Олександр Гнилицький. Реальність ілюзії -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

Олександр Гнилицький. Реальність ілюзії

Источник: https://artarsenal.in.ua/
alt
У Мистецькому Арсеналі триває виставка творів одного з провідних митців українського авангарду Олександра Гнилицького (1961-2009).

 

Олександр Гнилицький заявив про себе наприкінці 80-х, коли в українське мистецтво прийшло покоління «нової хвилі». Воно в корені змінило його хід, направивши в русло актуального розвитку, співвіднесеного із загальним художнім контекстом. Протягом свого творчого шляху, окрім головної ідеї – живопису, автор звертався до найрізноманітніших видів, жанрів і технік, котрими сповна оперувала сучасна йому візуальна практика. Гнилицький був найменш передбачуваним художником в українському арт-процесі – мінливий, ірраціональний спосіб існування спровокував невизначеність, розмитість характеристик. Звідси стратегія його шляху – постійно мімікрувати, вислизати, перевтілюватись.

Саме цей автор опинився в числі перших українських художників, які звернулися до відео. На початку 90-х він екранізував власну поему-акцію «Спляча красуня в скляній труні», де Морфей, Ерос і Танатос злилися воєдино в мало не декадансному таїнстві. Надалі медійний вектор, дуже вагомо представлений на виставці, автор активно розвиває в дуеті з Лесею Заєць в якості «Інституції нестабільних думок». У своїх програмних проектах, серед яких «Візуальний вініл», «Кімната», «Медіакомфорт», дует знаходить оригінальну технологію балансування між реальним і синтезованим світами.

IMG_0373

IMG_0358

IMG_0366

IMG_0375

Один із напрямків творчості Гнилицького – особливий різновид «муляжної скульптури», створення кінетичних об’єктів у дусі неодадаїзму. В механіці скульптурної групи “Покажи своє” автор оголює ідею бажання як ще несформованого відчуття і конфлікт між “мертвою”, ляльковою технологією і “анімованою” плоттю.

В нульові роки художник, окрім роботи з медіа, з одного боку, знову віддає перевагу сюжетному живопису, перекодовуючи міфологеми персонажів культових мультфільмів, телесеріалів, казок і легенд (Чебурашка і Крокодил Гена, Штірліц і Мюллер, Фантомас, Кощій, Русалка…), з іншого – “іконізує” дрібні побутові предмети – склянки, унітази, тенісні м’ячі, платівки – збільшуючи їх до несусвітних розмірів і перетворюючи магічним ілюзіонізмом начебто реалістичного письма в дивні, загадкові і незбагненні “речі-в-собі”.

Стереоксю

«СтереоКсю», 1999. Полотно, олія. Із колекції родини художника.

Ембриология

«Ембріологія», 1997. Кольорова фотографія. Із колекції родини художника.

Рони-Айленд

«Роні Айленд», 2003

Вся ця різноликість в її хронологічній протяжності і постає перед глядачем на великій виставці в Мистецькому Арсеналі. Але вона не будується як просто підсумкова ретроспекція. По-перше, у неї є певний концептуальний стрижень, винесений в заголовок виставки – реальність та ілюзійність світу в їх взаємоперетворенні і взаємопроникненні. Саме він, цей стрижень, поєднує все це несповідиме і дивовижне різноманіття у цілісний – особливий і неповторний – художній світ Олександра Гнилицького. По-друге, його творчий шлях зображений не в лінійній, а в смисловій формі – виставка розщеплюється як пазл, породжуючи на очах глядача складний “експозиційний спектакль”, де окремі фрагменти, цикли, вузли і сенси цього пазла, складаючись і переплітаючись в несподіваній логіці, сприяють інтенсивному і хвилюючому переживанню естетичного досвіду у всьому його різнобарв’ї.

Куратор проекту: Олександр Соловйов.

Луї-Віттон

«Луї Віттон», 2007. Полотно, олія, відео проекція. Із колекції родини художника.

Кранах

«Кранах», 2001. Полотно, олія. Із колекції Андрія Березнякова.

IMG_0339

Улисс

«Улісс», 2003. Полотно, олія. Із колекції Ігоря Воронова.

IMG_0374

IMG_0346

Фото – Юлія Наумова.

МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ

Київ, вул. Лаврська, 12