрібняка, О. Куко. Працював в ізостудії при Палаці піонерів Дніпродзержинська (1951-1956 рр.). Його полотна, що оспівують красу рідної землі, експонувалися на обласних та республіканських виставках з 1949 року. Основні риси пейзажу Володимира Олександровича - відображення простору, величі і краси природи. Особливе місце в його творчості займають ліричні пейзажі Дніпропетровщини та Полтавщини - місць, де народився і виріс художник: «Осінній дуб» (1969), «Річка Оріль» (1970), «Гречка цвіте» (1973), «На околиці села» ( 1979) «Стиглий хліб» (1981).
Жуган став одним із засновників жанру індустріального пейзажу, підійшовши до трактування промислового середовища по-особливому, побачивши в ньому естетичну цінність. Талановитою творчою знахідкою художника стало створення індустріально-природного пейзажу в традиціях соцреалізму, але з використанням імпресіоністичної техніки: «Новобудова Дніпродзержинська» (1974), «Окраїна міста» (1958), «Новий район» (1972), «Черемушки» (1965) . Через індустріальні пейзажі Жуган висловив своє художнє осмислення питання «людина і навколишнє середовище в умовах технічного прогресу»: «На будівництві Дніпродзержинської ГЕС» (1960), «Канал Дніпро - Донбас» (1975).
 |
 |
| «Весна на Дніпрі» |
Народився Олексій Іванович ПОЛЯКОВ (27 серпня 1943 року, с. Калинове, Луганська обл.) - донецький художник-пейзажист. Заслужений художник України (1996). Народний художник України (2009).
З дитинства Олексій мріяв стати художником, але в багатодітній сільській родині для цього не було умов. Після школи він навчався в Кадіївському технічному училищі, був призваний до армії. Служив в НДР, де взяв участь у Всеармійській виставці художників Групи Радянських військ у Німеччині «20 років Перемоги Радянської армії» (1965 р, Берлін), став дипломантом виставки. Після армії не зміг поступити в інститут, працював у Донецьку художником-оформлювачем в будинку культури.
У 1972 році Поляков вперше бере участь у виставці художників-професіоналів - Донецькій обласній художній виставці. 1974 року - перша персональна виставка (Донецьк). У 1975 році Олексій Поляков закінчив Донецьку народну студію образотворчого мистецтва, де навчався у В. Толочко і Ф. Захарова. Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок від 1979. Член НСХУ з 1985. У 1979 - 2003 провів 16 персональних виставок в Донецьку, Києві, Ялті, Таганрозі і Глівіце (Польща). Автор тематичних полотен, пейзажів і натюрмортів. Твори Олексія Полякова знаходяться в приватних колекціях Австралії, Англії, Німеччини, Єгипту, Ізраїлю, Польщі, Канади, Росії, Словаччини, США.
 |
 |
27 серпня 2003 року із замку Драмланріг в Шотландії була викрадена картина «Мадонна з веретеном», за одними даними, написана особисто Леонардо да Вінчі, за іншими - частково його учнями.
Полотно вартістю 65 млн доларів належало родині багатих шотландських землевласників герцогів Бакклью майже 250 років. Картина потрапила до складеного ФБР списку десяти найбільш розшукуваних творів мистецтва. У музеї замку знаходяться знамениті картини таких художників як да Вінчі, Рембрандт і Ганс Гольбейн загальною вартістю близько 650 мільйонів доларів.
… Двоє чоловіків купили квитки у відкриту для відвідувачів галерею замку, скрутили доглядачку музею і через вікно витягли картину на вулицю, де на них чекав автомобіль з двома спільниками. Картина була виявлена 4 роки по тому в Глазго. За причетність до злочину були арештовані і засуджені 4 людини. В даний час «Мадонна з веретеном» знаходиться в Національній галереї Шотландії в Единбурзі.
Картина розміром 50 на 36 см зображує Мадонну з немовлям, що грається веретеном у вигляді розп'яття. У класичній міфології веретено символізувало людську долю. Відомо кілька версій, з яких, принаймні, дві були визнані роботою самого Леонардо або художників його майстерні.
 |
 |
| Замок Драмланріг, Шотландія | Картина Леонардо да Вінчі «Мадонна з веретеном» |