7 сентября -Музей українського живопису

7 сентября

Родился Поль Альфред де КЮРЗОН (7 сентября 1820 — 4 июля 1895, Париж) — французский живописец, занимавшийся преимущественно пейзажем.

Начал заниматься живописью в 1838 году под впечатлением от «Медеи» Эжена Делакруа, увиденной на парижском Салоне. Первоначально учился у Дроллинга, затем перешёл в мастерскую Луи Каба. Путешествовал по Оверни, по берегам Луары и в других районах Франции, провёл несколько лет в Италии и посетил Грецию. Пользуясь этюдами, сделанными в этих путешествиях, писал картины и акварели, в которых, при мастерской технике, заметно стремление художника к идеализации и в результате этого некоторая условность в передаче натуры.

«Руины Акрополя в Афинах»


Народився Жан Олександр Жозеф ФАЛЬГЬЄР (7 вересня 1831, Тулуза - 20 квітня 1900, Париж) - французький художник і скульптор.

Фальгьєр навчався в майстерні скульптора Франсуа Жуффруа. Потім жив як вільний художник у Парижі. У 1859 році Французька академія присудила йому Римську премію. У 1864 році він дебютував на Паризькому салоні зі своєю скульптурою «Переможець в півнячому бою», що заслужила позитивні оцінки за свою натуралістичність. Через чотири роки на Паризькому салоні його робота «Тарцізій, християнський мученик» була удостоєна почесної медалі.

«Тарцізій, християнський мученик»

Під творчим впливом Жана-Баптиста Карпо Фальгьєр все більш схилявся до натуралізму в мистецтві. Приблизно з 1870 року його роботи стають широко відомими; скульптор отримує численні замовлення, в тому числі для прикраси Нової опери (1869) і Французького театру (Théâtre français) (1872). Для свого рідного міста Тулузи Фальгьєр створив у 1875 році алегоричну скульптуру «Швейцарія, підтримувана французьким гвардійцем», 1878 року для міста Макон - статую поета Альфонса де Ламартіна. У 1878 році Фальгьєр став офіцером ордена Почесного легіону.

Починаючи від 1873 року Фальгьер займався переважно пейзажним і портретним живописом. Перебував під творчим впливом художника Жан-Жака Енне, намагаючись підкреслити в своїх полотнах гру світлотіні.

«Азія», 1878


Родился Софус ЯКОБСЕН (7 сентября 1833, Халден — 13 мая 1912, Дюссельдорф) — норвежский живописец-пейзажист.

C 1853 года Якобсен жил в Германии, в Дюссельдорфе, где учился у Гуде. Отсюда делал поездки в своё отечество, в Италию и по Германии, занимаясь везде рисованием и писанием этюдов с натуры, которые служили ему материалом для картин, замечательных правдивостью передачи настроения природы и широким, свободным приёмом исполнения.

Вначале он изображал преимущественно ландшафты и морские виды Норвегии при дневном или лунном освещении, а затем стал писать чаще всего осенние и зимние виды немецких местностей. Наиболее известные произведения: «Вид Эйфеля» (1861), «Лунная ночь на норвежском берегу» (1867), «Лунный вечер в Венеции», «Осенний ландшафт», «Лапландцы на охоте за оленями» (с фигурами, писанными Тидемандом).

«Ловля рыбы при лунном свете»


Народився Антоній ПІОТРОВСЬКИЙ (7 вересня 1853, Нетулішкі поблизу Кунува - 12 січня 1924, Варшава) - польський художник та ілюстратор.

А. Піотровський навчався живопису у професора Войцеха Герсона в Варшаві. У 1875 році виїхав до Мюнхена, де продовжив навчання.Від 1877 року - в класі Яна Матейка краківської школи образотворчих мистецтв. На початку 1880-х жив у Парижі. Брав участь в сербсько-болгарській війні 1885-86, відправившись добровольцем на фронт. Був нагороджений болгарським Хрестом за хоробрість і військової медаллю. Написав 9 картин і безліч малюнків, присвячених війні 1885-86 років. На прохання болгарського князя Фердинанда написав його портрет, за що був удостоєний Командорського хреста за цивільні заслуги. У 1900 році повернувся до Варшави. Був членом Товариства польських художників «Мистецтво». У 1905 році працював військовим кореспондентом в Маньчжурії.

А. Піотровський створював в основному жанровий живопис, писав також портрети та історичні полотна.

«Автопортрет» «Розставання», 1922


Народилася Бабуся МОЗЕС (7 вересня 1860, Гринвіч біля Нью-Йорка, США — 13 грудня 1961, Хузік Фоллз) — американська художниця-аматорка, працювала в стилі примітивізм.

Справжнє ім'я Анна Мері Мозес, уроджена Робертсон. Походила з небагатої багатодітної родини фермера. З 12 років наймалася на роботу у заможні родини, де працювала служницею, швачкою та економкою майже 15 років. Малюванням захоплювалась з дитинства. Перші малюнки за браком олівців виконала соком рослин, надалі перейшла до створення вишивок.

Заміж вийшла лише у двадцять сім років, чоловік був найманцем-батраком. Почався новий етап праці на власну родину, де було десять дітей, з яких вижило п'ятеро. Лише після декількох років економії їм з чоловіком вдалося придбати власну невелику ферму. Чоловік, Томас Мозес, помер 1927 року від серцевого нападу. 1936 року 76-річна Анна Марія перебралася на життя в родину доньки, у неї почалося захворювання суглобів, що унеможливило вишивання. Рідна сестра Селестія порадила їй перейти до малювання, що мало менше навантаження на руки. Картини Бабусі Мозес простотою композицій нагадували її вишивки, де теж нема вивіреної перспективи та ознак повітря.


1938 року у вітрині місцевої аптеки її малюнки побачив Луїс Келдор, що працював інженером і цікавився мистецтвом. Він придбав низку її творів. Через три роки три її малюнки потрапили на виставку «Сучасні американські художники» у Нью-Йорку. Згодом її твори почали демонструвати на інших виставках як у Сполучених Штатах, так і за кордоном.

Художниця уникала зображення сучасного життя. На вулицях її краєвидів їдуть вершники, біжать коні, запряжені в брички або карети. Іноді подані перші автівки чи паровози. Картини Бабусі Мозес почали використовувати для пропаганди суто місцевих свят типу День Подяки, День матері, Різдво тощо.

Президент Гаррі Трумен надав їй 1949 року премію за досягнення у мистецтві. 1950 року Національний прес-клуб зарахував бабусю Мозес до п'ятірки жінок США, гідних постійної медійної уваги, про неї створили документальну кінострічку. У віці вісімдесят вісім років її оголосили «Жінкою року». Померла Бабуся Мозес на 101 році життя і була похована на цвинтарі Хузік Фоллз в сільській місцевості під Нью-Йорком.

За своє життя створила близько 1600 картин і малюнків, її ім'я присутнє у всіх серйозних художніх енциклопедіях світу. Сьогодні ціна на її роботи доходить до десятків тисяч доларів.

«День прання», 1945


Народився Олександр Олександрович МУРАШКО (7 вересня (26 серпня за ст.ст.) 1875, Київ — 14 червня 1919, Київ) — відомий український живописець, педагог і громадський діяч. Майстер портрета та картин побутового жанру, художник з європейською популярністю. Учень Іллі Рєпіна. Племінник художника і педагога Миколи Мурашка. Один із засновників і професор Української академії мистецтв.

«Похорон кошового», 1900

Раннє дитинство художника пройшло серед мальовничої української природи на Чернігівщині, де він до 7 років виховувався у бабусі, простої селянки. Перші навички малювання Олександр отримав у київській іконописній майстерні свого вітчима. Продовжив навчання в Київській художній школі Миколи Мурашка, свого дядька. Спостерігаючи за розписом Володимирського собору, підліток познайомився з такими майстрами як Віктор Васнецов і Михайло Нестеров. Завдяки підтримці цих видатних митців, а також А. Прахова і М. Мурашка, Олександр зміг подолати опір вітчима і поступив у Петербурзьку академію мистецтв - спочатку в Вище художнє училище при АМ, а потім студентом в майстерню І. Ю. Рєпіна.

В Академії Мурашко подружився з Борисом Кустодієвим і Філіпом Малявіним, разом з ними опановував живописним методом свого великого вчителя - розмашистий пастозний мазок, пластичне опрацювання форми, динамічна композиція. Але головне, що Мурашко перейняв у Рєпіна, це глибокий психологізм, притаманний його картинам, непідробний інтерес до своїх героїв, якими нерідко виступали прості трудівники.

«Зима», 1905

«Прачка», 1914

Закінчення навчання в Академії мистецтв Олександр Мурашко відзначив перемогою у творчому конкурсі і Великою золотою медаллю за картину «Похорон кошового». У 1901 - 1903 роках Мурашко був пенсіонером Академії мистецтв в Італії і Франції, у Німеччині навчався в Мюнхенській школі живопису у Антона Ашбе. Знайомство з досягненнями провідних європейських майстрів збагатило стиль українського художника елементами імпресіонізму і модерну.

У Парижі він написав кілька цікавих робіт, картину «Кафе» для свого музею купила Академія мистецтв. У 1906 Мурашко написав картину «Карусель», яка принесла йому золоту медаль X Мюнхенської міжнародної виставки (1909) та європейське визнання: його персональні виставки з великим успіхом пройшли у Венеції, Римі, Амстердамі, Берліні, Кельні, Дюссельдорфі... У 1911- 1912 роках Олександр Мурашко брав участь у виставках мюнхенського «Сецесіону». Його картини розкуповувалися прямо з виставок, їх репродукції друкувалися в журналах, художник почав отримувати престижні замовлення.

«В кафе», 1902

«Портрет пані в сірому»

Олександр Мурашко працював переважно в портретному і побутовому жанрах. Він одним з перших серед українських художників почав експериментувати в своїй творчості. Його портрети набувають більшої узагальненості, художник нерідко виводить своїх героїв на пленер. Мурашко - член Нового товариства художників (з 1904) і Товариства художників-передвижників (з 1916).

У 1916 році Олександр став одним із засновників «Товариства київських художників». Мурашко мріяв перетворити Київ на великий художній центр, відкрити тут Академію мистецтв. Він викладав у Київському художньому училищі, а з 1913 року - у власній студії, зі стін якої вийшло багато відомих художників. У 1917 Олександр Олександрович став одним із засновників і професором (майстерня живопису) Української академії мистецтв у Києві.


«Сонячні плями. Жорж та Олександра Мурашки», 1908


За радянських часів Мурашко активно зайнявся громадською роботою в Художній Раді при Народному комісаріаті освіти. Він сам писав про це в 1918 році: «Майже два роки нічого не роблю, мене втягнуто в організацію мистецького життя України, і питання стоїть настільки гостро і складно, що уникнути цього немає ніякої можливості. Але твердо сподіваюся, що, віддавши належне громадськості, буду відпущений для тихого праці ... »


«Селянська родина», 1914

…Олександр Мурашко був убитий бандитами (за іншою версією, патрулем ЧК) на початку літа 1919 року поряд із власним будинком на Лук'янівці, тихому передмісті Києва. Життя 43-річного художника обірвалося в самому розквіті його таланту, на порозі нових живописних відкриттів і нездійснених планів.

«Автопортрет», 1918 «Дівчина в червоному капелюсі», 1902-1903


Народився Олег Борисович КОВАЛЬОВ (7 вересня 1940, Маріуполь) - український живописець. Заслужений художник України (2016). Живе і працює в місті Маріуполі.

Працюючи електриком, одночасно навчався в майстерні-студії члена Спілки художників Я.І.Никодимова (1958-1960). Потім закінчив Ростовське державне художнє училище імені Грекова. Від 1966 до 2000 року працював художником-монументалістом маріупольських майстерень Художнього фонду Спілки художників, а також керівником ПК «Арт М» Маріупольської організації НСХУ (з 2000 до 2015 рр.). Учасник міських, обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставок з 1966 року. Від 1988 - член Національної Спілки художників України. Нагороджений Спілкою художників України медаллю А.І. Куїнджі (1973, 2007 рр.), Знаком Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2010 р). Лауреат конкурсу «Маріуполець року» 2010 р. (в номінації «Культура і духовність»).

«Автопортрет», 1973 «Приазовський натюрморт», 1972