7 мая -Музей українського живопису

7 мая

Родился Азим Аслан оглы АЗИМЗАДЕ (7 мая 1880, село Новханы около Баку — 15 июня 1943, Баку) — азербайджанский художник и график, народный художник Азербайджанской ССР (1927).

Родился в семье бедного рабочего-нефтяника Аслана. Азимзаде не получил художественного образования, был самоучкой. С 1906 года печатал в журналах рисунки на социальную и политическую тематику. Тем самым Азимзаде стал основоположником азербайджанской сатирической графики.


После революции он занимался в основном книжной и станковой графикой. Его наследие составляют станковые листы, книжные иллюстрации, сатирические журнальные и газетные рисунки, эскизы костюмов и декораций, политическая карикатура и плакат. В первой половине 1920-х годов художник оформлял спектакли в бакинских театрах. В 1930-х годах основное место в творчестве Азимзаде занимают станковые сюжетно-тематические серии. К лучшим жанровым акварелям А. Азимзаде следует отнести листы из серии «Сцены старого быта».

В Баку открыт дом-музей художника. Его именем названа улица в Баку и Азербайджанское художественное училище, в котором он преподавал с 1920 года до смерти, с 1932 по 1937 год был директором. В 2002 году в Баку открыт памятник художнику.

«Рамазан у богачей»


Розстріляний Микола Іванович КАСПЕРОВИЧ (1885, х. Лапин Ріг поблизу м. Козелець, нині Чернігівської обл. – 07 травня 1938, Київ) — художник-«бойчукіст», реставратор, учень й послідовник Михайла Бойчука.

Батько, Іван Касперович — дворянського роду. Протягом 1901—1905 років Микола навчався у Строгановському центральному художньо-промисловому училищі, в 1905—1909 роках — у Краківській академії мистецтв, педагогом був Юліан Панкевич, здобув за навчання срібну медаль.

Від 1910 року його роботи експонували у Парижі, у жовтні 1909-го вступив до «Української громади в Парижі». Літом 1910 року з Парижа рушив із Бойчуком на оглядини музеїв Італії, були у Венеції, Равенні й Флоренції, відти повернулися у вересні того ж року до Львова, потім разом поїхали до батьків Касперовича у Козелець.

Реставрував твори станкового і монументального мистецтва — в Національному музеї у Львові (1910-ті), музеях Чернігова і Києва (1920-ті). Протягом 1918—1920 років працював в Миргороді — викладав малювання у художньо-промисловому інституті й художньо-керамічному технікумі.

Від 1921 року — професор Української Академії мистецтв, з 1922-го — дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету, завідуючий реставраційної майстерні Всеукраїнського музейного містечка. Вивчав давньоукраїнський живопис та іконопис, заклав основи наукової реставрації в Україні. Брав участь в організації охорони мистецьких пам'яток у Києві.

Ув'язнений 3 березня 1938. У звинуваченні вказувалося: «является участником петлюровской повстанческой организации и проводит шпионскую работу в пользу одного иностранного государства». Розстріляний 7 травня 1938-го, реабілітований посмертно.

«М.Касперович». Художник Є.Путря. «Качки», 1920-ті. Картон, пастель


Народився Олексій Васильович КОЖЕКОВ (7 травня 1941,с. Ходоровичі Могильовської області, Білорусь) — художник, професор. Заслужений діяч мистецтв України (1991), член Національної спілки художників України.

У 1967 році закінчив Київський державний художній інститут (майстерня монументального живопису В. Чеканюка). Працює в галузі живопису, монументального мистецтва. Викладає у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з 1973. Був деканом творчих факультетів у 1989–1996. З 1994 — професор. З 2000 очолює майстерню монументального живопису. Також керує професійною і творчою підготовкою асистентів-стажистів.

Основні твори: «Дід та онук» (1968); вітражі та розпис в училищі зв'язку (1977); «У корабелів» (1981); «За легендами України» (1995); «Гори Криму» (1997–2001).

«Над Бугом»


Родилась Дженни САВИЛЬ (7 мая 1970, Кембридж, Великобритания) — современный британский художник, одна из Молодых британских художников. Известна монументальными образами женщин. Живёт и работает в Лондоне.

В конце последипломного образования Савиль, ведущий британский коллекционер искусства Чарльз Саатчи купил её работы и сделал заказ на следующие два года. В 1994 году художница провела много часов наблюдая пластические операции в Нью-Йорке. Савиль не соответствует привычным представлениям публики о Молодых британских художниках, так как она посвятила своё творчество традиционной фигуративной живописи маслом. Её живописный стиль сравнивают с манерой Люсьена Фрейда и Рубенса. Фигуры на её полотнах обычно больше натуральной величины. Напластования краски дают чувственное ощущение поверхности кожи и массы тела.

С момента её дебюта в 1992, внимание Савиль переместилось от женского тела на темы «неопределенного пола». Художница пишет картины большого формата транссексуалов и трансвеститов. Её опубликованные наброски и документы включают фотографии липосакций, травм, болезненных состояний и транссексуалов.

Дженни Савиль находится на одном из первых месте в рейтинге самых дорогих художниц —. в 2016 году ее картина «Сдвиг» была продана на аукционе Sotheby 's за £6,8 млн ($9 млн).



7 травня 1985 року почала роботу Картинна галерея Керченського історико-культурного заповідника. Галерея розташована на вулиці Театральній в гарному двоповерховому будинку в стилі класицизму - пам'ятці архітектури XIX століття. Тут зібрані об'єкти мистецтва і культури Керчі від античного періоду до сучасності.

Одним із засновників галереї став художник Микола Якович Бут - заслужений художник РСФСР, який працював у військовій студії ім. М.Б. Грекова. Він подарував тоді ще історико-археологічному музею Керчі цикл своїх робіт «Аджимушкай. 1942 рік», присвячений героїчній обороні міста під час радянсько-німецької війни. Цей цикл художник завершив у 1967 році, в нього увійшли 29 картин, а також етюди до цих картин, малюнки та інші твори - всього понад 150 робіт. Цей цикл став основою для відкриття картинної галереї. Сьогодні власний фонд творів живопису галереї налічує понад дві тисячі одиниць зберігання.

Ще однією постійною виставкою галереї стала експозиція «Античні пам'ятки Керчі», що представляє розписні вази, теракоти, вироби зі скла, скульптури... У керченській картинній галереї також регулярно проходять тимчасові художні, персональні виставки та виставки фондів інших музеїв.



У Будинку-музеї Рембрандта 7 травня 1998 року було відкрито нове крило, де розмістилися дві виставкові галереї з Інформаційним центром Рембрандта, офіс і бібліотека.

Будинок-музей Рембрандта (нід. Museum Het Rembrandthuis) - художній музей в Єврейському кварталі Амстердама. Музей відкрився в 1911 році в будинку, який Рембрандт придбав на піку слави в 1639 році і в якому проживав до свого банкрутства в 1656 році. Фасад і інтер'єри будівлі збережені в первісному вигляді - так вони виглядали і в XVII столітті, коли в ньому жив художник. У музеї відновлена історична обстановка часу Рембрандта: кухня, житлові кімнати і майстерня художника. Джерелом інформації для експозиції музею став опис, складений нотаріусом при розпродажі всього майна художника з аукціону. В інтер'єрі будинку-музею представлені картини сучасників Рембрандта, його учнів і його вчителя Пітера Ластмана.

Нині експозиція музею представляє собою найбільш повне зібрання графічних робіт Рембрандта. Тут знаходяться 260 з 290 офортів художника. Крім того, в музеї можна ознайомитися з технікою виготовлення офорта.