Гуменюк Федір-Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

Гуменюк Федір

Гуменюк Федір
(6 вересня 1941 р., село Рибчинці, Вінницька область) - живописець.
Український живописець, графік, лауреат Шевченківської премії (1993), народний художник України (з 2009), Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки художників України.

Бiографiя

Народився 6 вересня 1941 року в с. Рибчинцях Вінницької обл. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі, де був учнем Якова Калашника, випускника Латвійської академії мистецтв у Ризі. У 1965 році він намагається поступити у Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І. Ю. Рєпіна, який тоді вважався найкращою живописною школою в СРСР. На навчання в цьому інституті претендувало 350 людей, з яких прийняли 28, в тому числі Гуменюка і ще вісім українців. У 1971 році він закінчив інститут, потім навчався у майстерні Й.Серебрянського, написав для Переяслав-Хмельницького музею полотна на історичну тематику. Викладав у ленінградських навчальних мистецьких закладах, працював на художніх комбінатах Ленінграда. Окрім живопису, Гуменюк займався вивченням історії і традицій свого народу. Там він вивчив історію запорізького козацтва Д. Яворницького, всі видання М. Грушевського, «Історію русів» Г. Кониського. Простудіював «Київську старовину» і масу іншої періодики. Бував у Музеї етнографії народів СРСР, де побачив дивні українські старожитності. Особливо вразили дві ікони, написані на… сушеній рибі. В 1973 році одружився з художницею Наталією Павленко[1]. Через два роки у них народилась донька Уляна. У 1975 році на виставці нонконформістів були помічені його роботи з зображеннями козаків. Художника було звинувачено в націоналізмі і позбавлено ленінградської прописки, тому Феодосій з дружиною і дочкою переселився у Дніпропетровськ, де пробув шість років, працюючи над ескізами вітражів. Також підготував «Український календар» на 1977 і 1978 роки для одного з видавництв у Варшаві. В 1983 році Гуменюки знову опинилися в Ленінграді, де Феодосія тепло зустріли художники і відразу запросили взяти участь у виставці «Групи чотирнадцяти». В 1988 році його виставку експонували в залах Національного архіву Канади в Оттаві, в Українському музеї в Нью-Йорку. Там же, познайомившись з місцевою українською інтелігенцією, художник зміг ближче побачити життя діаспори та зафіксувати її на полотні. «Великдень у Торонто» — одна з композицій «канадського» періоду. Пізніше була участь у виставці робіт українських художників в Гранд-Пале, у Парижі; персональна виставка в Національному художньому музеї в Києві, де була представлена ціла галерея гетьманів, і присудження в 1993 році Національної премії імені Т. Шевченка в галузі образотворчого мистецтва. У 1992 році повертається на Україну. З 1993 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, очолює навчально-творчу майстерню історичного живопису; з 2000 року — професор кафедри живопису і композиції. У 2010 році київська галерея «АВС-арт» видала чудовий альбом про творчість Феодосія Гуменюка (редактор-упорядник А. Маричевська). У виданні покладено аналітичні статті про майстра всесвітньо відомого мистецтвознавця Святослава Гординського, мистецьких критиків Володимира Овсійчука, Володимира Підгори, Григорія Міщенка та інших дослідників його творчості, як українських, так і діаспорян.

Роботи художника

Информация обновляется

Інші художники iз категорiї "Художники Украины":