До 100-річчя з дня народження Василя Бородая -Музей українського живопису

До 100-річчя з дня народження Василя Бородая

Источник: http://dvnshu.com/
alt
В Києві у Центральному будинку художника триває виставка скульптури і графіки, присвячена 100-річчя з дня народження Василя Бородая.

 

Серед сотень чи, навіть, сотень тисяч імен у образотворчому мистецтві України минулого сторіччя постать Василя Захаровича Бородая вирізняється особливою величчю. Нащадок старовинного козацького роду Василь Бородай народився буремного 1917 року у Катеринославі (Дніпропетровську).

Рід майбутнього пластика походив з села Жовніно Золотинського повіту — нині Черкащина. Батько Василя Бородая – Захар був людиною творчою і малював з дитинства, а у юнацьких роках доля зводить його з відомим діячем, збирачем старожитностей, вченим археологом Д.Яворницьким. Творча атмосфера у родині Бородаїв передалася і Василеві. Доленосною стала дружба молодого митця з відомим українським графіком М.Погребняком. Трудовий шлях Василя був схожим на долі його ровесників: школа ФЗН, робітфак і, зрештою, Дніпропетровське художнє училище, куди юнак вступає 1936 року. П’ять щасливих років промайнули блискавкою. А скільки ж було цікавого. Здібності і любов до малювання обрали майбутній шлях у мистецтві. Багатогодинні копіювання гіпсових голів у рисувальному класі під керівництвом непересічної людини – досвідченого вчителя М.Паніна, а також зустріч зі скульптором О.Жирадковим – учнем вже відомого в ті роки О.Матвєєва, остаточно визначили майбутній фах Василя у безмежжі мистецьких доріг. Він обрав одну єдину на усе життя любов – скульптуру. Залишаючись відмінним рисувальником, роблячи спочатку як завдання, а пізніше  уже для себе акварельні і гуашні замальовки, Василь Бородай у мистецтві уже був скульптором. Він мислив тривимірною площиною, коли активна форма обіймає увесь довколишній простір, напружуючи і активізуючи зліплене. Скульптурні його завдання в училищі здобули вищої похвали художньої ради. Попереду був Київ або Харків – дві конкуруючі міцні школи вітчизняної пластики. Але залишалася інтрига у виборі. За підсумками випускних іспитів у Дніпропетровському училищі студент В.Бородай здобув почесне право навчання у Ленінградській Академії мистецтв, бо його роботи потрапили до числа кращих.

IMG_8189

Війна внесла корективи у плани амбітного юнака. Студентську робітню замінив прискорений курс військового училища, звання лейтенанта і перша військова посада – командир військової розвідки. П’ять років війни, щоденний ризик, тисячі пройдених кілометрів, чужі селища, міста, країни… Мужність, досвід, вимогливість, лють і непримиримість до зради – увесь джентельменський набір воїна, що пройшов горнило Війни не у Ташкенті чи Самарканді, а на ратному полі бою.

Не 1941, як планувалося, а 1947 Василь Бородай – кавалер трьох орденів і кількох медалей стає першокурсником КХІ- Київського художнього інституту. Він уже дорослий, одружений з красунею Лідією Красильниковою, яку знав ще у Дніпропетровському худ. училищі, спрямований лише на перемогу. Кривавий досвід минулої війни загартував жагу до мистецтва і ті якості, які здобуває лише воїн і лише на війні. Не конфліктний, без подвійного дна, він одразу стає лідером курсу і кращим учнем знакових вчителів – М.Гельмана, М.Лисенка, Л.Муравіна, О.Олійника, він багато і натхненно працює і, зрозуміло, досягає творчих успіхів. 1951-го на Всесоюзній художній виставці експонується перший самостійний твір талановитого студента – «Юність”. Дипломною роботою стає скульптурний портрет полководця Олександра Невського.

IMG_8198

Образи, пов’язані з військовою доблестю будуть зрозумілі і рідні Василю Бородаю. Вдалою творчою роботою стане кінна композиція «Іван Богун”, смілива, як до вибору теми, на початок 1950-х років. Наступною великою роботою буде кінний пам’ятник М.Щорсу у співавторстві з однокурсником Миколою Суходоловим та їх учителем Михайлом Лисенком. Скульптурна частина цього проекту, як на мене, бездоганна. Це один з найкращих монументів епохи. Стосовно політичної складової і тих дій, які відбуваються у наш час, треба робити корекцію на політичну складову тоталітарної держави зразка п’ятдесятих років минулого сторіччя.

За роки самостійної праці у скульптурі Василь Захарович Бородай досягне вершин професії. Він виліпить сотні психологічних портретів, пластичних композицій, монументів, він візьме участь у створенні монументу «Мати-Батьківщина”, стане автором візитівки української столиці – пам’ятника засновникам Києва Кию, Щеку, Хориву та сестрі їх Либеді, знаного у всьому світі пам’ятника Тарасу Шевченку у Нью-Йорці, виконає пам’ятники героям української держави кошовому Запорізької Січі Петрові Калнишевському та Івану Богуну. Василь Захарович Бородай увійшов у історію вітчизняної образотворчості як скульптор могутнього таланту, як справедливий керманич Національної спілки художників України і як невтомний ректор Київського державного художнього інституту (нині НАОМА). Його талант був яскравий і багатогранний. Його творчість продовжується у роботах учнів і у невпинному розвитку вітчизняної пластики, якій Василь Бородай віддав більше семи десятків літ свого життя.

Олексій Роготченко

IMG_8195

IMG_8192

IMG_8194

IMG_8199

IMG_8193

IMG_8197

Київ, вул. Січових стрільців, 1-5 (Львівська площа)

Центральний будинок художника, ІІІ поверх

Час роботи Виставкові зали: з 12:00 до 19:00

Вихідний — вівторок

Вхід на виставку вільний