«Марія  Примаченко. Фантастична реальність» рясніють написи на афішах, банерах та сітілайтах. Відеоекрани та екрани у 90-та маршрутних таксі міста, а ще афіши у потягах, що курсують на Дніпро з Києва, Одеси та Львова. Підвищена цікавість ЗМІ на відкритті. Так голосно звучить у місті на Дніпрі ім’я Марії Примаченко.

Формувати експозицію працівникам Музею українського живопису допомагали співробітники  Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Роботи розмістили згідно років створення. Перший зал – роботи  довоєнних часів. Тут художниця лише пробує себе на папері. Вона – знана майстриня вишивки. Вишивала з дитинства. А ще розмальовувала стіни у сільських хатах. І лише у 30-х роках спробувала виражати себе на папері. Ці картини графічні і невеликі за форматом. Пані Марія працює аквареллю. Далі більш сміливі роботи. Збільшується формат, і дивує колір.

Однією з цікавинок є авторські підписи під картинами. Марія Примаченко іноді віршованою мовою, іноді просто однією фразою окреслювала зміст певної роботи.

У 1935 році  Марію Примаченко, яка славилась у рідному краї своїми оригінальними малюнками та вишитими рушниками, запросили на роботу в Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва, які знаходилися на території Києво-Печерської лаври. Тут зібралися народні майстри з усієї України для підготовки Першої республіканської виставки народного мистецтва, яка відбулася в Києві у 1936 році, а згодом експонувалася в Москві та Ленінграді (нині Санкт-Петербург). 1937 року деякі малюнки художниці експонувалися на Міжнародній виставці в Парижі. Нині всі ці твори знаходяться в колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Марія Примаченко відразу заявила про себе як про художника з особливим світобаченням, аналогів якому немає ані в українському, ані в світовому мистецтві. Вже з перших робіт, виконаних у 1936 – 1938 роках, перед нами постає дивовижний «примаченківський» світ звірів, фантастичних істот, птахів і квітів. Разом з тим, він споріднений  з традиційним народним мистецтвом України і, насамперед, її рідного Полісся.

Геніальна художниця створила власний мистецький стиль, в межах якого нескінченні варіанти  декоративних, орнаментальних, жанрових і пейзажних композицій з квітами, птахами та звірами. З часом формат малюнків набуває більших розмірів. На зміну білому тлу творів 1930-х років  у 1960 – 1980-ті роки прийшло кольорове. Від легкої акварелі ранніх робіт вона переходить до густої, насиченої гуаші. Та незмінним залишається світ образів і доведене до віртуозності поєднання пластики ліній та повнозвучності кольорів.

Творити для людей, творити для всеперемагаючої краси – у цьому бачила вона сенс свого життя. У 1966 році за серію декоративних панно «Людям на радість» Марія Оксентіївна Примаченко була удостоєна звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Понад шістдесят років присвятила художниця улюбленій справі  –  малюванню, залишивши людям великий творчий спадок. Національний музей українського народного декоративного мистецтва зберігає унікальну колекцію творчого доробку майстрині і впродовж 80 років широко популяризує її творчість на численних персональних виставках і виставках народного мистецтва як в Україні, так і в світі.

На виставці «Марія Примаченко. Фантастична реальність» творчість художниці показана в ретроспекції  і охоплює  1936 –  1987 роки.

Марія Примаченко досягла світового визнання та мистецьких вершин й посідає одне з найпочесніших місць серед визначних майстрів «наївного» малярства, таких як Анрі Руссо, Ніко Піросманішвілі, Іван Генералич, Никифор Дровняк.