Ловець таємних кодів -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

Ловець таємних кодів

32-річний особливий українець Нікіта Сторожков розпочав культурну революцію.


Все почалося 24 квітня, у п’ятницю, з посту у «Фейсбуці» на сторінці Студії Художньої Майстерні Борисенко, який за три дні поширили 2965 разів. «Він прийшов до нас десь місяць назад. На перший погляд – не звідси, з іншого виміру. Посмішка на обличчі завжди – ніби вибачається за те, що займає мій час. Круглий сирота….з діагнозом ДЦП ..Йому 32…І витягнув з кулька свої зошити…Їх багато…Це записи суму і САМОТНОСТІ…Деякі з них сфотографувала…Що з цим робити? Підкажіть…Адже він прийшов. АВАТАР….»

PolyArtGallery вирішила знайти Нікіту з метою йому допомогти. На щастя, в нього все добре, є рідні, які піклуються про Нікіту і сприяють у розвитку його таланту: купують пензлі, папір, зошити, ручки, пластилін, дають кишенькові гроші на всі його потреби. Хлопець вийшов до нас на зустріч із неймовірно теплою усмішкою, простягнув руку: «Я – Нікіта Сторожков».

 

Він швидко розкладає на великому столі Майстерні свої зошити, повністю змальовані неземними творіннями і починає розмову:

«Це моя розробка, ідея і фантазії. В одному зошиті я намалював китайські символи і древні писемності. Я ходив на китайське ушу. Там було чотири українці і всі китайці. Питаю їх, хто кого тут навчає? Виявляється, ми їх навчаємо. Вони у нас живуть, тоді їдуть на змагання, перемагають, повертаються в Україну і продовжують проводити заняття. Там я познайомився з китайським професором, який навчив мене китайських і японських ієрогліфів. Битися я залишив. Вивчав ієрогліфи».

 
 

«З зошитів сам роблю журнали. Мої роботи містичні. У них я використовую давнє ексклюзивне письмо з Саудівської Аравії. У малюнках є давні шрифти. Писав їх сам, з голови».

«Я хотів звернутися до первісного. Мої малюнки будуть цікаві для науки, релігії, езотерики. Геометричні фігури в роботах розказують, що є і що було. Хочу, щоб люди дивилися на малюнки і позитивно думали».

«Два роки готувався, розробляв ідею. Перші малюнки створив у 26 років. Спочатку малював на стінах у кімнаті, потім обмалював всі стіни на дачі. Малюю скрізь – на лавочці на вулиці, на кухні, в кімнаті. Люди звертають увагу на мене, підходять, запитують, що це таке. Одного разу їм дуже сподобалися мої малюнки і те, як я розказував про арабські букви. У знак вдячності подарували мені арабську купюру. Тепер вона у мене в зошиті з арабськими символами».

 

«Я намалював механізми Леонардо Да Вінчі. Він багато чого винаходив».

«На одній із робіт нірвана, перетворення життя. Я вірю в реінкарнацію. Буддисти не бояться смерті. Спокійно живуть, спокійно вмирають. Я з ними не перетинався. Думками про перетворення хочу нагадати собі, ким був у минулому житті. Може науковцем, а може художником».

«В якійсь мірі я художник. Вмію малювати будинки, двері, машини. 10 років тому з нагоди Другої світової війни я для виставки малював танки, пушки, все горіло. Тепер малюю давнє письмо і символи». «Це давня японська. Дивіться, яка краса! Хіба не шедевр? Андронний колайдер ховається».

«Кросворд – це набагато легше, ніж мої малюнки. Я малюю календарі ацтеків, інків і майя XV-XIII століть. У малюнках є багато інформації».

 

«Трипільську культуру вивчав з інтернету. Китайські та арабські символи пишу в зошиті, українські символи – на великих аркушах. Трипільці були язичники, але дуже розумні. Мені кажуть, що у них не було письма. Я дивлюся на їхні знаки – це і є письмо. Трипільці спалювали свої помешкання, щоб зло не заселилося. Сьогодні є хати, куди не можна зайти. В дерев’яні церкви не всі готові вільно зайти. У них велика енергетика».

«Козаки носили червоні шаровари, дівчата – червоні чоботи. Червоний – колір єдності всього світу. Люблю характерників. Вони були непереможні, їхня сила йшла з душі. Ці козаки вдягали спеціальні пояси. Були з крилами».

«Це каміння, тут є піраміда. Цей малюнок як талісман. Щоб у вас все було добре. Знаєте, як писанки розписують. Це те саме».

«Я удосконалюю, осучаснюю давню культуру, щоб наш час співпадав із минулим. Наше покоління має знати і пам’ятати предків. Ми не можемо про них забути».

 

«Я завжди маю натхнення і гарний настрій. У мене не буває сумних днів, чи то дощ, чи сонце, – мені добре. Завжди є бажання. Цілий день можу писати. Здебільшого малюю зранку. За день роблю по 2-4 малюнки. На одну роботу йде 20 хвилин. Ні, мої рисунки мені ніколи не сняться».

«Я не тільки малюю різнокольоровими ручками. Ще ліплю ієрогліфи з жуйок. Я їх не жую. Змиваю цукор. І вже готовий матеріал. Їх не можна викидати, а вони викидають. З них можна роботу робити. А ще в мене є зубочистки. З них теж роблю всілякі речі. І з пластиковий пляшок маю різні проекти. Машинки роблю з пластиліну. Вмію автомобілі тюнингувати. У мене дверцята авто відкриваються і закриваються. Всі в шоці».

 

«Що робити, треба рухатися. Мрію про виставку. Хочу почути думку людей про мої роботи. Щоб кожен сказав, що найкраще. Тоді я зроблю ще крутіший арт-проект. Візьму великий папір і розміщу там найкращі малюнки, поєднаю арабську, китайську і трипільську писемність. Перемога за культурою. Ми всі живемо на Землі. У нас одне джерело культури, яке передавалося через Шовковий шлях. Релігія може бути різна, але культура – одна. Нам потрібна культурна революція. Хочу прославити Україну на весь світ. Щоб всі знали, що у нас є таланти. Перемогти одним махом. Ми хочемо миру і спокою».

Розмовляла Ольга Жук

Похожие записи: