Не турбуйся, кохана… я буду на місці -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

Не турбуйся, кохана… я буду на місці

Источник: www.namu.kiev.ua

Такі слова сказав Вірі Адольфовні покійний чоловік Микола Родзин у вісні. Він завжди приходить до коханої дружини у снах, перед якимись важливими подіями.    Ніби підтримує її.

Сьогодні, 12 червня  відкрили меморіальну дошку пам’яті відомого дніпропетровського графіка Миколи Родзіна. На проспекті Пушкіна у будинку Художників. Саме тут Микола Іванович мешкав з сім’єю 12 років. Тут писав і вистав власні роботи. 

25 жовтня 2013 року - пам’ятний знак вкрали. Погруддя було вилите з бронзи. Це була одна з найкращих робіт скульптора Костянтина Чеканєва. А коштовний метал завжди ласий шматок для вандалів. Цікаво, що меморіальні дошки, встановлені на цьому будинку на честь художників Михайла Кокіна та Георгія Чернявського - вистояли, бо зроблені з каменю. Відтоді Віра Адольфівна поставила собі на меті - відновити справедливість і повернути меморіальну дошку на місце. Вона разом із доньками та онукою пооббивала пороги усіх інстанцій. І ось нарешті - перемога. Нова робота скульпторки Валентини Щедрової.  

На урочисте відкриття прийшли усі рідні та колеги Родзіних.



Микола Родзін  - один з кращих творців офортів українського образотворчого мистецтва другої половини ХХ століття. Він пішов з життя у 1978 році. Втім, його роботи досі експонуються на різних виставкових майданчиках в Україні та Росії. Ціла колекція робіт є в Дніпропетровському художньому музеї та Музеї українського живопису. Минулого року видавництво «Пороги» видало книгу мистецтвознавця Людмили Тверської під назвою «Микола Родзін» В березні 2015 виповнився б 91 рік від дня народження художника. 

Микола Родзін народився у 1924 році. У Харківській області. У вісімнадцять - пішов на фронт. Повернувся чоловіком, що бачив смерть. Сам ледь вижив після важкого поранення. Восени 1945 вступив до Дніпропетровського художнього училища.

І досить скоро улюбленою його технікою став - офорт.  Шкідлива, небезпечна робота. Хімічні розчини, абсолютна відсутність витяжки та провітрювання у майстерні. Втім, у цій техніці є щось магічне. Художник починає працювати з друкованою графікою. Розуміє, що кожна робота - це мінус роки його життя. Втім, не може зупинитися. Творить. Так само робив й Родзин. Досить скоро Микола Іванович визначився і з напрямком своєї творчості. Індустріальні мотиви. Дивно? Втім, навіть такі складні пейзажі мають власну симфонію та поезію. Художники вміли бачити. Таким було життя. І вони «фільмували» його у власній творчості. Саме Родзін занотував у власних графічних роботах Металургійні виробництва Дніпропетровська, Криворіжжя, Маріуполя, Донбасу. А ще - «Каховська ГРЕС».  Родзін заслужений художник України. 

Віра Адольфівна з неймовірною теплотою згадує чоловіка. Вони побралися 1954. Разом прожили 24 роки. Вже 36 жінка живе без коханого. У подружжя народилися дві донечки. Ольга та Наталя. Онука Таня, каже - живопис - не відпускає. Гени, - посміхається дівчина. Мистецтвознавець Людмила Тверська -  на сімейному зібрання на честь відкриття пам’ятного знаку - мудро зауважила: бути жінкою митця важко. Втім, Віра Адольфівна справжня берегиня, як  домашнього вогнища, так і світлої пам’яті чоловіка. Чоловіка, робить жінка. Миколу Родзіна - зробила пані Віра. Вона його янгол і єдине кохання на все життя. 

                                                                                          Ірина Скосар, журналіст