9 июля -Музей українського живопису

9 июля

Похований Ян ван ЕЙК (бл. 1385 або 1390, Маасейк поблизу Маастрихту — 9 липня 1441, Брюгге) — фламандський художник раннього Відродження, майстер портрету, автор понад 100 композицій на релігійні сюжети, один з перших художників, що освоїли техніку живопису олійними фарбами.

Точна дата народження Яна ван Ейка невідома. Народився в Північних Нідерландах. Навчався у старшого брата Губерта, з яким працював до 1426 року. У 1422-1425 роках був живописцем графа Яна Баварського, графа Голландії, Зеландії та Генегау (Ено). Від 1425 року жив у місті Лілль та був надвірним художником герцога Бургундського Філіпа III Доброго, який цінував його як митця і щедро оплачував його роботи. У 1427—1428 роках у складі герцогського посольства Ян ван Ейк відвідав Іспанію, а потім і Португалію. У 1427 році побував у Турне, де був з пошаною прийнятий місцевої гільдією художників. Працював в Ліллі та Генті, в 1431 році придбав будинок у Брюгге й прожив там до самої смерті.

«Мадонна канцлера Ролена», бл. 1435. Музей Лувр, Париж

Ван Ейка вважають винахідником олійних фарб, хоча насправді він лише їх удосконалив. Але саме після нього олійна фарба здобула загальне визнання, а олійна техніка стала традиційною для Нідерландів; в XV столітті ця техніка прийшла до Німеччини і до Франції, а звідти — до Італії.

Найвідоміший твір ван Ейка — Гентський вівтар, створений, можливо, спільно з братом Губертом. Серед шедеврів Яна ван Ейка «Мадонна канцлера Ролена», а також портрет купця, представника банкірського дому Медічі, Джованні Арнольфіні з дружиною — так званий «Портрет подружжя Арнольфині», що зберігається в Національній галереї в Лондоні.

«Портрет подружжя Арнольфині», 1434, Національна галерея, Лондон


Родился Орацио ДЖЕНТИЛЕСКИ (9 июля 1563, Пиза – 7 февраля 1639, Лондон) – итальянский художник эпохи раннего барокко, один из лучших представителей школы Караваджо. Отец художницы Артемизии Джентилески.

Родился в семье ювелира Джованни Батиста Ломи. Учился живописи у своих родных – брата и дяди, чью фамилию впоследствии принял. Начинал работать в духе флорентийского маньеризма. В 1580 художник уезжает в Рим, где пишет фрески для ватиканской библиотеки, вместе с другими мастерами расписывает церкви и соборы. Около 1600 года Орацио Джентилески входит в круг Караваджо, его стиль становится более натуралистическим. Со временем художник выработает собственную манеру письма с более светлыми цветовыми тонами и точностью в передаче деталей. Поработав недолгое время в Генуе и Париже, художник в 1625 поселяется в Лондоне, где занимает должность придворного художника короля Карла I. Расписал потолки Гринвичского дворца, в последние годы создавал копии своих ранних картин. Наиболее известные работы Джентилески: «Лютнистка» (ок. 1626, Вашингтон, Национальная галерея), «Крещение Христа» (Рим, Санта-Мария-делла-Паче), «Св. Цицилия с ангелом» (Рим, Национальная галерея Корсини), «Отдых на пути в Египет» (ок. 1625–1626, Лувр), «Иосиф и жена Потифара» (1626, Виндзор), «Мадонна с младенцем и св. Франческой Римской (Мадонна семьи Розеи)» (нач.1620-х гг., Урбино, Национальная галерея), «Лот с дочерьми» (ок.1623–1624, Детройт, Художественный институт), «Даная» (1621, Кливленд, Музей искусства).

В июле 2000 года картина Орацио Джентилески «Святое семейство с младенцем Иоанном Крестителем» (1608) была продана на аукционе Sotheby's за 2,423 млн. фунтов стерлингов.

«Лютнистка», ок. 1626, Вашингтон, Национальная галерея


Народився Генрік Гіполіт РОДАКОВСЬКИЙ (9 липня 1823, Львів - 28 грудень 1894, Краків) - польський живописець, портретист. Нагороджений французьким Орденом Почесного легіону.

Навчався на юридичному факультеті Віденського університету, але одночасно у 1841-1845 роках вивчав живопис в майстерні Йозефа Дангаузера. У 1846 році виїхав до Парижа, щоб вчитися під керівництвом Леона Коньє. Незабаром написаний ним портрет Генріха Дембінського був нагороджений золотою медаллю І класу на Салоні 1852 року. Ежен Делакруа високо оцінив роботи Родаковского.

У 1867 році він повернувся на батьківщину в австрійську Галичину і оселився в маєтку Палагичі (нині Івано-Франківська область України), потім в Бортниках (зараз Жидачівський район Львівської області), потім у Відні і потім остаточно оселився в Кракові. У 1893 році був обраний головою краківського Товариства любителів витончених мистецтв. 24 грудня 1894 був призначений директором краківської Академії витончених мистецтв, але раптово помер через чотири дні.

Автопортрет, 1853 «Портрет генерала Генріха Дембінського», 1852


Народився Девід ГОКНІ (9 липня 1937, Бредфорд, Йоркшир) - англійський художник, графік і фотограф. Один з лідерів поп-арту в 1960-х, вважається одним з найвпливовіших художників XX століття.

Навчався в Бредфордському художньому коледжі та Королівському художньому коледжі. З 1963 Гокні викладав у США в університетах штатів Айова, Колорадо і Каліфорнія. Виставки його робіт пройшли в США (1964 і 1965), ретроспективна виставка відбулася в Лондоні у 1970 в галереї Уайтчепел, в інших європейських країнах. Після цього за Гокні закріпилася репутація найбільш популярного сучасного англійського художника.


Його стиль у живопису спрощено реалістичний, багато робіт автобіографічні. У 1989 році Девід Гокні став першим лауреатом Імператорської премії (Японія), в 2012 році він прийнятий членом у британський орден Заслуг. У квітні 2008 року Девід Гокні подарував лондонській галереї Тейт свою найбільшу картину - «Bigger Trees Near Water» (розмір полотна - 4,6 на 12 метрів).

Гокні є автором гучної теорії, що реалістичний живопис в європейському мистецтві у середньовіччі з'явився завдяки використанню художниками оптичних приладів (камера-обскура, камера-люціда, вигнуті дзеркала).

Люсьєн Фрейд. «Портрет Девіда Гокні», 2002 Девід Гокні. «Мої батьки», 1977