9 января -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

9 января

Народився Симон ВУЕ (9 січня 1590, Париж - 30 червня 1649, там само) - французький живописець-монументаліст, портретист і декоратор.

Син художника Лорана Вуе. Симон допомагав батькові, який працював у Луврі, і дуже рано опанував майстерність живописця. Уже в чотирнадцять років Симон писав на замовлення портрет знатної дами, до того ж - в Лондоні. 1611 року в свиті французького посольства побував у Константинополі, де його вразили східні костюми, тюрбани, каравани, китайський шовк, яскраві індійські бавовняні вироби. З цим пов'язана своєрідна «естетика тканин», прозоростей і вуалей, а також особлива запаморочлива легкість, яка пронизує декоративно-монументальні роботи цього живописця. У листопаді 1612 року Вуе відпливає на галері до Венеції, де вивчає живопис Тиціана, Веронезе (його улюблений художник), Тінторетто. На початку 1614 року Вуе оселяється в Римі. У нього численні замовники, серед них кардинал Барберіні, який буде обраний папою під ім'ям Урбана VIII 1623 року.

Вуе довгий час перебував під впливом «караваджизму», його палітра стає «темною». Він виконує численні розписи, портрети, картини на релігійні сюжети, алегорії. 1624 року Вуе обраний князем Академії св. Луки (художньої академії) в Римі; в 1626 році він одружується з Вірджинією да Вецца, юною римлянкою, яка була його моделлю і ученицею, а пізніше - талановитою художницею і матір'ю його десяти дітей.

До 1627 року його палітра висвітлюється і живопис стає більш віртуозним, барвистим і пастозним. Вуе повертається в Париж, отримує квартиру і майстерню в Луврі. Від 1630 року Вуе - Перший художник короля; він керує майстернею королівських шпалер. Надходять численні замовлення на розписи, оформлення і картини для замків, церков, приватних будинків знаті, як в Парижі, так і в заміських резиденціях. У пізній період Вуе був настільки зайнятий замовленнями, що це стало позначатися на якості його живопису. Його слава з часом померкла. У XIX столітті він був майже забутий.

«Автопортрет» «Святе сімейство»


Народився Артур Йоганн Северин НІКУТОВСЬКИЙ (9 січня 1830, Східна Пруссія - 1888 Дюссельдорф) - жанрист і художник-баталіст польського походження, належить до Дюссельдорфської школи живопису.

Нікутовський почав своє художнє навчання в Кенігсберзі, продовжив його у Карла Фрідріха Лессінга. Його першими роботами були невеликі жанрові картини, пізніше він створював в основному великі батальні сцени, в тому числі епізоди з польського Січневого повстання 1863 року. Його син Ерік був також художником, і присвятив себе головним чином пейзажному живопису.



Тадеуш АЙДУКЕВИЧ (1852, Величка - 9 січня 1916, Краків) - польський художник; двоюрідний брат польського художника Зигмунта Айдукевича.

Тадеуш Айдукевич вивчав живопис в Академії витончених мистецтв у класі Владислава Лужкевича, в Кракові. Продовжив свою освіту в Мюнхені і Відні. У 1914 році, з початком Першої світової війни, вступив у польські легіони, що входили до складу австро-угорської армії. Творець переважно портретного живопису і батальних сцен. Багато подорожував, в тому числі і країнами Сходу, що дало художнику матеріал для багатьох його картин.

Автопортрет «Коні на пасовищі», 1874. Львівська національна галерея мистецтв


Народився Юлій (Йоіль-Рувин) Рафаїлович БЕРШАДСЬКИЙ (9 січня 1869, Тирасполь, Бесарабська губернія - 26 вересня 1956, Свердловськ, зараз – Екатеринбург, РФ) - живописець і педагог, професор (1935), заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).

Навчався в художній школі Одеського товариства красних мистецтв (1886-1893) у К. К. Костанді, Г. О. Ладиженського і О. А. Попова. Від 1892 року - постійний учасник виставок Товариства південноруських художників (ТПРХ). 1895 року вступив до Імператорської Академії мистецтв в Санкт-Петербурзі, в майстерню І. Ю. Рєпіна, його вчителями-наставниками були також І. І. Шишкін, П. О. Ковалевський і М. Д. Кузнецов. За манерою письма, технікою виконання Рєпін вважав Бершадського своїм учнем.

Після закінчення Академії мистецтв жив і працював в Одесі. Викладав в організованій ним у Одесі художній студії, потім в художній школі. У 1928-1935 роках викладав в Одеському художньому інституті, в 1934-1941 роках - в Одеському художньому училищі.

«На прогулянці». 1899


Народився Генрик СТАЖЕВСЬКИЙ (9 січня 1894, Варшава - 10 червня 1988, Варшава) - польський художник-авангардист XX століття.

У 1913-1919 роках навчався у Варшавській школі красних мистецтв в майстерні видатного портретиста Станіслава Ленца. Стажевський одним з перших приєднався до польської авангардної групи, заснованої 1917 року, що включала, в основному, художників експресіоністського напрямку і виступила в 1919 році в під гаслом «Формізм». Він дебютував у 1920 році, показавши свої роботи разом з "формістами" на експозиції Товариств заохочення мистецтв (Варшава).

Активний учасник руху за оновлення польського мистецтва 20-30-х років, піонер геометричної абстракції, Стажевський був ініціатором більшості подій періоду активності польських художників-конструктивістів. Співзасновник групи «Блок» (повністю «Блок кубістів, конструктивістів і супрематистів»; 1923-1926 рр.). На початку 20-х років Стажевський писав монохромні натюрморти в спрощеній, схематичній манері. 1924 року він відмовився від зображення предметного світу, зосередившись на абстракціях, що містять тільки горизонталі, вертикалі і чисті геометричні форми. Віддавав перевагу поєднанню висвітлених, "льодяникових" кольорів, або спрощував палітру до чорного і білого.

Composition


9 січня 1907 року (за новим стилем) у Вільнюсі в палаці Вілейшисів відкрилася Перша литовська художня виставка, яка зіграла роль "художнього детонатора" в культурно-національному відродженні Литви. Її організували художники Антанас Жмуйдзінавічюс, Мікалоюс Константінас Чюрльоніс і скульптор Пятрас Римша. На церемонії відкриття 9 січня 1907 роки промову виголосив Йонас Басанавічюс. На цій виставці вперше експонувалися картини Чюрльоніса.

Однією зі знакових робіт на виставці була скульптура Пятраса Римши «Литовська школа 1864-1904». Скульптура відтворює умови навчання рідної мови в період заборони литовського друку латинським шрифтом. Всього Римша представив на виставку 11 своїх робіт. У тому ж 1907 році було засновано Литовське мистецьке товариство. У 1908 році відбулася Друга литовська художня виставка.

Палац Вілейшиса. Житловий будинок Пятрас Римша. «Литовська школа 1864—1904», 1906


Народився Василь Федорович МИРОНЕНКО (9 січня 1911, с. Оріхівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — 10 квітня 1964, Харків) — український графік, професор (1961), народний художник УРСР (1963).

Вступив до Харківського художнього інституту (1931). Навчався у художника-графіка В. Касіяна. Закінчив інститут 1936 року. По закінченню інституту викладав у ньому, потім став завідувачем кафедри графіки. 1961 року обраний професором. Брав участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках з 1932. Його персональні виставки відбулися у Харкові (1940,1944,1954,1975), Москві (1946), Сумах (1953), Києві (1958).

«Харків. Площа Тевелєва», 1953. Папір, офорт, акватинта

Головною темою творчості художника були усі різновиди пейзажу: сільський, міський, індустріальний. Найкращі роботи майстра присвячені природі України, часу індустріалізації, повоєнного відродження України. Ним створені серії офортів «Українські пейзажі» (1936—1941), «Донбас» (1947—1950), «Нова Каховка» (1952—1953), «Приазов'я» (1954—1956), «Індустріально-колгоспна України» (1958—1960), «Мальовнича Україна» (1960). Як майстер міського пейзажу, окрім пейзажів скверів і площ Харкова, художник створив офорти, присвячені містам Болгарії та Польщі, гравюри італійських міст.

«Весна». 1940. Папір, офорт, акватинта, суха голка


Народилася Тамара Олександрівна ХИТРОВА (9 січня 1913, Псков - 14 липня 1991, Київ) - живописець. Заслужений художник УРСР (1983).

З 1931 по 1934 рік навчалася в Одеському художньому інституті. У 1940 році закінчила Київський художній інститут (викладачі за фахом: О. Шовкуненко, П. Волокидін). Учасниця республіканських художніх виставок з 1945 року, всесоюзних - з 1940 року, міжнародних - з 1947 року.

Працювала в галузі станкового живопису. Автор ліричних творів на тему радянського життя і побуту. До числа етапних творів художника відносяться: «Концерт у госпіталі» (1945 рік), «Оленка» (1950 рік), «З піснею» (1969 рік), «Хліб» (1978 рік). Персональні виставки художниці пройшли в Києві, Одесі, Харкові.

«Весілля»


Народився Сергій Йосипович ПАРАДЖАНОВ (9 січня 1924, Тбілісі - 21 липня 1990, Єреван) - радянський кінорежисер, сценарист, художник. Народний артист УРСР (1990). Народний артист Вірменської РСР (1990). Лауреат Держпремії України імені Тараса Шевченка (посмертно, 1991 р).

Сергій Йосипович (Саргіс Овсепович) Параджанов народився в Тбілісі у вірменській сім'ї. Від 1949 працював на Київській кіностудії імені Довженка, потім був режисером на студіях «Вірменфільм» і «Грузія-фільм». 1964 року за мотивами творів М. М. Коцюбинського Сергій Параджанов поставив фільм «Тіні забутих предків» про життя гуцула Івана. На кількох міжнародних кінофестивалях фільм удостоївся премій, ім'я Параджанова набуло чималої популярності. Ще більш новаторською з точки зору образотворчого ряду стала інша робота режисера і сценариста - «Колір граната».

У 1965-1968 роках Параджанов разом з іншими відомими діячами української науки і культури, протестуючи проти масових політичних арештів в УРСР, звертався до вищих партійних і державних органів з вимогою роз'яснити причини переслідувань українських інтелектуалів і виступав за проведення відкритих судових процесів, які мали б забезпечити справедливість розгляду справ. У 1968 році його підпис під листом 139 інтелектуалів проти незаконних політичних процесів стояв першим. Неодноразово висловлювався за дотримання свободи слова у пресі.

1973 року Параджанов був арештований в Києві і засуджений до п'яти років ув'язнення за звинуваченням у гомосексуалізмі, хоча в обвинувальному вироку були статті і «за спекуляцію», і «за український націоналізм». Утримувався в Лук'янівській в'язниці і колонії в Алчевську. Завдяки міжнародній кампанії протесту (звернення підписали Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, Мікеланджело Антоніоні, Андрій Тарковський, Михайло Вартанов і Луї Арагон, який особисто звернувся до Брежнєва) Сергій Параджанов був звільнений 30 грудня 1977 року. З огляду на заборону жити в Україні Параджанов оселився в Тбілісі. За громадянську позицію і за переслідування, яким він піддавався, Параджанова називали «вірменином, народженим в Грузії, який сидів у російській в'язниці за український націоналізм».

Пам'ятник С. Параджанову в Тбілісі

Крім фільмів Сергій Параджанов створив низку художніх творів у техніці колажу. Багато з них експонувалися на виставках. Збереглися також малюнки Сергія Параджанова, в тому числі так звані «марки з зони», виконані кульковою ручкою на етикетках від сірникових коробок. Всю свою художню спадщину - колажі, малюнки, кераміку, ляльки, інсталяції, асамбляжі, ескізи до фільмів - заповідав батьківщині своїх предків. Для кращого знайомства з його творчістю 1988 року за рішенням уряду в Єревані був заснований музей Сергія Параджанова.

«Східний мотив»


Народилася Валерія Миколаївна СПИРИДОНОВА (9 січня 1939, Нижній Тагіл, Росія) - український художник-нонконформіст.

У 1965 році закінчила Київський художній інститут. Викладачі з фаху В. Костецький, І. Штільман. Член Національної спілки художників України з 1985. Живе і працює в Мюнхені. Чоловік - художник Олексій Орябинський.

Твори: «В. Некрасов», 1972; «Дівчинка» 1973; «Сирена на зеленому тлі», 1989; «Сімейний портрет», 1989-1993; «Дружина Лота», 1992; «Сон Якова», 1993; «Сирена на колесах», 1998 і багато ін. Роботи зберігаються в фондах Міністерства культури України, Національної спілки художників України, музеях України, в приватних колекціях США, Німеччини, Швеції, Ізраїлю та ін. країн.

«Боротьба Якова з ангелом», 1990-і


Народився Микола Олегович ШИМЧУК (9 січня 1949, с. Копитків, Рівненська обл.) - заслужений художник України (1989), професор кафедри монументального живопису Львівської національної академії мистецтв.

Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Романа Сельського. Працює в галузі станкового та монументального живопису. Нагороджений Золотою медаллю Національної академії мистецтв. Член НСХУ від 1984 року. У 1990-ті очолював Львівське відділення Національної спілки художників України.

«Очікування», 2011