9 июля
Похований Ян ван ЕЙК (бл. 1385 або 1390, Маасейк поблизу Маастрихта — 9 липня 1441, Брюгге) — фламандський художник раннього Відродження, майстер портрету, автор понад 100 композицій на релігійні сюжети, один з перших художників, що освоїли техніку живопису олійними фарбами.
Точна дата народження Яна ван Ейка невідома. Народився в Північних Нідерландах. Навчався у старшого брата Губерта, з яким працював до 1426 року. У 1422-1425 роках був живописцем графа Яна Баварського, графа Голландії, Зеландії та Генегау (Ено). Від 1425 року жив у місті Лілль та був надвірним художником герцога Бургундського Філіпа III Доброго, який цінував його як митця і щедро оплачував його роботи. У 1427—1428 роках у складі герцогського посольства Ян ван Ейк відвідав Іспанію, а потім і Португалію. У 1427 році побував у Турне, де був з пошаною прийнятий місцевої гільдією художників. Працював в Ліллі та Генті, в 1431 році придбав будинок у Брюгге й прожив там до самої смерті.
 |
| «Мадонна канцлера Ролена», бл. 1435. Музей Лувр, Париж |
Ван Ейка вважають винахідником олійних фарб, хоча насправді він лише їх удосконалив. Але саме після нього олійна фарба здобула загальне визнання, а олійна техніка стала традиційною для Нідерландів; в XV столітті ця техніка прийшла до Німеччини і до Франції, а звідти — до Італії.
Найвідоміший твір ван Ейка — Гентський вівтар, створений, можливо, спільно з братом Губертом. Серед шедеврів Яна ван Ейка «Мадонна канцлера Ролена», а також портрет купця, представника банкірського дому Медічі, Джованні Арнольфіні з дружиною — так званий «Портрет подружжя Арнольфині», що зберігається в Національній галереї в Лондоні.
 |
 |
| «Портрет подружжя Арнольфині», 1434, Національна галерея, Лондон |
Хрещений Ораціо ДЖЕНТІЛЕСКІ (9 липня 1563, Піза - 7 лютого 1639, Лондон) - італійський художник епохи раннього бароко, один з кращих представників школи Караваджо. Батько художниці Артемізії Джентілескі.
Народився в родині ювеліра Джованні Батіста Ломі. Навчався живопису у своїх рідних - брата і дядька, чиє прізвище згодом прийняв. Починав писати в дусі флорентійського маньєризму. У 1580 художник їде в Рим, де пише фрески для ватиканської бібліотеки, разом з іншими майстрами розписує церкви і собори. Близько 1600 року Ораціо Джентілескі входить у коло Караваджо, його стиль стає більш натуралістичним. Згодом художник виробить власну манеру письма, з характерними для нього більш світлими кольоровими тонами і точністю в передачі деталей.
Попрацювавши недовгий час в Генуї і Парижі, Джентілескі 1625 року оселяється в Лондоні, де займає посаду придворного художника короля Карла I. Розписав стелі Грінвіцького палацу, в останні роки створював повтори своїх ранніх картин. Найбільш відомі роботи Джентілескі: «Лютністка» (бл. 1626, Вашингтон, Національна галерея), «Хрещення Христа» (Рим, Санта-Марія-делла-Паче), «Св. Ціцілія з ангелом» (Рим, Національна галерея Корсіні), «Відпочинок на шляху до Єгипту» (бл. 1625-1626, Лувр), «Йосип і дружина Потіфара» (1626, Віндзор), «Мадонна з немовлям і св. Франческою Римською (Мадонна сім'ї Розеі)» (поч.1620-х рр., Урбіно, Національна галерея), «Лот з дочками» (бл.1623-1624, Детройт, Художній інститут), «Даная» (1621, Клівленд, Музей мистецтва).
У липні 2000 року картина Ораціо Джентілескі «Святе сімейство з немовлям Іоанном Хрестителем» (1608) була продана на аукціоні Sotheby's за 2,423 млн. фунтів стерлінгів.
 |
 |
| «Лютністка», бл. 1626. Вашингтон, Національна галерея |
Га́ртман ВІТВЕР (1774, Імст — 9 липня 1825, Львів) — австрійського походження львівський скульптор епохи класицизму, вихованець Віденської академії образотворчих мистецтв. Його роботи прикрашають фонтани на площі Ринок у Львові.
Фактів біографії Ві́твера збереглось вкрай мало. Народився в тірольському місті Імст (Австрія) у родині скульпторів та будівничих. Разом з братами Якубом та Йоганом Міхаелєм навчався у Віденській академії мистецтв. Приблизно з 1800 року Гартман та Йоган Міхаель Вітвери оселилися у Львові. Заснували скульптурну майстерню на вулиці Личаківській. Займались оздобленням львівських кам'яниць і меморіальною скульптурою (переважно на Личаківському цвинтарі). У червні 1818 року Гартман Вітвер вступив до львівського цеху мулярів і каменярів. Після 1820 року творча активність Вітвера дещо знизилась. Останні роки ймовірно співпрацював із Антоном Шімзером. Був одружений у Львові, мав сина. Помер від тифу. Іменем Вітвера у 1991 році названо львівську вулицю.
Гартманом Вітвером були створені чотири фонтани на площі Ринок зі статуями Нептуна, Діани, Амфітріти і Адоніса (бл. 1810—1814, вапняк). Їх спорудження могло бути пов'язане з урочистостями 1814 року, у зв'язку з поверненням імператора Франца I до Відня.
 |
 |
| Скульптури на площі Ринок у Львові |
Народився Генрік Гіполіт РОДАКОВСЬКИЙ (9 липня 1823, Львів - 28 грудень 1894, Краків) - польський живописець, портретист. Нагороджений французьким Орденом Почесного легіону.
Навчався на юридичному факультеті Віденського університету, але одночасно у 1841-1845 роках вивчав живопис в майстерні Йозефа Дангаузера. У 1846 році виїхав до Парижа, щоб вчитися під керівництвом Леона Коньє. Незабаром написаний ним портрет Генріха Дембінського був нагороджений золотою медаллю І класу на Салоні 1852 року. Ежен Делакруа високо оцінив роботи Родаковского.
У 1867 році він повернувся на батьківщину в австрійську Галичину і оселився в маєтку Палагичі (нині Івано-Франківська область України), потім в Бортниках (зараз Жидачівський район Львівської області), потім у Відні і потім остаточно оселився в Кракові. У 1893 році був обраний головою краківського Товариства любителів витончених мистецтв. 24 грудня 1894 був призначений директором краківської Академії витончених мистецтв, але раптово помер через чотири дні.
 |
 |
| Автопортрет, 1853 | «Портрет генерала Генріха Дембінського», 1852 |
Народився Девід ГОКНІ (9 липня 1937, Бредфорд, Йоркшир) - англійський художник, графік і фотограф. Один з лідерів поп-арту в 1960-х, вважається одним з найвпливовіших художників XX століття.
Навчався в Бредфордському художньому коледжі та Королівському художньому коледжі. З 1963 Гокні викладав у США в університетах штатів Айова, Колорадо і Каліфорнія. Виставки його робіт пройшли в США (1964 і 1965), ретроспективна виставка відбулася в Лондоні у 1970 в галереї Уайтчепел, в інших європейських країнах. Після цього за Гокні закріпилася репутація найбільш популярного сучасного англійського художника.
 |
Його стиль у живопису спрощено реалістичний, багато робіт автобіографічні. У 1989 році Девід Гокні став першим лауреатом Імператорської премії (Японія), в 2012 році він прийнятий членом у британський орден Заслуг. У квітні 2008 року Девід Гокні подарував лондонській галереї Тейт свою найбільшу картину - «Bigger Trees Near Water» (розмір полотна - 4,6 на 12 метрів).
Гокні є автором гучної теорії, що реалістичний живопис в європейському мистецтві у середньовіччі з'явився завдяки використанню художниками оптичних приладів (камера-обскура, камера-люціда, вигнуті дзеркала).
 |
 |
| Люсьєн Фрейд. «Портрет Девіда Гокні», 2002 | Девід Гокні. «Мої батьки», 1977 |