Сніданок на траві -Музей українського живопису

Сніданок на траві

alt

Едуар Мане. «Сніданок на траві» (фр. Le déjeuner sur l’herbe), 1863 рік. Олія на полотні, 208 × 264 см.  Нині зберігається у 19-й залі музею д’Орсе (Париж, Франція).

Спочатку картина називалась «Купання» (фр. Le bain) і призначалася для Паризького салону, проте її разом з 3,000 інших полотен журі не допустило до виставки. Всі ці картини були виставлені на так званому Салоні невизнаних.

На картині зображені двоє молодих чоловіків, що сидять під деревами поряд з оголеною молодою жінкою, яка обернулась прямо до глядача. Неподалік вибирається з води її напівоголена подруга. На траві — зняті жіночі сукні і кошики для пікніка. Пози персонажів виразно нагадують роботи старих майстрів, однак їхні костюми вказують на те, що герої Мане — його сучасники, і саме це викликало найбільше обурення публіки.

Жінка на другому плані виглядає непропорційно великою порівняно з фігурами на передньому плані. Фону картини не вистачає глибини, створюється враження, що вся сцена відбувається не на природі, а в студії. Це враження посилюється світлом, майже не дає тіней. Мане не намагався приховати мазки пензля, і тому картина в деяких місцях виглядає незавершеною.

Перетворюючи хрестоматійний сюжет у сцену пікніка у передмісті сучасного Парижу, Мане навмисно порушував канони академічного живопису, які веліли зображувати оголену жіночу натуру лише в образі міфологічних богинь. Публіка була обурена не тільки сюжетом, а й тим, як оголена жінка безсоромно дивиться прямо на глядача, а також впізнаваємістю персонажів. Моделлю жінки була художниця і музикант Вікторина Мьоран, один з чоловіків — брат Мане Густав, другий — майбутній шурин Фердинанд Леенхофф.

У критиків робота Мане викликала глузування і обурення. Завдяки нетрадиційному поданню наготи полотно стало головною сенсіцією виставки. З плином часу, бунтівний стиль Мане надихнув багатьох художників, таких як Джеймс Тіссо, Клод Моне, Поль Сезанн і Пабло Пікассо.

Édouard_Manet_-_Le_Déjeuner_sur_l'herbe