За туалетом. Автопортрет -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

За туалетом. Автопортрет

alt

Зінаїда Серебрякова. «За туалетом. Автопортрет», 1909 р. Полотно на картоні, олія. 75х 65 см. Державна Третьяковська галерея, Москва

Картина написана на Харківщині, де родина Лансере-Серебрякової мала садибу в селі Нескучному у 30 верстах від Харкова. Починаючи від 1899 року майже кожну весну і літо Серебрякова проводить у Нескучному, де написала свої найкращі роботи. Про історію створення цього автопортрета сама художниця згадувала таке: «У цей рік я вирішила залишитися якомога довше в нашому маєтку і не їхати в Петербург — як зазвичай, у вересні. … Зима настала рання і сніжна — весь наш сад, і поля, і дороги занесло снігом, «моделей» з селян не можна вже було отримати. Тема «автопортрета» у всіх художників звичайнісінька … Думаю, що і «За туалетом» я малювала недовго — так як в молодості я малювала дуже швидко».

Зінаїда Серебрякова послала автопортрет на VII виставку Союзу російських художників, що проходила у 1910 році в Петербурзі. Робота, представлена на виставці разом з тринадцятьма іншими картинами художниці, була добре зустрінута публікою і критиками. Прямо з виставки картина «За туалетом» була придбана Третьяковською галереєю разом з двома іншими роботами Серебрякової.

Композиційно картина являє собою зображення художниці, відбите в дзеркалі — видна рамка дзеркала і, крім того, свічка з свічником в лівому нижньому кутку зображена двічі, разом зі своїм відображенням. Молода жінка, зображена на картині, дивиться на себе в дзеркало і розчісує волосся. Простір кімнати наповнений відтінками білого кольору. Від величезних блискучих карих очей, привітного обличчя героїні виходить тепло. Руки і волосся створюють обрамлення для обличчя. Замість атрибутів живопису — на туалетному столику атрибути жіночої краси.

Зінаїда Євгенівна Серебрякова (30 листопада (12 грудня) 1884, Нескучне, Харківська область — 19 вересня 1967, Париж) — російська, українська та французька художниця, живописець. Малювала пейзажі, натюрморти, портрети.

Народилась у творчій родині Бенуа-Лансере. Дочка скульптора Євгена Олександровича Лансере, сестра художника Євгена Євгеновича Лансере. Навчалася в Петербурзі у художника з Одеси Осипа Браза. У 1919–1920 роках працювала художником в археологічному та етнографічному музеї Харкова. У 1924 році емігрувала до Парижа.