Завдяки актуалізації потреби у неопосередкованому переживанні образотворчості у новітню епоху так зване наївне мистецтво все частіше потрапляє у фокус уваги дослідників, стає джерелом натхнення для художників-професіоналів та самодостатнім напрямом, що йому присвячено окремі монографії, виставкові проекти і музейні експозиції.
Наївне або самодіяльне мистецтво у східноєвропейській традиції часом називають істинним. Подекуди його відносять до більш широкого поняття примітивізму, а частіше, навпаки, виокремлюють, наполягаючи на застосуванні дефініції “примітивізм” лише до мистецтва професіоналів, які свідомо копіюють та наслідують прийоми наївної творчості. Зрештою, у сучасному мистецтві межа між професійним і непрофесійним мистецтвом взагалі поступово зникає. Відсутність фахової освіти перестає бути визначальною, а мистецтво аутсайдерів все частіше експонується на великих виставках і бієнале. Не менше питань виникає при спробі розглянути наїв на тлі явища народного мистецтва – селянської декоративно-ужиткової творчості та речей, створюваних позацеховими ремісниками і кустарями.
Тому у назві проекту використано фразеологізм “чисте мистецтво”, адже виставка є спробою поетичного узагальнення різнорідних творчих практик, головною рушійною силою та стрижнем яких є потяг до архетипічного, майже дитячого і безпосереднього погляду на світ.
В експозиції представлено широкий діапазон феноменів, які протягом ХХ сторіччя зазнавали постійних взаємовпливів та взаємопроникнень: це і тиражна продукція кустарів, створювана для продажу на базарах та ярмарках, і наївне мистецтво, і твори індивідуальних ремісників, а також роботи талановитих самоуків, які стали класиками українського образотворчого мистецтва.
Проект побудований як діалог: між класичною традицією і народною картиною, між наївним мистецтвом і примітивізмом, авангардом, а також сучасним мистецтвом, яке не припиняє знаходити у архетипічних кодах наїву джерело натхнення та референцій.
В одному просторі зустрінуться МаріяПримаченко та Арсен Савадов, Георгій Малявін та Олександр Ройтбурд, Гнат Тарасюк та Олег Грищенко, Олександр та Євген Лещенки.
Арсен Савадов. «Оммаж Марії Примаченко», 2010-1011
Олександр Ройтбурд. «Георгій Варсава Сковорода з екзотичними птахами в Саду божественних пісень», 2016
Класичні твори живопису поєднаються з відео-артом.
Спілкування із наївом та народною картиною є для сучасного художника свого роду терапевтичним актом і викликом, що ставить під питання кордони його власної практики. Під цим кутом зору наїв постає не лише ресурсною базою оновлення культури за рахунок маргіналів, а потужною світоглядною стратегією, де свобода від стилістичних умовностей, використання найпростіших прийомів зображення, щирість та “чисте серце” мають на меті дати відповіді на ті самі питання, з якими має справу сучасне мистецтво.
Проект «Чисте мистецтво» є спробою вивести наїв за межі традиційного «етнографічного» поля та вмістити його у більш широкий контекст розвитку вітчизняної художньої традиції. “Чисте мистецтво” є продовженням низки виставкових проектів Мистецького Арсеналу, серед яких «Вікна», «Катерина Білокур. Хочу бути художником» та «Марія Приймаченко. Неосяжне».
Яків Ющенко. «Останній день Помпеї», 1971
Якилина Ярмоленко. «Хлопчик у сильому»
Панас Ярмоленко. «Портрет Ольги Божко та брата Володимира», 1946
Проект створений спільно з Національним художнім музеєм України, Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва України, НЦНК “Музей Івана Гончара”, Полтавським художнім музеєм ім. Миколи Ярошенка, Музеєм народної архітектури і побуту України “Пирогів”, та ін.
Куратори виставки: Лідія Лихач, Петро Гончар.
Федір Погорілий (Гарбуз). «Тікай, Петре, з Наталкою…». Сер. ХХ ст. Сумщина.
Микола Пимоненко. «Не жартуй», 1895
Григорій Ксьонз. «Домашній вид Сергієнка». 1930-ті. Полтавщина
Фото – Юлія Наумова
МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ. Київ, вул. Лаврська, 12