"Короткого життя яскравий слід" -Музей українського живопису

Гі́нзбург Борис Наумович (Митрофанович) (* 21 червня 1933, Кривий Ріг — 1963, Київ) — український графік.

Працював у галузі станкової і книжкової графіки, переважно в царині кольорової літографії.

1952 закінчив художню школу, в 1952–1958 роках навчався у Київському художньому інституті, вчителями були В. І. Касіян, І. М. Плещинський.

Створив серії:

автолітографія «Про людей праці» — 1957-58, дипломна робота, керівник О. Пащенко, там же експонувалися «Спогади про Чорне море», «Портрет дружини», «На будівництві Кременчуцької ГЕС. Самодіяльність»,

«Люди семирічки» — 1960–1961,

«Т. Г. Шевченко» — 1961–1962,

ілюстрації до творів Лесі Українки — 1962,

та ювілейного видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка — 1963,

портрети В. Гюго та Г. Гейне.

Після серії «Люди семирічки» вирішує повернутися до творчої майстерні Академії мистецтв Михайла Дерегуса.

Малював і пейзажі: «Літо у селі», «Яблуня цвіте», «Корабель у морі», «Море… море».

Творчості Бориса Гінзбурга притаманні високий професіоналізм і майстерність. Своєрідність його мистецтва у збереженні успадкованих духовних традицій, у поглибленні мистецького досвіду київської школи станкової графіки.

Всі твори митця, в тому числі й історичні, сучасні за своїми думками, образами, настроями. Вони завжди належатимуть до кращих досягнень української графіки початку 60-х років, даруючи художникові єдине справжнє безсмертя — безсмертя доброї людської пам’яті.