Світ кабукі в НХМУ -Музей українського живопису

Виставка «Світ кабукі» презентує одне виняткових явищ японського і світового мистецтва — японську гравюру укійо-е. Колекція творів укійо-е була подарована музею Посольством Японії в Україні Національному художньому музею України 1997 року. Частина робіт за угодою з Посольством Японії в Україні у 1998 – 1999 роках була передана до інших українських музеїв – Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Полтавському художньому музею, Севастопольському художньому музею.

Але в музеї продовжують зберігатися 167 творів майстрів укійо-е школи Утаґава, найвизначнішої і найбільш впливової школи майстрів укійо-е в Японії 19 століття. У цей періоду країна переживала визначальні для своєї історії трансформації: закінчився період Едо, який тривав з 1603 року, і на зміну йому розпочався Період Мейдзі (1868 – 1912), що увійшов до історії Японії як час найзначніших змін в усіх сферах життя країни. Творчість школи Утаґава є зразком пізнього періоду укійо-е. Художники цієї школи відомі творами у жанрі якуся-е – зображень акторів театру кабукі.

Театр кабукі – це перш за все театр акторів, в яких п’єси слугують головним чином як засіб для демонстрації талантів зірок театру. Театральна культура кабукі традиційно сприяла створенню культу акторів-зірок, імена яких були зазвичай відомі в Японії навіть тим, хто ніколи і не цікавився кабукі і жодного разу не бачив вистав. Зірка театру кабукі мала цілий натовп власних фанів, які палко підтримували свого улюбленця, іноді навіть викрикуючи ім’я улюбленого актора під час його виступу на сцені. Актори, якими мали право бути лише дорослі чоловіки, часом справляли величезний вплив на моду та стиль поведінки у суспільстві. Тому і не дивно, що акторам театру кабукі або якуся було присвячено окремий жанр гравюри укійо-е .

На виставці експонуються близько 100 якуся-е представників школи Утаґава. Найбільше представлено робіт Утаґава Кунійосі (1798 – 1861), який вважається останнім великим майстром укійо-е і одним із найбільш талановитих авторів образів акторів театру кабукі. Серед його учнів були Утаґава Куніясу (1794 – 1832), роботи якого є досить рідкісними, та Утаґава Йосііку (1833 – 1904), відомий не лише як майстер укійо-е, але і як карикатурист у перших газетах після Реставрації Мейдзі.

Утаґава Кунісада, також знаний як Тойокуні ІІІ (1786 – 1865), — найвідоміший, найбільш плідний і фінансово успішний художник школи Утаґава. Його яскраві декоративні гравюри представлені поруч з роботами його учнів: вихідця з самурайської родини Утаґави Куніакі (?-?) або Утагави Куніакі ІІ (1835–1888), Утагави Садафуси (? — ?), для якого характерне було наслідування робіт учителя, та Тойохари Кунітіки (1835 – 1900), єдиного з представників школи, який не узяв собі ім’я її засновника — Утаґава, адже спочатку навчався у іншого майстра — Тойохара Тіканобу, взяв собі його ім’я й залишився вірним цьому імені.

Утагава Кунісада. Якуся-е. Дате Сіндзаемон. Папір, кольорова гравюра на дереві. 1855

Утагава Йосііку. Якуся-е. Ітігава Ітідзо в ролі Якко Рампея. Папір, кольорова гравюра на дереві. 1863

Тайохара Кунітіка. Якуся-е. Ітікава Садандзі І в ролі Конохи но Сайдзо. Папір, кольорова гравюра на дереві. 1861

Мистецька мова і образи укійо-е близькі до ідей театру кабукі, адже стиль укійо-е складався під значним впливом естетики кабукі. На гравюрах ми бачимо не живих реальних людей, а театральне амплуа актора, його перевтілення. Обличчя акторів схожі на маски, їхні пози і жести умовні. Як і на театральній сцені простір в гравюрі різко обмежений і розмежований, а усі фігури і предмети на другому плані схожі на театральну площинну декорацію. Гравюра утворює єдиний візерунок з фігур людей і барвистих тканин, каліграфічних написів і прикрас інтер’єру – створюється враження рівнозначності і важливості кожного елементу. Візерунок робить гравюру укійо-е схожою на розкішну тканину з витонченою вишивкою – таку ж, в яку вдягнені персонажі театру кабукі.