9 ноября -Музей українського живопису

9 ноября

Мартин КОБЕР (ок. 1550 во Вроцлаве — 9 ноября 1598 в Кракове или Варшаве) — немецкий придворный живописец при королевском дворе королей Польши.

До прибытия в Польшу был странствующим живописцем в Германии. В Польшу он перебрался из Магдебурга и стал придворным живописцем короля Стефана Батория. После смерти короля в 1586 году уехал во Вроцлав и оттуда в Прагу, где обосновался при дворе императора Рудольфа II, где был освобождён от ремесленных обязанностей. В 1590 году вернулся в Польшу и работал в Кракове и Варшаве придворным живописцем Сигизмунда III Вазы.

Мартин Кобер был первым в Польше живописцем-портретистом. Им на высоком художественном уровне написаны несколько портретов повелителей Польши.

Портрет Сигизмунда III Вазы, ок. 1590 Портрет Анны Ягеллонки, ок. 1595


Арт ван дер НЕР (1603/1604, Горинхем — 9 ноября 1677, Амстердам) — голландский живописец эпохи Золотого века; родоначальник жанра ночного пейзажа.

Юность художника прошла в родном городе в Южной Голландии. Виднейшими художниками Горинхема в то время были братья Йохим и Рафаэль Говертс Кампхёйзен. Последний стал учителем ван дер Нера, кроме того, Арт женился на его сестре. Около 1632 года молодая семья переехала в Амстердам, где у них родилось шестеро детей. Не имея возможности прокормить семью своим ремеслом, живописец стал владельцем кабачка. Однако наступило банкротство, имущество ван дер Нера было описано. Картины, написанные им, ценились крайне низко — в среднем, по пять гульденов за полотно. Последние полтора десятилетия художник прожил в нищете. Старший сын ван дер Нера, Эглон, также стал художником.

Основное внимание голландец уделял созданию зимних и ночных пейзажей. Его произведения — примеры удачного решения проблемы освещения. Многие картины ван дер Нера посвящены ночным пожарам, сюжетом нескольких из них стал пожар 1652 года, уничтоживший старую амстердамскую ратушу. В музеях и галереях мира хранится около 150 полотен его кисти, одна из лучших коллекций находится в Эрмитаже.

«Речной пейзаж в лунном свете», ок. 1645. Государственный музей, Амстердам


Народився Поль СЕРЮЗЬЄ (9 листопада 1864, Париж - 7 жовтня 1927, Морле, Фіністер, Бретань) - французький художник. Учень Поля Гогена, він став одним із засновників символістської художньої групи «Набі».

Його батько був директором парфумерної фабрики. Він мріяв, щоб син пішов по його стопах і зробив успішну кар'єру комерсанта. Однак Поль ще під час навчання в школі виявляє інтерес до живопису. Юнакові все ж вдалося добитися дозволу батьків на заняття мистецтвом. У 1886 р Серюзьє вступив до Академії Жюліана в Парижі. Першою картиною, завдяки якій Серюзьє досяг успіху, стала робота «Майстерня бретонського ткача». Вона була представлена на виставці 1888 року.

У 1888 р він побував у Гогена в Понт-Авені. Під керівництвом Гогена Серюзьє пише пейзаж на коробці з-під сигар: ця робота буде служити художнику талісманом. Обговорення з друзями нових тенденцій у живопису призвело в результаті до утворення групи «Набі», ідейним натхненником якої і став Серюзьє.

«Меланхолія» («Бретонська Єва»), бл. 1891. Музей Орсе, Париж

Серюзьє багато переймає у Гогена і спочатку навіть відверто наслідує йому, але незабаром виробляє свій неповторний стиль, використовуючи метод клуазонізма, тобто створення в картині чітко відокремлених одна від одної площин.

Серюзьє викладав в Академії Рансон. Деяким підсумком творчих пошуків Серюзьє стала виставка його робіт, що відбулася в 1919 році. У 1921 р він опублікував книгу «Абетка живопису», в якій сформулював своє бачення основ творчості.

Портрет Поля Серюзьє - Жорж Мішеле «Дощ», 1893. Музей Орсе, Париж


Родился Магнус ЭНКЕЛЬ (9 ноября 1870, Фредериксхамн — 27 ноября 1925, Стокгольм) — финский художник.

Родился в семье викария. Живопись изучал в Хельсинки в 1889—1891, работал в традициях натуралистической школы. В 1891 году Магнус уезжает в Париж, где поступает в Академию Жюлиана. В этот период Энкель увлекается символизмом, подпадает под влияние мистицизма Жозефена Пеладана и творчески — живописи Пюви де Шаванна и Эдуарда Мане.

Разочаровавшись в парижском мистицизме, художник в 1894—1895 годах совершает путешествие по Италии, посещает Милан, Венецию и Флоренцию, а затем уезжает в Швейцарию и Германию, где знакомится с работами Арнольда Бёклина. На рубеже XIX—XX столетий Энкель порывает с символизмом, и его живопись приобретает яркие краски, характерные для постимпрессионизма. В 1907 году Энкель получает заказ на создание фресок для приалтарного придела в Кафедральном соборе Тампере. На гигантской картине размером 10 на 4 м художник изобразил Воскрешение из мёртвых и Вознесение на небеса представителей всех рас человеческих.

«Фавн», 1914


Народився Михайло Сергійович ДМИТРЕНКО (9 листопада 1908, м. Лохвиця Полтавської губ. – 8 березня1997, м. Детройт, США) – маляр-монументаліст, портретист, графік, історик мистецтва. Завоював славу одного з найвизначніших майстрів релігійного живопису.

Народився у сім’ї лікаря-фармацевта. Середню освіту здобув у Лохвицькому реальному училищі. Першими вчителями з малювання були місцеві професійні маляри Ф. Артамонов, В. Журавльов. Навчався у Київському художньому інституті (1926–1930). Розвинув свій талант на національних традиціях під впливом видатного майстра, професора Федора Кричевського. На його запрошення працював доцентом кафедри рисунка архітектурного факультету. Виставлявся у Києві, Харкові, Донецьку та ін. містах. 1939 переїхав до Львова. Під час німецької окупації став одним із організаторів Спілки українських образотворчих майстрів (СУОМ), організовував їх виставки. Найбільш представницькою була виставка митців Галичини (1942), присвячена 25-річчю заснуванню Української АМ у Києві. На прохання митрополита А. Шептицького здійснив розпис церкви у Городку Ягелонському поблизу Львова.

«1932-1933»

Після закінчення Другої світової війни разом з маляром, мистецтвознавцем С. Городинським та ін. майстрами, що опинилися на чужині, налагоджував українське мистецьке життя за кордоном. Брав участь в організації художніх виставок у Мюнхені, Регенсбурзі та інших містах Баварії. Наприкінці 1940-х вирушив до Канади, у 1951–1957 жив у Торонто, де спільно з В. Балясом та І. Кубарським виконав розписи православного собору св. Володимира. Переїхавши до США, від 1962 жив у Чикаго. Тут займався створенням за власними ескізами у різних техніках (фреска, мозаїка, вітраж, живопис) величних композицій і оздоблював ними католицькі і православні храми. Був також талановитим портретистом, графіком, дослідником історії мистецтв. Оформляв книги, ілюстрував твори письменників. В Українській АМ (м. Київ) засновано премію ім. М. Дмитренка за кращу академічну роботу з живопису.

«Остання вечеря»


Народився Іван Павлович КОПАЄНКО (9 листопада 1934, с. Першокостянтіновка Одеської (нині – Херсонської) обл.) - кримський художник і графік. Заслужений художник України (2006). Заслужений діяч мистецтв АР Крим.

У 1957 році закінчив Кримське художнє училище, в 1964 році - Московський поліграфічний інститут. Член Спілки художників СРСР з 1969 року. І.П.Копаенко - учасник багатьох всесоюзних, республіканських виставок. Персональні виставки: Севастополь, Сімферополь, Красноперекопськ. Роботи художника вирізняє гостра експресія ліній і кольору, імпульсивність, тонкий психологізм. Земля і хліб, земля і люди, земля людей і для людей - лейтмотив творчості Івана Копаєнка.

«Журавлі на березі моря»


Народився Микола Сергійович МОРГУН (9 листопада 1944, Сімферополь - 30 березня 2017, там само) - кримський художник. Пейзажист, портретист, майстер натюрморту. Заслужений художник України (2004); заслужений діяч мистецтв АРК.

У 1959 - 1964 рр. навчався в Кримському художньому училищі ім. М.С. Самокиша (педагоги: Петров І.С., Пузиревич О.О, Шипов А.М, Хараборіна В.Г.). Від 1964 по 1973 рр. - навчання в Київському державному художньому інституті (нині Академія). Педагоги: Пузирков В. Г., Пламеницький А. І., Тихий І. А., Виродова В.Г. У 1973 - 2001 рр. викладав в Кримському художньому училищі. Від 1978 року - член Спілки художників СРСР. З 2005 року - голова правління Кримської організації Національної спілки художників України.

«Перед виступом»


Народився Володимир Ілліч АФАНАСЬЄВ (9 листопада 1953, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро) – український живописець.

Закінчив Київський державний художній інститут у 1982. Член Національної спілки художників України від 1995. Учасник численних обласних і загальноукраїнських виставок, в тому числі бієнале «Пан-Україна 95», «Мальовнича земля Придніпров’я» та ін. Роботи Володимира Афанасьєва представлені в Дніпропетровському художньому музеї.

«Річка Оріль»


9 листопада 2015 року картина італійського художника початку XX століття Амедео Модільяні «Оголена, що лежить» була продана на аукціоні Christie's за $ 170,4 млн і зайняла друге місце в неофіційному рейтингу найдорожчих картин, які йшли з відкритих торгів. Полотно пішло до покупця з Китаю, який робив ставки по телефону, всього за 9 хвилин і увійде до збірки приватного Музею Лонг, розташованого в Шанхаї.

Початкова ціна «Оголеної, що лежить» склала $ 100 млн - причому за умовами аукціону власниця картини - дочка італійського колекціонера Джанні Маттіолі - отримала б цю суму при будь-якому результаті торгів. Таким чином, це полотно стало найдорожчою роботою живописця: попередній максимум для картин Модільяні становив $ 71 млн.

«Оголена, що лежить» - картина з серії із 30 портретів у стилі ню, яку замовив Амедео його покровитель — польський поет Леопольд Зборовський. 3 грудня 1917 року була відкрита виставка цих робіт Модільяні в галереї Берти Вейль. Галерея розташовувалася навпроти поліцейської дільниці, і стражі закону, обурені видом виставлених ню Модільяні, змусили останнього закрити експозицію всього через кілька годин після відкриття.

Амедео Модільяні. «Оголена, що лежить», 1917