Музей українського живопису відкрив масштабну фотовиставку, зібравши на своєму майданчику (чи не вперше з часів Незалежності України) фотохудожників міста та області. Аби дати можливість талановитим, різноплановим фотографам продемонструвати власний погляд на життя, проілюструвати картинку «сучасної» України та світу.
Жодного поділу, градації чи конкретних вимог для учасників — лише професіоналізм!
«Ми зібрали інформативні, життєстверджуючі, поетичні, філософські, медитативні, різножанрові та різнопланові фотошедеври на трьох поверхах музейного простору», — каже куратор виставки Олексій Шпак.
На участь у фотовиставці було подано більше 1000 фоторобіт. Відібрано для експонування – близько 400 творів.
Серед авторів – фотоклуби Дніпра, зокрема, клуб «Автор», SDF «Фото-дами», фотографи Національної спілки фотохудожників України, фотомитці Кам’янського, Кривого Рогу, Губиніхи, Новомосковська, Жовтих Вод тощо.
Серед учасників фотовиставки – люди різних професій, для яких фотосправа – улюблене хобі.
Кожен з шестидесяти авторів подав на виставку свої найулюбленіші та найяскравіші фотографії, в яких історія, думка, емоція.
Олег Наумов, засновник Музею українського живопису (м.Дніпро)
Олексій Шпак, фотограф, куратор виставки
Наталія Першина, начальник управління культури, туризму, національностей та релігій ОДА
Едуард Странадко, фотохудожник, голова Національної спілки фотохудожників України,
заслужений працівник культури України.
Окрасою виставки є 11 робіт дніпровського фотографа Семена Просяка, якого всесвітня енциклопедія «Вікіпедія» зарахувала до «Списку класиків фотографії. 130 великих імен». Фотохудожник займає у ній 93 позицію. В 60–80-і роки Семен Просяк доклав багато зусиль, аби створити у місті фотоклуб майстрів фотографії. Це була «Група 13».
14 робіт Марлена Матуса, який відомий як автор оригінальних фотографій та колажів. Матус все життя популяризував фотомистецтво, керував фотоклубом «Дніпро» та дитячим кіноцентром «Веснянка». Саме енергія та любов до фотомистецтва Марлена Матуса стали основою для появи у місті особливої дніпровської школи фотографії.
В останні роки життя Марлен багато експериментував, шукав можливість дати життя старим роботам через колаж, вводив старі фотографії у новий контекст. Чого варті такі жорсткі проекти, як «Вбити фотографію» та «Моя прелесть», з дивними роботами, ніби підготовленими до обряду у дусі вуду. Марлен останнім часом нещадно вбивав фотографічну суть зображення, сподіваючись вижати нову суть, більш глибоку, ніж простий документ, що фіксує час.
Ігоря Співака називають батьком репортажної фотографії. Він представляє своїх 8 фото. «Фотографія для цього автора – це засіб розуміння, яке не відокремлюється від інших візуальних засобів. Це спосіб викрикнути, звільнитися, а не доказ чи ствердження власної індивідуальності. Це спосіб життя».
Мелор Назаров – виставляє 18 власних робіт. Це представник нового покоління дніпропетровської школи фотографії, призер і дипломант міжнародних та українських фотовиставок, що проводяться під патронатом таких всесвітньо відомих організацій, як Міжнародна федерація фотомистецтва (FIAP), Фотографічна асоціація Америки (PSA) та Європейський Фотографічний Союз (ISF). У своїй творчості використовує цифрову фотографію з композингом і цифровою ретушшю як інструментарії сучасного і динамічного художника-фотографа. Це дозволяє отримати зображення, що несе в собі відбиток художника, передати його почуття і емоції, поєднуючи в собі об’єктивне відображення світу – одній з головних властивостей фотографії. Улюблені напрями: пейзаж, портрет, експериментальна фотографія.
Цікава серія «Обличчя» від Сергія Алієва-Ковики. Пан Сергій робить портрети половецьких баб. Кам’яні портрети–обличчя крупним планом. І вони несуть свою інформацію, стоячи у просторі як скульптурні композиції, і говорять голоснішою мовою з портретів Алієва-Кавики.
Куратор фотовиставки Олексій Шпак представляє кілька своїх серій з колекції Дніпровського історичного музею: «Про Україна», «Негода», «Невідомі знаменитості». Олексій видає власну трактовку явища, події, акумулює енергетику у знімку, заряджає силою та думкою, що чіпляє глядача.
Дивує Олександр Бабуркін. Цей фотохудожник служить у церкві, бо за покликом серця є священиком одного з криворізьких храмів. Стара фотоплівка, гра світла і тіні. Ніяких кольорів чи комп’ютерної обробки. Фотограф працює лише з класичною чорно-білою плівкою і не сприймає прогресивних методів у фотографії. Майстер зізнається: секрет його світлин — у вмінні працювати без додаткового освітлення. Розкрити красу і таємничість навколишнього світу фотографу допомагають місячне сяйво та вуличні ліхтарі. У роботах фотохудожника — архітектура та краєвиди Кривого Рогу, а також деякі сюжетні лінії з тюремного життя, бо за гратами Олександр проводить власну місіонерську роботу.
Василь Куліченко є головою обласного відділення Національної спілки фотохудожників України і теж представляє на спільному вернісажі свої роботи. Основна концепція його творів – життя прекрасне у симбіозі сьогодення та минулого. В автора є прекрасна серія міських пейзажів, де головні герої – об’єкти міської архітектури.
Виставив власні роботи на виставці і фотограф Пітер Лаглер. Цей австрійський майстер багато мандрує і фіксує урбаністичні пейзажі. Він обійшов увесь індустріальний Днпро, був на Донбасі , Києві, в Чорнобилі… В його роботах завжди знайдено абсолютно інший ракурс, і тривіальний світ в результаті такої подачі виглядає абсолютно інакше.
Аби вподобати власних фаворитів, зануритися у медитативне споглядання та власний творчий аналіз, варто завітати до залів Музею українського живопису. Гра світла і тіні, кольорі та чорно-біле звучання, красномовні історії переказані одним кадром – все це DNIPROPTROVSK REGION PHOTO WEEK. Експозиція варта вашої уваги!
