9 июля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

9 июля

Похований Ян ван ЕЙК (бл. 1385 або 1390, Маасейк поблизу Маастрихта — 9 липня 1441, Брюгге) — фламандський художник раннього Відродження, майстер портрету, автор понад 100 композицій на релігійні сюжети, один з перших художників, що освоїли техніку живопису олійними фарбами.

Точна дата народження Яна ван Ейка невідома. Народився в Північних Нідерландах. Навчався у старшого брата Губерта, з яким працював до 1426 року. У 1422-1425 роках був живописцем графа Яна Баварського, графа Голландії, Зеландії та Генегау (Ено). Від 1425 року жив у місті Лілль та був надвірним художником герцога Бургундського Філіпа III Доброго, який цінував його як митця і щедро оплачував його роботи. У 1427—1428 роках у складі герцогського посольства Ян ван Ейк відвідав Іспанію, а потім і Португалію. У 1427 році побував у Турне, де був з пошаною прийнятий місцевої гільдією художників. Працював в Ліллі та Генті, в 1431 році придбав будинок у Брюгге й прожив там до самої смерті.

«Мадонна канцлера Ролена», бл. 1435. Музей Лувр, Париж

Ван Ейка вважають винахідником олійних фарб, хоча насправді він лише їх удосконалив. Але саме після нього олійна фарба здобула загальне визнання, а олійна техніка стала традиційною для Нідерландів; в XV столітті ця техніка прийшла до Німеччини і до Франції, а звідти — до Італії.

Найвідоміший твір ван Ейка — Гентський вівтар, створений, можливо, спільно з братом Губертом. Серед шедеврів Яна ван Ейка «Мадонна канцлера Ролена», а також портрет купця, представника банкірського дому Медічі, Джованні Арнольфіні з дружиною — так званий «Портрет подружжя Арнольфині», що зберігається в Національній галереї в Лондоні.

«Портрет подружжя Арнольфині», 1434, Національна галерея, Лондон


Хрещений Ораціо ДЖЕНТІЛЕСКІ (9 липня 1563, Піза - 7 лютого 1639, Лондон) - італійський художник епохи раннього бароко, один з кращих представників школи Караваджо. Батько художниці Артемізії Джентілескі.

Народився в родині ювеліра Джованні Батіста Ломі. Навчався живопису у своїх рідних - брата і дядька, чиє прізвище згодом прийняв. Починав писати в дусі флорентійського маньєризму. У 1580 художник їде в Рим, де пише фрески для ватиканської бібліотеки, разом з іншими майстрами розписує церкви і собори. Близько 1600 року Ораціо Джентілескі входить у коло Караваджо, його стиль стає більш натуралістичним. Згодом художник виробить власну манеру письма, з характерними для нього більш світлими кольоровими тонами і точністю в передачі деталей.

Попрацювавши недовгий час в Генуї і Парижі, Джентілескі 1625 року оселяється в Лондоні, де займає посаду придворного художника короля Карла I. Розписав стелі Грінвіцького палацу, в останні роки створював повтори своїх ранніх картин. Найбільш відомі роботи Джентілескі: «Лютністка» (бл. 1626, Вашингтон, Національна галерея), «Хрещення Христа» (Рим, Санта-Марія-делла-Паче), «Св. Ціцілія з ангелом» (Рим, Національна галерея Корсіні), «Відпочинок на шляху до Єгипту» (бл. 1625-1626, Лувр), «Йосип і дружина Потіфара» (1626, Віндзор), «Мадонна з немовлям і св. Франческою Римською (Мадонна сім'ї Розеі)» (поч.1620-х рр., Урбіно, Національна галерея), «Лот з дочками» (бл.1623-1624, Детройт, Художній інститут), «Даная» (1621, Клівленд, Музей мистецтва).

У липні 2000 року картина Ораціо Джентілескі «Святе сімейство з немовлям Іоанном Хрестителем» (1608) була продана на аукціоні Sotheby's за 2,423 млн. фунтів стерлінгів.

«Лютністка», бл. 1626. Вашингтон, Національна галерея


Га́ртман ВІТВЕР (1774, Імст — 9 липня 1825, Львів) — австрійського походження львівський скульптор епохи класицизму, вихованець Віденської академії образотворчих мистецтв. Його роботи прикрашають фонтани на площі Ринок у Львові.

Фактів біографії Ві́твера збереглось вкрай мало. Народився в тірольському місті Імст (Австрія) у родині скульпторів та будівничих. Разом з братами Якубом та Йоганом Міхаелєм навчався у Віденській академії мистецтв. Приблизно з 1800 року Гартман та Йоган Міхаель Вітвери оселилися у Львові. Заснували скульптурну майстерню на вулиці Личаківській. Займались оздобленням львівських кам'яниць і меморіальною скульптурою (переважно на Личаківському цвинтарі). У червні 1818 року Гартман Вітвер вступив до львівського цеху мулярів і каменярів. Після 1820 року творча активність Вітвера дещо знизилась. Останні роки ймовірно співпрацював із Антоном Шімзером. Був одружений у Львові, мав сина. Помер від тифу. Іменем Вітвера у 1991 році названо львівську вулицю.

Гартманом Вітвером були створені чотири фонтани на площі Ринок зі статуями Нептуна, Діани, Амфітріти і Адоніса (бл. 1810—1814, вапняк). Їх спорудження могло бути пов'язане з урочистостями 1814 року, у зв'язку з поверненням імператора Франца I до Відня.

Скульптури на площі Ринок у Львові


Народився Генрік Гіполіт РОДАКОВСЬКИЙ (9 липня 1823, Львів - 28 грудень 1894, Краків) - польський живописець, портретист. Нагороджений французьким Орденом Почесного легіону.

Навчався на юридичному факультеті Віденського університету, але одночасно у 1841-1845 роках вивчав живопис в майстерні Йозефа Дангаузера. У 1846 році виїхав до Парижа, щоб вчитися під керівництвом Леона Коньє. Незабаром написаний ним портрет Генріха Дембінського був нагороджений золотою медаллю І класу на Салоні 1852 року. Ежен Делакруа високо оцінив роботи Родаковского.

У 1867 році він повернувся на батьківщину в австрійську Галичину і оселився в маєтку Палагичі (нині Івано-Франківська область України), потім в Бортниках (зараз Жидачівський район Львівської області), потім у Відні і потім остаточно оселився в Кракові. У 1893 році був обраний головою краківського Товариства любителів витончених мистецтв. 24 грудня 1894 був призначений директором краківської Академії витончених мистецтв, але раптово помер через чотири дні.

Автопортрет, 1853 «Портрет генерала Генріха Дембінського», 1852


Народився Девід ГОКНІ (9 липня 1937, Бредфорд, Йоркшир) - англійський художник, графік і фотограф. Один з лідерів поп-арту в 1960-х, вважається одним з найвпливовіших художників XX століття.

Навчався в Бредфордському художньому коледжі та Королівському художньому коледжі. З 1963 Гокні викладав у США в університетах штатів Айова, Колорадо і Каліфорнія. Виставки його робіт пройшли в США (1964 і 1965), ретроспективна виставка відбулася в Лондоні у 1970 в галереї Уайтчепел, в інших європейських країнах. Після цього за Гокні закріпилася репутація найбільш популярного сучасного англійського художника.


Його стиль у живопису спрощено реалістичний, багато робіт автобіографічні. У 1989 році Девід Гокні став першим лауреатом Імператорської премії (Японія), в 2012 році він прийнятий членом у британський орден Заслуг. У квітні 2008 року Девід Гокні подарував лондонській галереї Тейт свою найбільшу картину - «Bigger Trees Near Water» (розмір полотна - 4,6 на 12 метрів).

Гокні є автором гучної теорії, що реалістичний живопис в європейському мистецтві у середньовіччі з'явився завдяки використанню художниками оптичних приладів (камера-обскура, камера-люціда, вигнуті дзеркала).

Люсьєн Фрейд. «Портрет Девіда Гокні», 2002 Девід Гокні. «Мої батьки», 1977