7 июня -Музей українського живопису

7 июня

Народився Поль ГОГЕН (Ежен Анрі Поль Гоге́н, 7 червня 1848, Париж - 8 травня 1903, острів Хіва-Оа, Маркізькі острови) - французький художник-постімпрессіоніст, графік, скульптор і кераміст.

Народився в Парижі в сім'ї радикального журналіста Кловіса Гогена і перуанки з багатої сім'ї. У 1849 сім'я Гоген втікла до Перу після невдалого антимонархічного заколоту. На кораблі батько Поля помер, хлопчик до семи років жив у Лімі в родині матері серед екзотичної природи Перу. Після повернення до Франції, Поль в 17 років стає моряком і плаває по всьому світу. У 1872 році Гоген отримує в Парижі посаду біржового брокера, одружується на молодій датчанці Метт-Софі. У них народжується п'ятеро дітей, матеріальне становище сім'ї зміцнюється. Гоген колекціонує картини, починає писати сам і навіть виставляється в Салоні 1876 року.

«Жовтий Христос», 1889

Дружба з художником Камілем Піссарро, а через нього і з Едгаром Дега, вводить Поля в коло імпресіоністів. Його починають сприймати як професійного художника, він бере участь у виставках імпресіоністів зі своїми пейзажами в стилі Піссарро. Зрештою, Гоген кидає посаду брокера, залишає в 1885 році дружину з дітьми в Данії, куди вони переїхали роком раніше. Художник намагається знайти свій почерк: кілька років працює в Бретані разом з художниками-символістами, де починає писати в стилі Синтетизм, потім їде на Мартініку, а після - до Панами; у 1888 році деякий час живе і працює у Ван Гога в Арлі.

Цивілізація гнітить Гогена, його тягне в екзотичні краї, і 1891 року він їде на Таїті, де в тропічному раю знаходить джерело натхнення для творчості. У 1892 році він пише тут аж 80 полотен, але хвороби і крайня бідність змушують його повернутися до Франції з чотирма франками в кишені.

«Звідки ми прийшли? Хто ми? Куда ми йдемо?», 1897

Не знайшовши щастя на батьківщині, художник у 1895 знову їде до Океанії, вивчає полінезійську мову, бере собі в дружини молоду таїтянку і плідно працює далеко від всіх: пише картини з життя аборигенів, оповідання, журналістські матеріали. Його поетичні полотна виділяються площинними, статичними композиціями і яскравими колірними контрастами. Вони глибоко емоційні і водночас декоративні...

Але бідність, хвороби і депресія, які переслідують Гогена, рано звели художника в могилу. Визнання і всесвітня слава прийшли до художника тільки після смерті, коли у 1906 році в Парижі було виставлено 227 його робіт.

«Автопортрет» (фрагмент) «Жінка з тропічним фруктом», 1893.
Державний Ермітаж Санкт-Петербург


Народився Павло Олександрович СВЄДОМСЬКИЙ (7 червня 1849, Санкт-Петербург — 27 серпня 1904, Рим) — російський художник польського походження. Працював у руслі пізнього академізму. Брав участь у розпису Володимирського собору в Києві. Брат художника Олександра Свєдомського.

Навчався в Дюссельдорфській Академії мистецтв по класу історичного і жанрового живопису, потім у майстерні М. Мункачі. Від 1875 року разом з братом Олександром жив у Римі. У 1879 році Павло Свєдомський отримав срібні медалі Імператорської Академії Мистецтв за картини «Москва горить» і «Дочка Камелії». У 1889 році був удостоєний золотої медалі на Всесвітній виставці в Парижі за картину «1793 рік. Жакерія».

Павло Свєдомський брав участь у розпису Володимирського собору в Києві. Разом із Вільгельмом Котарбінським вони створили такі монументальні розписи, як "Тайна вечеря", "Вхід до Єрусалиму", "Суд Пілата", "Розп'яття". Пензлю Павла Свєдомського належать розписи "Воскресіння Лазаря" в південному нефі та "Моління про чашу" у північному нефі. У створенні цих монументальних робіт йому допомагав брат Олександр Свєдомський, також талановитий митець. Окрім цих робіт П. Свєдомський здійснив такі монументальні розписи як "Святий дух над водами", три медальйони "Творення світу" (понеділок, вівторок, середа).

«Фульвія с головою Цицерона»


Народився Олександр Васильович ШЕВЧЕНКО (7 червня 1883, Харків — 28 серпня 1948, Москва ) — український та російський художник-авангардист й педагог.

В Харкові здобув початкову художню освіту. Після переїзду сім'ї до Москви (1898) відвідував Строгановське художньо-промислове училище (1898-1908). У 1905–1906 роках навчався у Парижі — Академія Жуліана. Протягом 1907–1909 — в Московському училищі живопису — у В. О. Сєрова та К. О. Коровіна.

«На пляжі»

Починав з імпресіоніизму (паризькі пейзажі 1905–1906) та символічних фантазій. Входив до мистецьких гуртків «Світ мистецтва», «Віслючий хвіст», «Маковець», «Товариство московських художників», був засновником об'єднання «Цех живописців». В його творчості були помітними впливи авангардистських течій — від постімпресіонізму до панфутуризму. Під впливом М. Ларіонова розпрацьовував свій напрям. Свою методу малювання називав «тектонічним примітивізмом» — вплив на нього здійснила творчість Сезанна, в картинах присутні вкраплення іконопису та лубка. 1913 року видає «Маніфест неопримітивізму».

«Джаз», 1935

В 1920-х роках розпочав викладацьку діяльність у ВХУТЕМАСі. 1929 року за дорученням Наркомосвіти поїхав у відрядження до Батумі, подорож сприяла розвиткові нового етапу в творчості: Кавказ і Закавказзя стали його головною темою. Кавказький цикл — зеніт творчого шляху художника. В останні роки життя був переслідуваний як «формаліст», проте не переставав малювати. З 1941 року керував кафедрою живопису в московському текстильному інституті.

«Східний мотив»,1932


7 июня 1905 года в Германии была основана группа «Мост» (Die Brücke), с которой началось становление немецкого экспрессионизма.

Четыре молодых немецких студента (Фриц Блейль, Эрнст Людвиг Кирхнер, Эрих Хеккель и Карл Шмидт-Ротлуф), изучающих архитектуру в Технической школе Дрездена, решили объединить свои усилия по созданию нового искусства, отрицающего поверхностное правдоподобие импрессионистов. По инициативе Кирхнера они основали группу «Мост». Впоследствии к ним присоединилось еще несколько талантливых художников: Эмиль Нольде, Макс Пехштейн, Отто Мюллер и другие. Всего к моменту распада группы в 1913 году в ней официально насчитывалось 75 членов, многие из которых были иностранцами. Художники, составляющие ядро группы, первые годы регулярно выезжали рисовать в летние месяцы в различные уголки Германии. Но с окончанием «дрезденского периода» в жизни группы и переездом художников к 1910 году в Берлин связь между ними ослабевает, совместные поездки на натуру почти прекращаются. 27 мая 1913 года группа «Мост» официально прекратила своё существование.

Отто Мюллер. «Влюбленные»

Художники «Моста», протестуя против представления о художнике как об «одиноком гении», выработали свой «групповой стиль», что сейчас порой затрудняет определение автора их картин. Их творческим кредо было не отображение внешнего мира, а передача его внутренней сути, «действительной Действительности», которую может разглядеть только художник. Подобно фовистам, они строили свои работы на чистой краске и упрощенной до сути форме, работали широкими, плоскими мазками с жесткой линией контура. Малопримечательные на первый взгляд картинки уличной жизни получали под их кистью при помощи различных искажений, преувеличений и упрощений бьющую через край эмоциональную окраску.

В Берлине действует музей художественной группы «Мост» — Brücke-Museum.

Почтовая марка ФРГ к 100-летию группы «Мост» Эрнст Людвиг Кирхнер.
«Групповой портрет участников группы Мост»


Народився Володимир Ілліч МАСИК (7 червня 1917, м. Катеринослав, нині Дніпро — 12 вересня 1996, м. Київ) — український графік і живописець. Заслужений художник Української РСР (1977).

У 1918 році родина, що мала тринадцятеро дітей (шість рідних та сім прийомних), переїхала в Конотоп (нині Сумської області). Тут В. Масик закінчив семирічку, училище при паровозовагоноремонтному заводі і почав працювати столяром-модельником. У роки навчання він почав відвідувати художню студію Конотопського залізничного клубу. Заняття там проводили художники Олександр Гофман і В. Заболотний. У 1934 році на виставці студійців у Чернігові була придбана робота В. Масика «У ливарному цеху».

У 1935 році В. Масик вступив відразу на другий курс Дніпропетровського художнього технікуму. Тут він навчався у художника-реаліста М. Паніна та педагогів П. Альохіна, В. Коренєва, Е. Сагайдачного. Разом із ним навчались також два його рідних брати. В 1939 році В. Масик вступив до Харківського художнього інституту, звідки через чотири місяці був призваний до лав Червоної армії. У 1942 році в боях під Орлом він був важко поранений. Був демобілізований як інвалід війни. Відразу ж у Конотопі в заводському клубі була організована перша персональна виставка фронтових замальовок.

У 1950 році В. Масик закінчив Київський художній інститут, де навчався у майстрів пензля Михайла Шаронова і Карпа Трохименка. У 1950-х роках В. Масик деякий час працював директором училища декоративно-прикладного мистецтва в Києві, потім повністю присвятив себе творчості. Чимало подорожував Прибалтикою, Кавказом, Кримом, Карпатами, створивши велику кількість чудових краєвидів. Робив ілюстрації, працював над створенням екслібрисів та різноманітних естампних технік.



Народився Анатолій Дмитрович БАЗИЛЕВИЧ (7 червня 1926, Жмеринка, Вінницька обл. - 30 червня 2005, Київ) - український графік, майстер книжкової ілюстрації. Народний художник України (1993).

Народився в сім'ї інженера. Виріс у Маріуполі, де відвідував художній гурток при металургійному заводі. Навчався в Харківському художньому училищі та Харківському художньому інституті. Дипломною роботою Анатолія Базилевича були ілюстрації до «Буковинської повісті» І. Муратова. Після закінчення інституту в 1953 році він отримує направлення до Києва. Багато десятиліть Анатолій Дмитрович плідно співпрацював з видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво», «Радянський письменник», «Радянська школа» (всі - Київ), «Прапор» (Харків), а також з періодичними виданнями, наприклад, журналом «Перець». Всього художник створив ілюстрації до літературних творів понад тридцять авторів, в тому числі знамениті малюнки до роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка» і до поеми Івана Котляревського «Енеїда». «Енеїда» з ілюстраціями Базилевича перевидавалася 17 разів, а художник у 1969 році був відзначений званням «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

Ілюстрація до повісті М.В. Гоголя «Ніч перед Різдвом»

Олександр Дмитрович багато років захоплено працював над шевченківської темою: проілюстрував поеми «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки», став автором малюнків для поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка. У 1964 брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря», оформив 1969 року «Малий Кобзар».

А. Д. Базилевич працював в галузі книжкової та станкової графіки, монументального живопису. Брав участь у виставках різного рівня. Персональні виставки художника пройшли в Києві в 1961 і 1996 роках.

Ілюстрація до поеми «Енеїда» І. Котляревського


Народилася Лариса Олександрівна ГОДУНО́ВА (7 червня 1946, Київ) – живописець. Заслужений художник України (2016).

Дочка художника Олександра Годунова. Закінчила Київський художній інститут у 1970 (майстерня Т. Яблонської). Член Національної спілки художників України від 1978. Працювала на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва (1970–90). Учасниця республіканських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставок від 1968. Персональні виставки – у Києві (2001, 2006). Серед робіт – твори монументального мистецва, натюрморти, пейзажі, портрети, тематичні картини. Творчість Лариси Годунової характеризується живописною культурою, образністю, поетичною наснагою.

«Папа Іван-Павло ІІ», 2004


Народився Демієн Стівен ГЕРСТ (7 червня 1965, Брістоль, Великобританія) — англійський митець та найвидатніший член групи, відомої як ''Young British Artists'', та на цей день найбагатший митець.

Смерть є основною темою в роботах Герста. Він зажив слави завдяки своїй серії, що складається з мертвих тварин (зокрема акули, вівці й корови), законсервованих у формальдегіді. Метелики - одні з центральних об'єктів для вираження творчості Герста: він використовує їх у всіх можливих формах - зображення на картинах, фотографії, інсталяції.

Останній за часом проект Герста, який наробив багато галасу, являє собою зображення людського черепа в натуральну величину; зуби в череп вставлені справжні. Творіння інкрустовано 8601 промисловим діамантом загальною вагою в 1100 карат; вони покривають його суцільно, як бруківка. У центрі чола черепа розміщено великий блідо-рожевий діамант на 52,4 карата. Скульптура називається «За любов Господа» і є найдорожчою скульптурою живого автора - £ 50 мільйонів.

Від 25 квітня до 20 вересня 2009 року тривала виставка Демієна Герста «Реквієм» у київському центрі сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Український олігарх, меценат та засновник PinchukArtCentre – Віктор Пінчук – є одним з найбільших колекціонерів творчості Демієна та його другом.

"Фізична неможливість смерті в свідомості когось живого "