До 100-річчя НАОМА -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

До 100-річчя НАОМА

Источник: http://dvnshu.com/
alt
У Центральному будинку художника до 16 грудня діє виставка творів студентів НАОМА, присвячена 100-річчю Національної академії.

 

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури є наступницею Української академії мистецтва, що була заснована 18 грудня 1917 року. Основною метою першого в Україні вищого художнього навчального закладу було плекання мистецької школи на ґрунті традицій національної і світової культури.

З відкриттям Академії для обдарованої української молоді з’явилася можливість отримати вищу освіту не за межами України, а на своїй Батьківщині. В Академії було закладено основи формування і розвитку новітньої вітчизняної педагогіки в галузі образотворчого мистецтва, до викладання запрошені провідні майстри, у тому числі фундатори Академії М.Бойчук, М.Жук, В.Кричевський, Ф.Кричевський, А.Маневич, О.Мурашко, Г.Нарбут. Першими ректорами Академії були такі видатні митці-педагоги, як Ф.Кричевський, Г.Нарбут, І.Врона.

1922 року Академія була реорганізована в Інститут пластичних мистецтв, який 1924 року об’єднали з Українським архітектурним інститутом (заснованим 1918 року) і назвали новостворений навчальний заклад Київським художнім інститутом. Розпочався новий етап у його розвитку, пов’язаний з ректорством І. Врони.

Було сформовано педагогічний колектив, до якого входили: М.Бойчук, брати Кричевські, О.Богомолов, В.Касіян, Л.Крамаренко, Б.Кратко, В.Міллер, С.Налепинська-Бойчук, І.Севера, А.Таран, П.Альошин, О.Вербицький, С.Колотов та інші. З Росії було запрошено М.Гельмана, П.Голуб’ятникова, Г.Зейберліха, В.Пальмова, І.Плещинського, Б.Сакуліна, В.Татліна, М.Тряскіна, О.Усачова.

IMG_8967

IMG_8974

За короткий час Київський художній інститут посів одне з провідних місць серед мистецьких навчальних закладів колишнього СРСР. Але наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років його спіткала невтішна доля. Виникнення різних мистецьких течій, об’єднань, угрупувань, міжусобна боротьба за гегемонію у мистецтві, посилення ідеологічного пресингу звели нанівець усі досягнення.

1930 року була проведена нова реорганізація відповідно до пролеткультівської ідеології. Навчальний заклад було названо Київським інститутом пролетарської мистецької культури. З навчальних планів вилучалося багато дисциплін, важливих для формування професійних навичок.

Наступна реформа сталася 1934 року, після якої Всеукраїнський художній інститут, а з кінця 1930-х років – Київський державний художній інститут, повернувся до академічних засад освіти. До викладацької роботи були залучені художники й архітектори, які спиралися на усталені методи й форми навчання, зокрема П.Волокидін, В.Заболотний, Ф.Кричевський, В.Риков, К.Трохименко, О.Шовкуненко та кращі випускники інституту.

IMG_8975

IMG_8973

IMG_8969

На основі традиційної методики, що забезпечувала високий професіоналізм, виховалося не одне покоління українських художників. Втім, при певній сталості академічних програм, що розроблялися й затверджувалися Академією мистецтв СРСР, у процесі навчання до них вносилися певні корективи й зміни. Однак, незважаючи на докорінні зміни у викладацькому складі, сутички та нездорові стосунки між окремими викладачами, суперечки з представниками влади не вщухали. Репресії 1937 року коштували життя ряду видатних діячів мистецтва. Передусім найбільше потерпіла школа М. Бойчука, яка була знищена як морально, так і фізично.

Та попри всі деструктивні явища, ідея національної школи продовжувала жити. Вона значною мірою підтримувалася авторитетом Ф.Кричевського. У передвоєнні роки він підготував чимало студентів, які згодом посіли вагоме місце в українській художній культурі. Упродовж другої половини 1930-х років формувалися міцні підвалини академічного вишколення, традиції якого й дотепер лежать в основі педагогічної системи. Започатковані видатними майстрами, вони збереглися і в роки воєнного лихоліття, коли інститут перебував в евакуації, і слугували міцною основою для виховання не одного покоління художників у подальші часи.

IMG_8976

IMG_8972

IMG_8968

У перші повоєнні десятиріччя було здійснено випуски митців, творчість яких помітно зміцнила позиції реалістичної школи, закладені у 30-ті роки. У цьому заслуга тодішніх керівників творчих майстерень М. Гельмана, В. Касіяна, М.Лисенка, А.Петрицького, Г.Світлицького, К.Трохименка, О.Шовкуненка, І.Штільмана. Чимало дипломних робіт тих років стали справжнім надбанням українського образотворчого мистецтва.

У повоєнні роки інститут суттєво розширився, зокрема збільшилася кількість структурних підрозділів. 1948 року було відновлено графічний факультет з майстернями книжкової, станкової графіки, політичного плаката. У 1958 році засновано художньо-педагогічний факультет, а в наступному – факультет теорії та історії мистецтва. Розширився й живописний факультет. 1965 року при ньому відкрито майстерні монументального і театрально-декораційного мистецтва, а згодом – відділення реставрації творів живопису. Значно збільшилася кількість студентів на архітектурному факультеті.

IMG_8965

IMG_8963

Здобуття Україною незалежності зумовило активний процес відродження національних культурних традицій, перебудови вищої освіти. У грудні 1992 року з нагоди 75-річчя навчального закладу йому було повернуто первісну назву – Українська академія мистецтва. З 1998 року, відповідно до ухвали Кабінету Міністрів України він став називатися Академією образотворчого мистецтва і архітектури, а з вересня 2000 року – Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури.

Виставка працює до 16 грудня.

IMG_8964

IMG_8958

IMG_8957

IMG_8959

IMG_8956

IMG_8966

IMG_8977

IMG_8955

IMG_8954

IMG_8960

IMG_8953

Київ, вул. Січових стрільців, 1-5 (Львівська площа)

Центральний будинок художника, ІІІ поверх

Час роботи Виставкової зали: з 12:00 до 19:00

Вихідний — вівторок

Вхід на виставку вільний

Похожие записи: