7 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

7 мая

Народився Азім Аслан огли АЗІМЗАДЕ (7 травня 1880, с. Новхани близько Баку - 15 червня 1943, Баку) - азербайджанський художник і графік, народний художник Азербайджанської РСР (1927).

Народився в сім'ї бідного робітника-нафтовика. Азімзаде не отримав художньої освіти, був самоуком. Від 1906 року друкував в журналах малюнки на соціальну і політичну тематику. Тим самим Азімзаде став основоположником азербайджанської сатиричної графіки.


Після революції він займався в основному книжковою та станковою графікою. Його спадщина становить станкові аркуші, книжкові ілюстрації, сатиричні журнальні та газетні малюнки, ескізи костюмів і декорацій, політична карикатура і плакат. У першій половині 1920-х років художник оформляв спектаклі в бакинських театрах. У 1930-х роках чільне місце в творчості Азімзаде займають станкові сюжетно-тематичні серії. До кращих жанрових акварелей А. Азімзаде слід віднести роботи із серії «Сцени старого побуту».

У Баку відкрито будинок-музей художника. Його ім'ям названа вулиця в Баку і Азербайджанське художнє училище, в якому Азім Азімзаде викладав від 1920 року до смерті, з 1932 по 1937 рік був його директором. У 2002 році в Баку відкрито пам'ятник художнику.

«Рамазан у багатіїв»


Розстріляний Микола Іванович КАСПЕРОВИЧ (1885, х. Лапин Ріг поблизу м. Козелець, нині Чернігівської обл. – 07 травня 1938, Київ) — художник-«бойчукіст», реставратор, учень й послідовник Михайла Бойчука.

Батько, Іван Касперович — дворянського роду. Протягом 1901—1905 років Микола навчався у Строгановському центральному художньо-промисловому училищі, в 1905—1909 роках — у Краківській академії мистецтв, педагогом був Юліан Панкевич, здобув за навчання срібну медаль.

Від 1910 року його роботи експонували у Парижі, у жовтні 1909-го вступив до «Української громади в Парижі». Літом 1910 року з Парижа рушив із Бойчуком на оглядини музеїв Італії, були у Венеції, Равенні й Флоренції, відти повернулися у вересні того ж року до Львова, потім разом поїхали до батьків Касперовича у Козелець.

Реставрував твори станкового і монументального мистецтва — в Національному музеї у Львові (1910-ті), музеях Чернігова і Києва (1920-ті). Протягом 1918—1920 років працював в Миргороді — викладав малювання у художньо-промисловому інституті й художньо-керамічному технікумі.

Від 1921 року — професор Української Академії мистецтв, з 1922-го — дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету, завідуючий реставраційної майстерні Всеукраїнського музейного містечка. Вивчав давньоукраїнський живопис та іконопис, заклав основи наукової реставрації в Україні. Брав участь в організації охорони мистецьких пам'яток у Києві.

Ув'язнений 3 березня 1938. У звинуваченні вказувалося: «является участником петлюровской повстанческой организации и проводит шпионскую работу в пользу одного иностранного государства». Розстріляний 7 травня 1938-го, реабілітований посмертно.

«М.Касперович». Художник Є.Путря. «Качки», 1920-ті. Картон, пастель


Народився Олексій Васильович КОЖЕКОВ (7 травня 1941,с. Ходоровичі Могильовської області, Білорусь) — художник, професор. Заслужений діяч мистецтв України (1991), член Національної спілки художників України.

У 1967 році закінчив Київський державний художній інститут (майстерня монументального живопису В. Чеканюка). Працює в галузі живопису, монументального мистецтва. Викладає у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з 1973. Був деканом творчих факультетів у 1989–1996. З 1994 — професор. З 2000 очолює майстерню монументального живопису. Також керує професійною і творчою підготовкою асистентів-стажистів.

Основні твори: «Дід та онук» (1968); вітражі та розпис в училищі зв'язку (1977); «У корабелів» (1981); «За легендами України» (1995); «Гори Криму» (1997–2001).

«Над Бугом»


Народився Сергій Олегович ЖИВОТКОВ (7 травня 1961, Київ - 30 січня 2000, там само) - художник-живописець, представник нового українського авангарду.

Син відомого художника Олега Животкова. Закінчив Республіканську художню школу Т.Г.Шевченка (1972-1979) і Київський державний художній інститут (1979-1985). З 1989 року - член Спілки художників України. З 1988 р - учасник регіональних та зарубіжних виставок. Трагічно загинув у 2000 році.

У своїй творчості Сергій Животков переосмислював спадщину класичного авангарду, не відкидаючи при цьому мистецтва попередніх епох. Для його творчості характерне мальовничий аскетизм, лірична проникливість в сюжет. Роботи відрізняє м'яка пастельна колористична гама. Автор фігуративних циклів "Карпатські мотиви" (1990-1991), "Старовинні українські мотиви" (1990-1994), "Біблійна серія" (1990-1998) і ін.

«Пейзаж (Спогад про Забайкалля)», 1992


Народилася Дженні САВІЛЬ (7 травня 1970, Кембридж, Великобританія) - сучасний британський художник, одна з Молодих британських художників. Відома монументальними образами жінок. Живе і працює в Лондоні. Посідає перше місце серед найдорожчих художниць світу.

Наприкінці післядипломної освіти Савіль провідний британський колекціонер мистецтва Чарльз Саатчі купив її роботи і зробив замовлення на наступні два роки. У 1994 році художниця провела багато годин, спостерігаючи пластичні операції в Нью-Йорку. Савіль не відповідає звичним уявленням публіки про Молодих британських художників, так як вона присвятила свою творчість традиційномуї фігуративному олійному живопису. Її стиль порівнюють з манерою Люсьєна Фрейда і Рубенса. Фігури на її полотнах зазвичай більше натуральної величини. Нашарування фарби дають чуттєве відчуття поверхні шкіри і маси тіла.

З часу її дебюту в 1992, увага Савіль перемістилася від жіночого тіла на теми «невизначеної статі». Художниця пише картини великого формату із зображенням транссексуалів і трансвеститів. Її опубліковані начерки і документи включають фотографії ліпосакцій, травм, хворобливих станів і транссексуалів.

Дженні Савіль в рейтингу найдорожчих художниць сучасності посідає перше місце: в 2018 році її картина «Propped (Автопортрет)» 1992 року була продана на аукціоні Sotheby 's за $12,4 млн.



7 травня 1985 року почала роботу Картинна галерея Керченського історико-культурного заповідника. Галерея розташована на вулиці Театральній в гарному двоповерховому будинку в стилі класицизму - пам'ятці архітектури XIX століття. Тут зібрані об'єкти мистецтва і культури Керчі від античного періоду до сучасності.

Одним із засновників галереї став художник Микола Якович Бут - заслужений художник РСФСР, який працював у військовій студії ім. М.Б. Грекова. Він подарував тоді ще історико-археологічному музею Керчі цикл своїх робіт «Аджимушкай. 1942 рік», присвячений героїчній обороні міста під час радянсько-німецької війни. Цей цикл художник завершив у 1967 році, в нього увійшли 29 картин, а також етюди до цих картин, малюнки та інші твори - всього понад 150 робіт. Цей цикл став основою для відкриття картинної галереї. Сьогодні власний фонд творів живопису галереї налічує понад дві тисячі одиниць зберігання.

Ще однією постійною виставкою галереї стала експозиція «Античні пам'ятки Керчі», що представляє розписні вази, теракоти, вироби зі скла, скульптури... У керченській картинній галереї також регулярно проходять тимчасові художні, персональні виставки та виставки фондів інших музеїв.



У Будинку-музеї Рембрандта 7 травня 1998 року було відкрито нове крило, де розмістилися дві виставкові галереї з Інформаційним центром Рембрандта, офіс і бібліотека.

Будинок-музей Рембрандта (нід. Museum Het Rembrandthuis) - художній музей в Єврейському кварталі Амстердама. Музей відкрився в 1911 році в будинку, який Рембрандт придбав на піку слави в 1639 році і в якому проживав до свого банкрутства в 1656 році. Фасад і інтер'єри будівлі збережені в первісному вигляді - так вони виглядали і в XVII столітті, коли в ньому жив художник. У музеї відновлена історична обстановка часу Рембрандта: кухня, житлові кімнати і майстерня художника. Джерелом інформації для експозиції музею став опис, складений нотаріусом при розпродажі всього майна художника з аукціону. В інтер'єрі будинку-музею представлені картини сучасників Рембрандта, його учнів і його вчителя Пітера Ластмана.

Нині експозиція музею представляє собою найбільш повне зібрання графічних робіт Рембрандта. Тут знаходяться 260 з 290 офортів художника. Крім того, в музеї можна ознайомитися з технікою виготовлення офорта.