17 апреля
Народився Семен Федорович ЩЕДРІН (17 квітня 1745, Санкт-Петербург - 13 вересня 1804, Санкт-Петербург) - родоначальник російського пейзажного живопису, перший професор пейзажного класу АМ.
Був сином солдата лейб-гвардії Преображенського полку. У 1759 вступив до Академії мистецтв, закінчив її в 1765 із золотою медаллю. Отримав право на пенсіонерську поїздку - спочатку в Париж, потім у Рим, де затримався понад термін свого пенсіонерства на чотири роки. У Римі на нього великий вплив зробили ідеї класицизму про те, що творчість має існувати в суворих канонах і орієнтуватися на античне мистецтво.
Повернувшись до Петербурга в 1776 році, Щедрін стає професором пейзажного живопису. Йому також було доручено зафіксувати види палаців і парків Катерини II. У 1799 він очолює новий клас пейзажного живопису в Академії мистецтв. Під керівництвом Щедріна виросло кілька поколінь російських живописців. Композиція всіх його робіт однакова і відповідає правилам академічного класицизму.
 |
 |
| «Пейзаж в околицях Петербурга». Державна Третьяковська галерея, Москва |
Народився Олександр Веніамінович ХВОСТЕНКО-ХВОСТОВ (17 квітня 1895, с. Борисівка, нині Білгородська обл. - 16 січня 1967, Київ) - український театральний художник, один з основоположників української сценографії. Живописець. Народний художник УРСР (1945).
Навчався в 1907-1917 роках у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. У 1918-1919 роках займався в художній майстерні Олександри Екстер в Києві. Від 1920 працює як театральний художник в Харкові і Києві, як правило, в конструктивістському стилі. Оформив у 1921 році першу в Україні постановку «Містерії-Буф» Володимира Маяковського в харківському Героїчному театрі. Від 1925 - головний декоратор Харківського театру опери та балету. Створив сценічне оформлення опер Ш. Гуно, Дж. Россіні, Р. Вагнера, Ж. Бізе, М. Лисенка та ін.
 |
| Ескіз кабалістичної завіси до опери С. Прокоф'єва «Любов до трьох апельсинів». 1926 |
У 1927 році Хвостенко-Хвостов брав участь у Всеукраїнській художній виставці «Х років Жовтня» (поряд з О. К. Богомазов, В. Г. Меллером, В. Є. Татліним, В. Н. Пальмовим та іншими).
У Київському театрі опери та балету оформив вистави "Червоний мак" Р. Глієра (1928), "Джонні грає" Е. Кшенека (1929), "Золотий обруч" Б. Лятошинського (1930), "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського (1935), "Продана наречена" Б. Сметани (1937), "Щорс" Б. Лятошинського (1938), "Лісова пісня" М. Скорульського (1946), "Галька" С. Монюшка (1946), "Утоплена" М. Лисенка (1950) і ін.
 |
 |
| «Київ зимовим вечером», 1954 |
Народився Марк ВЛОДАРСЬКИЙ (Генріх ШТРЕНГ) (17 квітня 1898, Львів – 23 травня 1960, Варшава) – український і польський художник, педагог. Був одним з провідних представників авангарду Львова міжвоєнного періоду. Його інтимна і лірична творчість розвивалася під впливом Фернана Леже і французького сюрреалізму.
Генріх Штренґ у 1921-1924 рр. навчався у майстерні Казимира Сіхульського (Державна промислова школа у Львові) на відділі декоративно-прикладного мистецтва. 1924-1926 – виїжджає в Париж, де навчається у майстерні Фердинанда Леже. 1928 – перша виставка у Львові, мистці іменують себе „конструктивістами”. 1929 – входить до об’єднання мистців Артес; 1930-1932 – виставки Артесу у Львові, Варшаві, Кракові та Тернополі. 1930-ті – Генріх Штренґ анґажується у ліве середовище, бере участь у багатьох виставках у Варшаві, Львові, у Швеції та на Балканах.
 |
| «Людина з грамофоном», 1926 |
З початком Другої світової війни Штренґ бере участь як солдат у вересневій кампанії. По закінченні боїв повертається до Львова. У 1940 – член Оргкомітета по утворенню Львівської організації Спілки художників України, бере участь у виставці образотворчого мистецтва західних областей України у Москві та Києві, знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, художницею Яніною Брош.
Під час німецької окупації Генріх Штренґ переховується у знайомих та друзів та на якийсь час потрапляє до Янівського концтабору, звідки втікає ймовірно у 1942 році. Змінює прізвище та ім’я на Марк Влодарський. У Львові наново підписує свої довоєнні роботи своїм новим прізвищем. Знищує документи, які ідентифікують його як Генрика Штренґа. Брав участь у Варшавському повстанні, знову потрапляє до концтабору Штуттгоф біля Ґданська.
1945 – повертається до Варшави. Залишається під своїм окупаційним прізвищем. Після війни до кінця 40-х років бере участь у численних виставках. Протягом одного навчального року Влодарський був деканом факультету живопису Академії мистецтв у Варшаві, отримує звання професора. У наступні роки бере участь у виставках, в тому числі у Мюнхені, Белграді, Любляні, Заґребі, Скоп’є, Варшаві, Каїрі, Александрії, Дамаску, Багдаді, Венеції, Амстердамі, Копенгаґені.
 |
 |
| «Натюрморт кришталь і балія», 1930 |
17 квітня 1898 року відкрився Музей Конде — музей у замку Шантійї, що за 40 км на північ від Парижа, на території найбільшого у Франції родинного володіння принців. Зібрання музею Конде нараховує близько 800 робіт старих майстрів і за розмірами та значенням є одним з кращих у Франції. В ньому представлені полотна Фра Анжеліко, Рафаеля, Пуссена, Енгра, Делакруа, Клуе, Ватто. Щороку музей приймає близько 250 000 відвідувачів.
Генріх Орлеанський, герцог Омальський, син короля Луї-Філіпа I, у 1897 році заповів замок Шантійї з усіма колекціями, що знаходяться там, Інституту Франції. Згідно із заповітом герцога, жоден предмет з його колекцій не може бути вивезений за межі садиби Шантійї, а постійна експозиція не повинна змінюватися. Зали музею виглядають в даний час так само, як в рік його заснування.
Кабінет рисунка налічує 2 500 одиниць зберігання. У бібліотеці музею зберігаються 1 500 манускриптів, з них 200 ілюмінованих. У музеї також є колекції гравюр, портретної мініатюри, скульптури, зібрання творів античного мистецтва, фотографії та предметів декоративного мистецтва - меблів та порцеляни.
 |
 |
| Замок Шантійї | Із зібрання музею: Рафаель Санті. «Мадонна з вуаллю», бл. 1508 |
Народився Антон Олексійович ШЕПА (17 квітня 1928, с. Підгоряни Мукачівський р-н, Закарпаття — 4 липня 2014, Закарпаття) — український художник-живописець. Заслужений художник України (2008), лауреат обласної премії ім. Й.Бокшая і А. Ерделі.
У віці шести років залишився без матері у багатодітній родині. 1948 року вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (факультет монументального живопису). Учився у Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі. У 1954 році закінчив Інститут у класі Романа Сельського. Від 1954 року в Ужгороді працював паралельно в галузі монументального і станкового живопису, поєднуючи роботу з викладанням живопису в Ужгородському училищі прикладного мистецтва впродовж семи років.
1957 року дебютував одночасно на республіканській (Київ), всесоюзній (Москва), міжнародній (Москва) виставках творів молодих художників до VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві. З 1957 учасник майже всіх республіканських, багатьох всесоюзних виставок українського мистецтва закордоном: Австрія, Кіпр, Японія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Німеччина, Монголія та інші держави. Член Національної спілки художників України від 1960 року. Із початку 60-х р.р. у творчих відрядженнях відвідав більшість республік СРСР, а також побував і за кордоном в Румунії, Чехословаччині, Угорщині, Югославії. У 1970 році Шепа переїжджає у місто Київ, де творчо працює і живе до 2004 року. У 2004 році повертається на Закарпаття і поселяється у с. Кольчино (Мукачівський р-н.).
У радянський час його неодноразово звинувачували у формалізмі, називали фовістом та «закарпатським Ван Гогом». Основні роботи станкового живопису: «Карпатський край» (1966), «Гуцульщина» (1968), «Старе Закарпаття» (1969), “Карпатська осінь(1968)”, “Карпатська весна (1966)”, “Весна в горах(1969)”, “Ужанська долина (1969)”, “На поточку прала (1966)”, “Колядники (1987)”, “Весілля (1969)”, “Свято в с. Опорець (1971)”. А. Шепа відомий своїми монументальними живописними творами, нажаль більшість яких не збереглися: «Карпатські опришки» і фреска «Легенда про Пинтю» в с. Буштині, «Верховинське весілля» та «Суворі Бескиди» в с. Нижні Ворота. Із монументальних робіт, які уціліли, є розписи в церкві монастиря с. Імстичево (1996 р.), будинку культури с. Петрово та одне з приміщень в замку «Паланок» м. Мукачево (1998 р.).
 |
 |
| «Квіти», 1968 |
Народився Володимир Володимирович КО́ХАЛЬ (17 квітня 1941, м. Тирасполь, Молдова) – живописець. Заслужений художник України (1985).
Закінчив Київський художній інститут у 1971 (викладачі - О. Басанець, В. Шаталін). Член Національної спілки художників України від 1974. Заступник голови Київської організації НСХУ наприкінці 1990-х рр.. Створює пейзажі, натюрморти, полотна на історичні і побутові теми у реалістичному стилі. Батько художниці Наталії Кохаль.
Твори: «Прибій», «Весна в старому Криму», «Осінній букет» (усі – 1970-і рр.), «До свята» (1973), «Балада про знамено» (1978), «Г. Книшов» (1981), «На безіменній висоті» (1985), «Смута» (1992), «Зустріч Ярослава Мудрого із братом» (2008), «Гопак» (2010).
 |
 |
| «На безіменній висоті». 1985 |
17 квітня 1958 року відкрилася Всесвітня виставка в Брюсселі (Expo 58), де відвідувачі побачили Ато́міум — футуристичну споруду, яка визнана національним бельгійським символом і визначною пам'яткою столиці Бельгії Брюсселя. Вона була спроектована архітектором Андре Ватеркейном і побудована під керівництвом архітекторів Андре і Мішеля Полаків. За формою вона відтворює збільшене в 165 мільярдів разів просторове розташування атомів однієї з алотропних модифікацій заліза (α-заліза): вісім атомів у вершинах і один у центрі куба.
Дев'ять «атомів» у формі сфер, кожна діаметром 18 метрів, з'єднані між собою 20 трубами завдовжки 23 метри та діаметром 3 метри кожна, які виконують функції опор та коридорів з ескалаторами. Висота Атоміуму становить 102 метри, а вага — 2 400 тонн. У центральній опорі був встановлений найшвидший на той час ліфт на 20 осіб, який піднімав відвідувачів до оглядової платформи і ресторану в найвищій сфері. У інших сферах розташували виставкові зали та кінозали. За задумом авторів Атоміум мав символізувати науково-технічний прогрес людства, мирне використання енергії атому, важливу роль у розвитку світової економіки металевих сплавів, зокрема сплавів на основі заліза. Разом з тим споруда Атоміуму своїми 9 сферами мала репрезентувати Бельгію з її 9 провінціями.
Реставрований у 2005-2006 рр. Оновлений Атоміум приймає відвідувачів у виставковому й концертному залах, у затишних кінотеатрі та кав'ярні. Спеціально для туристів тут є новий сувенірний магазин та переобладнаний ресторан з панорамним видом на Брюссель.
 |
 |
Народився Пітер ДОЙГ (17 квітня 1959, Единбург, Шотландія) - британський художник, який працює в руслі магічного реалізму. Помітна фігура ренесансу фігуративного живопису.
Виріс у Канаді та на карибських островах Тринідад і Тобаго. У Лондоні навчався в коледжах St. Martin's і Chelsea, подружився з багатьма представниками руху «Молодих британських художників». У 2002 році знову переїхав на Тринідад. У 2008 в лондонській галереї Тейт пройшла ретроспективна виставка Дойга.
Працює в жанрі пейзажу. Його картини складні і красиві, що здобуло йому любов критики і публіки, втомлених від саркастичного постмодерністського мистецтва. Художник любить зображати дикі, пустельні місця, де видно сліди присутності людини: самотні човни, покинуті будинки...
Безпомилково впізнаваний стиль живопису митця можна охарактеризувати як фігуратив і абстракцію одночасно. Мерехтіння лаку створює якусь завісу, руйнуючи тим самим відчуття простору. У 2007 році картина Дойга «Біле каное» була продана на аукціоні Sotheby's за $ 11.2 мільйонів доларів, що в той момент було рекордом для живого європейського художника.
 |
 |
| «Біле каное». 1990–1991. |