9 мая
Луїс де МОРАЛЕС (бл. 1510-1520, Бадахос — 9 травня, 1586, Бадахос) — іспанський художник, один з найяскравіших представників іспанського маньєризму, старший сучасник Ель Греко. За своє мистецтво і прихильність до священних сюжетів був прозваний сучасниками «Божественним Моралесом».
Життєпис майстра значною мірою залишається гіпотетичним. Традиційно його народження пов'язують з містом Бадахос. Моралес міг навчатися у фламандського художника Ернандо Стурміо, котрий працював там. Але існують і інші версії його біографії. Ранні твори художника свідчать про знайомство із зразками живопису італійських майстрів доби Відродження, котре із запізненням було введене на Піринеях шляхом запозичень і співіснувало з маньєризмом.
Як і художник Ель Греко свого часу, Луїс де Моралес шукав прихильності короля Іспанської імперії Філіпа ІІ і декотрий час працював у Ескоріалі. Але ситуація повторилась як і з творами Ель Греко — картини Моралеса не сподобались примхливому королю і майстер покинув Ескоріал.
Всі відомі твори художника виконані на дерев'яних дошках і мають релігійний та екстатичний характер.
 |
 |
| «Оплакування Христа» |
Родился Джеймс КОЛЛИНСОН (9 мая 1825, Мэнсфилд — 24 января 1881, Лондон) — английский живописец Викторианской эпохи, член Братства прерафаэлитов с 1848 года по 1850 гг.
Был верующим христианином, поэтому в своем прерафаэлитском творчестве уделял особое внимание духовным аспектам. Обратился в католицизм, но потом был вынужден вернуться в лоно англиканской церкви, чтобы сочетаться браком с Кристиной Россетти (поэтессой и сестрой Данте Габриэля Россетти). Однако угрызения совести заставили Коллинсона снова возвратиться в католицизм и разорвать помолвку. Когда в 1850 году Милле обвинили в богохульстве из-за картины «Христос в родительском доме», Коллинсон отвернулся от Братства.
Наиболее известные картины написаны на христианскую тематику. Это «Отречение Елизаветы Венгерской» (1850) и «Святое семейство» (1878). Какое-то время Коллинсон собирался стать священником и обучался в иезуитском колледже, но не закончил обучение. После этого написал несколько картин уже не на религиозную тему, в частности «Позволять» и «На продажу», на обоих полотнах изображена красивая женщина в ситуации нравственного выбора.
 |
 |
| «На продажу», 1857 |
Родился Антон Александр фон ВЕРНЕР (9 мая 1843, Франкфурт-на-Одере — 4 января 1915, Берлин) — немецкий художник, мастер исторического жанра и теоретик искусства, один из главных представителей вильгельмизма и противник модернистских направлений в живописи.
Обучался в берлинской Академии художеств (1860) и в Академии художеств Карлсруэ (1861), центрами позднеромантической и реалистической школ в Германии. В 1865 году он посещает Париж, где знакомится с восхитившим его современным французским искусством (Энгр, Делакруа, Месонье и Конье). Получил премию Берлинской художественной академии по разряду исторической живописи, которая позволила Вернеру совершить учебную поездку в Италию.
Во время Франко-прусской войны пишет портреты германских военачальников, офицеров и высшего чиновничества. Отношения между А.Вернером и кронпринцем Фридрихом-Вильгельмом были настолько дружескими, что мастер был принят даже в семье наследника престола. Эти работы были началом стремительной карьеры живописца, ставшего со временем одним из влиятельнейших художников Германской империи. В 1871 году Вернер переезжает в Берлин, где выполняет ряд заказов, посвящённых победоносной войне и провозглашению Германской империи — в том числе для берлинского «колонного зала» при Колонне Победы. Как теоретик искусства, он придерживался тезисов о необходимости художника служить своему государству и предпочитать реалистическую манеру изображения. Антон фон Вернер исполнял роль придворного художника-хрониста, запечатлевшего в своих произведениях важнейшие события современного ему германского общества.
В 1874 году А. фон Вернер избирается членом Прусской академии искусств. В том же году он становится директором новообразованного Берлинского университета искусств, и занимает этот пост на протяжении последующих 40 лет. В 1887 он возглавляет Союз берлинских художников (до 1895) и затем вновь — в 1899—1901 и 1906—1907. В 1908 году по предложению императора Вильгельма занимает пост директора Старой национальной галереи. Вернером проводилась консервативная политика в области искусства: неприятие новых течений в живописи - импрессионизма и экспрессионизма.
 |
 |
| Автопортрет в мастерской, 1885 | «Открытие памятника Рихарду Вагнеру в Тиргартене», 1908 |
Родился Эдмунд (Эдён) ТУЛЛЬ (9 мая 1870, Секешфехервар — 15 сентября 1911, Будапешт) — венгерский художник.
Учился в Милане, затем в Париже у Жана-Поля Лоранса и Вильяма Бугро. С 1892 г. участвовал в выставках в Будапеште. Работал преимущественно в области пейзажной живописи, писал маслом и акварелью, занимался литографией. Оставил множество видов Франции, Италии, Нидерландов, Туниса. Рисовал также сцены из народной жизни.
Автор дизайна венгерских почтовых марок 1900 г. выпуска (с изображением императора Франца Иосифа I, коронованного венгерской короной).
 |
 |
| «Сумерки» (Париж, 1897) |
Родился Николай Андреевич ТЫРСА (9 мая 1887, Аральск (ныне Аралык, Турция) – 10 февраля 1942, Вологда) – русский живописец, график, иллюстратор и педагог.
Родился в семье офицера. Учился на архитектурном отделении Высшего художественного училища при Императорской Академии художеств (не закончил) и в частной Школе живописи и рисования Е. Званцевой у Л. Бакста и М. Добужинского (1906–1910). Много времени художник отдал изучению древнерусского искусства, участвовал в реставрации фресок. Впервые был замечен критиками, когда в 1914 выставил рисунки с изображениями обнаженных натурщиц. Автор пейзажей, натюрмортов, интерьеров…
Николай Тырса преподавал в петроградской Академии художеств, Государственных художественно-промышленных мастерских, Ленинградском институте гражданских инженеров (1924–1942).
С 1921 года начал заниматься книжной графикой, иллюстрировал книги для детей: «Осада дворца» В. А. Каверина, «Республика ШКИД» Г. Белых и Л. Пантелеева, «Снежная книга» В. В. Бианки, «Детство» М. Горького, книги Б. С. Житкова и др. Впоследствии иллюстрировал Пушкина, Толстого, Лермонтова.
В июне 1941 года открылась первая и единственная прижизненная персональная выставка произведений Николая Тырсы. Тяжело больной художник в январе 1942 года был эвакуирован из блокадного Ленинграда и вскоре умер в Вологде.
 |
 |
| «Обнаженная натура (Сидящая модель)», 1937. Государственный Русский музей, Санкт-Петербург |
|
За свою понад сторічну історію музей пережив три війни і пожежу, і кожен раз відроджувався заново. Музейна експозиція кілька разів переїжджала з одного будинку до іншого. Перша експозиція розміщувалася в Потьомкінському палаці (тепер Палац студентів ДНУ) і складалася з 64 картин, які надійшли від Петербурзької Імператорської Академії мистецтв, товариства ім. А. І. Куїнджі, приватних осіб і місцевих художників - ініціаторів створення музею. У 1922-1930-х роках, коли музей займав 8 кімнат в Будинку Хреннікова (тепер готель «Україна»), експозиція і фонди поповнилися роботами вітчизняних і західноєвропейських майстрів з колекції Д. І. Яворницького, а також з Державної Третьяковської галереї (Москва) і Ермітажу (Санкт-Петербург). Пізніше, в 1936 році, музей отримав від знаменитого живописця, заслуженого діяча мистецтв СРСР Ісаака Бродського більше 300 творів, які і зараз є основою експозиції.
На сьогоднішній день колекція музею налічує понад 9 тисяч творів живопису, скульптури, графіки та предметів декоративно-прикладного мистецтва XVI-XXI століть. У музеї зберігаються видатні твори вітчизняного, західноєвропейського і східного мистецтва. В останні роки фонди музею значно поповнилися роботами сучасних майстрів Дніпропетровщини. Особливе місце в музейній колекції посідають твори прославлених майстрів петриківського декоративного розпису: П. Павленко, Тетяни Пати, Н. Білоконь, В. Соколенка, Ф. Панка.
З 1939 року Дніпропетровський художній музей розміщується за адресою: м.Дніпро, вул. Шевченка, 21.
 |
 |
| Із колекції музею: Башкірцева М. К. «В студії (Майстерня Жюліана)». 1881 |
Народився Віталій Іванович ШАХОВЦЕВ (9 травня 1924, Слов'янськ - 26 квітня 1969, Полтава) - український художник, живописець і графік, який працював в жанрах пейзажу, портрета, жанрової сцени і графіки. Організатор Полтавської обласної організації Спілки художників України.
Походив з родини репресованих: батько - колишній офіцер-білогвардієць - розстріляний в 1938, мати - болгарська комуністка - у 1935. Виріс у Вінниці в дитячому будинку для дітей «ворогів народу». Брав участь у Другій світовій війні. Після демобілізації в 1948 році навчався в Московському художньому училищі та в Харківському державному художньому інституті, де займався під керівництвом О. Кокеля, В. Сизикова, С. Бесєдіна. Дипломна робота Шаховцова «На фронтових дорогах» експонувалася на виставці в Москві, а в 1958 році була опублікована в журналі «Огонек». Закінчивши інститут з відзнакою в 1958 році, Віталій Шаховцев повернувся в Полтаву. Там він очолив міську організацію Товариства художників і Худфонду. Пізніше він керував Полтавською обласною організацією Спілки художників України. Доклав чимало зусиль до відкриття в місті Художнього салону.
У 60-і рр. Віталій Іванович переїхав до Луганська, де отримав запрошення на посаду викладача Луганського художнього училища. У 1966-1969 рр. був директором цього навчального закладу. Навесні 1969-го трагічно загинув у віці 45 років.
 |
 |
| Меморіальна дошка художнику в Полтаві | «На Волзі» |
Народився Орест Іванович КРИВОРУЧКО (9 травня 1942 року, Чернівці) - чернівецький художник і графік. Заслужений художник України (2005).
Навчався в чернівецькому художньо-ремісничому училищі №5, де вивчав малюнок і живопис, опанував техніку розпису інтер'єрів. При випуску в 1959 році отримав вищий розряд альфрейніка-живописця. Після училища почав професійно займатися живописом. У 1972 закінчив Московське вище художньо-промислове училище (колишнє Строганівське). Від 1977 - член Національної спілки художників України.
Орест Криворучко працює в різних видах живопису і графіки, займається художньою фотографією. Любить працювати аквареллю. Автор герба і прапора Чернівців та Чернівецької області. Учасник 80 міжнародних виставок, провів 20 персональних виставок. У 2015 р. відзначений обласною мистецькою премією імені Одарки Киселиці у галузі графіки.
 |
 |
| «Весільна пісня», 1973. Папір, темпера |
Народився Юрій Палладійович ЄВДУЩЕНКО (9 травня 1947, с. Саксагань П'ятихатського району Дніпропетровської обл.) - український художник, представник дніпровської школи живопису.
Народився в сім'ї вчителів. У 1964-1968 роках навчався в Дніпропетровському художньому училищі. З 1994 року - член Національної спілки художників України. Від 1972 року бере участь у міських, обласних, всеукраїнських, міжнародних виставках. Провів персональні виставки: в Дніпропетровському художньому музеї (2013), в Музеї українського живопису (2014, 2017). Багато працює в жанрі пейзажу. Для творчості Юрія Євдущенка притаманна пластична поетика.
Твори Юрія Євдущенка зберігаються в Дніпропетровському художньому музеї, Музеї українського живопису (м.Дніпро), у багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном.
 |
 |
| «Кухня», 2014. Із колекції Музею українського живопису, м.Дніпро |