20 сентября
20 вересня 1814 року в Ліоні відкрився музей образотворчого мистецтва - зараз один з найзначиміших музеїв Франції і Європи.
До 1792 року будинок музею було монастирем бенедиктинців. Під час Французької революції монастир був ліквідований, а в його приміщенні був облаштований Палац комерції і мистецтв, в якому були виставлені твори мистецтва, конфісковані у церкви. Згодом музей поповнився експонатами археологічного і природного характеру. У 1805 році при музеї була заснована школа малювання.
Колекція Ліонського музею образотворчих мистецтв (фр. Musée des Beaux-Arts de Lyon) представлена в 70 залах. Фонди музею включають твори художнього і декоративно-прикладного мистецтва і монети різних епох.
У колекції музею представлені різні епохи європейського живопису - від XV століття до сучасності, в тому числі дуже багата колекція живопису XX століття. Всього колекція налічує близько 2000 картин, 700 з яких виставлені для публічного огляду.
Відділення скульптури має в колекції близько 1300 скульптур з часів Середньовіччя і до XX століття.
 |
 |
| Тінторетто, «Даная», 1570 |
Народився Теодор ШАССЕРІО (20 вересня 1819, Санто-Домінго - 8 жовтня 1856, Париж) - французький художник.
Навчався в паризькому училищі красних мистецтв, потім у майстерні Енгра. Теодор був наймолодшим вихованцем Енгра, при цьому художник часто ставив його в приклад іншим учням, називаючи «майбутнім Наполеоном живопису». Спочатку Шассеріо писав картини на класичні і релігійні сюжети, піклуючись головним чином про стильність малюнка і зовнішню красу зображень, але потім приєднався до групи романтиків і наслідував Е. Делакруа. У цьому другому напрямку він особливо успішно трудився після своєї поїздки в Алжир і на Схід, де набув рідкісного вміння передавати яскравість і жар південного сонця і прекрасно вивчив місцеві типи і побут.
Крім живопису Шассеріо створив також цикли офортів на сюжети шекспірівських «Отелло» (15 аркушів) і «Гамлета» (30 аркушів).
 |
 |
| «Автопортрет», 1835 | «Андромеда, прикута до скелі нереїд», 1840 |
Народився Матей СТЕРНЕН (20 вересня 1870, Верд, Словенія - 28 червня 1949, Любляна) - словенський художник-імпресіоніст.
Навчався в технічному училищі в Граці, потім вступив до Віденської академії образотворчих мистецтв. У 1897 році переїхав до Мюнхена, де почав вчитися в студії Антона Ажбе. Тут він познайомився з художниками-хорватами - Іваном Грохаром, Матією Ямою і Ріхардом Якопічем. Після смерті Ажбе Стернен залишив Мюнхен і почав вивчати імпресіонізм в Граці та Відні.
У ранні роки Стернен писав під впливом німецької живопису. Зображував в основному пейзажі, портрети і оголених жінок. Пізніше художник повністю присвятив себе реставрації старовинних картин. У роки Другої світової М.Стернен був прихильником нацистів у Хорватії, але після війни переслідуванням не піддавався.
 |
 |
| «Весна на морі», 1911 |
Народився Михайло Іванович ЖУК (20 вересня 1883, м. Каховка Херсонської обл. — 8 червня 1964, Одеса) — український графік, живописець, поет і прозаїк. Яскравий представник модерну в українському мистецтві. Разом з Г. І. Нарбутом і Ф. Г. Кричевським стояв біля витоків вищої художньої освіти в Україні.
Народився в сім'ї робітника-маляра. Трудове життя Михайло почав рано, в 9 років, підручним у маляра. Згодом навчався в Київській художній школі Миколи Мурашка у Харитона Платонова і Миколи Пимоненка, в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури і в Краківській Академії мистецтв (1904). Уже ранні роботи Михайла Жука показали вплив на художника західноєвропейського модерну, його тяжіння до орнаментально-декоративного стилю. У 1904 році відбулася перша виставка М.Жука в Києві, але без особливого успіху. Київській публіці був чужим модерн краківської школи. Рік по тому у Львові ті ж роботи принесли художнику визнання, в тому числі такого майстра як Іван Труш.
 |
| «Портрет невідомої», 1919. Національний художній музей України, Київ |
У 1905-1916 роках Михайло Жук жив у Чернігові, де багаторічна дружба поєднала його з родиною Коцюбинських. Їм були створені портрети Миколи Лисенка, Миколи Вороного, Павла Тичини, Лесі Українки, Івана Франка, Марка Вовчка та багатьох інших діячів української культури. Михайло Жук працював у багатьох напрямках образотворчого мистецтва: активно займався гравюрою у різних техніках, захоплювався силуетом, створював екслібриси і шрифти. Художник детально вивчав народні орнаменти, створював декоративні панно, тканини і керамічні вироби. Об'єднавши досягнення європейської графіки з традиціями українського народного живопису, М. Жук оформив унікальне видання «300 кращих українських пісень».
У 1925 - 1953 роках Михайло Жук викладав в Одеській художній школі, був проректором Художнього інституту. У своїй педагогічній діяльності Михайло Іванович був гарячим прихильником взаємопроникнення професійного і народного мистецтва. В останні роки життя художник тяжко хворів, був прикутий до ліжка і віддавав перевагу літературній творчості.
 |
 |
| «Автопортрет» (ксилографія) | «Чорне і біле» |
Народилася Надія Аврамівна БІЛОКІНЬ (20 вересня 1893, село Петриківка, нині смт Царичанського району Дніпропетровської області — 5 лютого 1981, Радсело Царичанського району Дніпропетровської області) — українська майстриня народно-декоративного розпису. Майстер народного мистецтва УРСР (1936). Класик петриківського живопису.
Народилася в бідній родині, не мала можливості відвідувати школу. Допомагала матері ткати килими, розмальовувати хату. Як і більшість жінок у Петриківці почала малювати, використовуючи традиційну техніку. Створювала традиційні для петриківського розпису орнаментні рослинні композиції, використовуючи квіткові мотиви – «цибульки», «кучерявки» тощо. Одна з найкращих майстринь розпису на папері – «кальовок». Її роботи представляють узагальнені образи, зі значною часткою умовності, підкреслюючи найхарактерніше.
 |
| «Молодий і молода з почтом», кінець 1960-х |
Учасниця Виставки народної творчості у Києві у 1936 р, а також всесоюзних і міжнародних виставок. Роботи Надії Білоконь зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві, в Дніпропетровському художньому музеї та ін.
 |
 |
| Декоративний розпис «Яблука», 1963 |
Народився Михайло Михайлович БОЖІЙ (20 вересня 1911, Миколаїв - 1 січня 1990, Одеса) - український живописець. Народний художник СРСР (1963). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1962).
Народився в сім'ї робітника судноремонтного заводу. Від 1930 до 1933 навчався в Миколаївському художньому технікумі, де одним з викладачів був Данило Карпович Крайнєв. У 1936 році Михайло переїхав до Одеси. Працював художником-мультиплікатором на Одеській кінофабриці. У 1938 році дебютував кількома портретними етюдами на обласній художній виставці.
У першій половині 1950-х Михайло Божій завоював визнання своїми картинами «Відмінниця Світлана Шипунова», «Медсестра». На Всесвітній виставці в Брюсселі у 1957 році М.БожІй за картину «Медсестра» був нагороджений бронзовою медаллю. Художник працював у різних жанрах, але саме в портретній творчості досяг найбільшого успіху. Відомий його портрет Тараса Шевченка «Думи мої, думи» (1959-1960), а також «В. І. Ленін» (1959-1961), «Бетховен» (1968-1969). У 1974 році за картини «В. І. Ленін», «XX століття», «Новий час» Михайло Божій був відзначений Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка. Входить в неофіційний список 100 кращих художників України.
 |
 |
| «Медсестра», 1955 |
Народився Віктор Миколайович ЛОБОДА (20 вересня 1911, Катеринослав, нині м.Дніпро - 23 березня 1992, Дніпро) – дніпровський художник-примітивіст. Син митця – видатний український художник Володимир Вікторович Лобода.
Рід Лободи походить з давніх козацьких коренів. Батько В. Лободи Микола був підприємцем – будував парові млини. У 1933–1936 рр. служив на радянсько-фінському кордоні. 1939 року одружується з Ганною, яка походила із знаменитого полтавського роду Квіток. 1943 року Віктор Лобода був мобілізований на війну і разом з совєтськими військами дійшов до Відня. По війні впродовж довгих років Віктор Лобода працював електриком на пошті, не полишаючи мрії зайнятися своєю улюбленою справою – малюванням (у доробку художника на той час були вже малюнки). По-справжньому зайнятися творчістю Віктору Лободі судилося тоді, коли він вийшов на пенсію. Він вирізав фанерні площини, на яких малював дивовижні краєвиди України. Він творив світ, у якому йому було комфортно жити, творив «знак» своєї України.
 |
| «Вечірня зіронька встає» |
30 червня 1985 р. в парку ім. Т. Г. Шевченка в Дніпрі відбулася перша і єдина прижиттєва (одноденна) виставка художника. 2009 р. побачив світ альбом «Віктор Миколайович Лобода», Львів, вид-во «Манускрипт-Львів» (Упорядники: В. Лобода, О. Молодий). Творчість Віктора Лободи виходить поза контекст «наївного малярства», це – радше інтелектуально осмислена творчість містянина, котрий «синтезує» свій культурний досвід, своє ставлення до фольклору, традицій, тисячолітньої історії своєї землі.
 |
 |
| «Місячна ніч взимку» |
Народився Дейл Патрік ЧІХУЛІ (20 вересня 1941, Такома, США) - американський художник-скловар, знаменитий своїми складними з технічної точки зору інсталяціями зі скла в стилі енвайронмент.
Отримав у 1965 році ступінь бакалавра мистецтв за спеціальністю дизайн інтер'єру. У 1967 році Чіхулі захистив магістерську дисертацію по скульптурі в університеті Вісконсіна, де його науковим керівником був Гарві Літелтон. У 1968 році Д. Чіхулі, будучи стипендіатом програми Фулбрайта, навчався у Венеції, після чого отримав ступінь магістра образотворчого мистецтва в Школі дизайну в Род-Айленді.
У 1971 році Чіхулі засновує Школу скловаріння в Пілчаці. У 1976 році Чіхулі потрапляє в автомобільну аварію в Англії, в результаті якої повністю втрачає зір на лівому оці. Незважаючи на важке каліцтво, Чіхулі продовжує роботу, але в 1979 році він, займаючись серфінгом, отримує сильний вивих плеча і назавжди втрачає можливість власноруч робити свої скляні шедеври. У зв'язку з цим він наймає інших художників для спільної роботи.
 |
| Скульптура «Сонце». |
Найбільше зібрання робіт Чіхулі знаходиться в музеї образотворчого мистецтва в Оклахома-Сіті. У 2012 році відкрився музей «Скляний сад Чіхулі» в Сіетлі. Окремі твори Чіхулі виставлені в провідних світових музеях, виставкових центрах і громадських просторах, серед них люстра висотою 11 метрів в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні.
 |
 |
| Люстра Чіхулі в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні. |
Народилася Неллі Євгеніївна КНЯЖКОВСЬКА (20 вересня 1947, с.Залізничне, АР Комі, Росія) – одеський художник-емальєр. Заслужений художник України від 2016 р.
У 1969 році закінчила Одеське державне художнє училище ім. М. Б. Грекова. Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва, живопису. Член Національної спілки художників України від 1994 року. Брала участь у емальєрних симпозіумах у Музеї українського живопису (м.Дніпро).
 |
 |
| Із зібрання Музею українського живопису (м.Дніпро). «Перший сніг», 2015. Мідь, емаль |