За туалетом. Автопортрет -Музей українського живопису

За туалетом. Автопортрет

alt

Зінаїда Серебрякова. «За туалетом. Автопортрет», 1909 р. Полотно на картоні, олія. 75х 65 см. Державна Третьяковська галерея, Москва

Картина написана на Харківщині, де родина Лансере-Серебрякової мала садибу в селі Нескучному у 30 верстах від Харкова. Починаючи від 1899 року майже кожну весну і літо Серебрякова проводить у Нескучному, де написала свої найкращі роботи. Про історію створення цього автопортрета сама художниця згадувала таке: «У цей рік я вирішила залишитися якомога довше в нашому маєтку і не їхати в Петербург — як зазвичай, у вересні. … Зима настала рання і сніжна — весь наш сад, і поля, і дороги занесло снігом, «моделей» з селян не можна вже було отримати. Тема «автопортрета» у всіх художників звичайнісінька … Думаю, що і «За туалетом» я малювала недовго — так як в молодості я малювала дуже швидко».

Зінаїда Серебрякова послала автопортрет на VII виставку Союзу російських художників, що проходила у 1910 році в Петербурзі. Робота, представлена на виставці разом з тринадцятьма іншими картинами художниці, була добре зустрінута публікою і критиками. Прямо з виставки картина «За туалетом» була придбана Третьяковською галереєю разом з двома іншими роботами Серебрякової.

Композиційно картина являє собою зображення художниці, відбите в дзеркалі — видна рамка дзеркала і, крім того, свічка з свічником в лівому нижньому кутку зображена двічі, разом зі своїм відображенням. Молода жінка, зображена на картині, дивиться на себе в дзеркало і розчісує волосся. Простір кімнати наповнений відтінками білого кольору. Від величезних блискучих карих очей, привітного обличчя героїні виходить тепло. Руки і волосся створюють обрамлення для обличчя. Замість атрибутів живопису — на туалетному столику атрибути жіночої краси.

Зінаїда Євгенівна Серебрякова (30 листопада (12 грудня) 1884, Нескучне, Харківська область — 19 вересня 1967, Париж) — російська, українська та французька художниця, живописець. Малювала пейзажі, натюрморти, портрети.

Народилась у творчій родині Бенуа-Лансере. Дочка скульптора Євгена Олександровича Лансере, сестра художника Євгена Євгеновича Лансере. Навчалася в Петербурзі у художника з Одеси Осипа Браза. У 1919–1920 роках працювала художником в археологічному та етнографічному музеї Харкова. У 1924 році емігрувала до Парижа.