6 ноября -Музей українського живопису

6 ноября

Народився Йоганн Алоїз ЗЕНЕФЕЛЬДЕР (6 листопада 1771, Прага - 26 лютого 1834, Мюнхен) - винахідник літографії (вид друкованої графіки, при якому зображення друкується з плоскої поверхні).

Син відомого актора, Йоганн і сам кілька років грав на мюнхенській сцені, але потім кинув театр і відкрив друкарню; після того як йому вдалося винайти літографію, він повністю присвятив себе цій справі, при цьому виклопотав собі привілеї в різних містах Європи. Після численних невдач заснував друкарню для друку нот у Відні, але потім кинув і цю справу і звернувся до ситцедрука. У 1809 він був запрошений до Мюнхена для організації процесу літографії при королівської комісії складання карт, отримав довічну платню, титул королівського інспектора літографії і дозвіл володіти власною літографією. У 1826 винайшов мозаїчне літографування, в 1833 йому вдалося переносити з каменю на полотно зображення, намальовані олійними фарбами. Ім'я Зенефельдера носить площа в берлінському районі Пренцлауер-Берг.

Популярність літографії пояснювалася тим, що давно вже була необхідна така друкована графіка, яка б найкраще передавала штрих олівця, мазок пензля, але головне - дозволяла б самому художнику робити гравюру, не користуючись послугами різьбярів.

Поштова марка Німеччини, присвячена винаходу Зенефельдера


Народився Еверет ШИНН (6 листопада 1876, Вудстаун, Нью-Джерсі, США - 1 травня 1953, Нью-Йорк ) американський художник, представник реалізму. Був прообразом героя роману Теодора Драйзера «Геній» - художника Юджина Вітли.

Походив з родини американських фермерів. Брав уроки в Пенсільванській академії образотворчих мистецтв. Згодом почав працювати штатним художником в місцевій газеті «Філадельфія Пресс». 1897 року відбув у місто Нью-Йорк, де скоро став відомим як художник реалістичного напрямку побутового жанру. Входив у спілку американських художників, відому як «Вісімка». Згодом за стилістикою і темами був віднесений критиками до Школи сміттєвих кошиків, учасники якої зображували життя бідних кварталів американських міст.

Робив пейзажі міста, побутові сцени, іноді портрети. Відомий як прихильник концертів, ревю, балету і дешевих театральних вистав, котрі часто були темами його мистецтва. Створив стінописи в театрі Беласко (вісімнадцять фресок, що збережені донині) та в одному з барів. Як журнальний художник Еверет Шинн працював більш ніж 20 років, створивши малюнки для нью-йоркських журналів «Harper's», «Vanity Fair», «Life», Look, «Judge».

Автопортрет, 1901 «На 21-й вулиці взимку. Нью-Йорк», пастель, кінець 19 ст. Бруклінський музей


6 листопада 1899 року стараннями Одеського товариства витончених мистецтв відкрився Одеський художній музей.

Одеський художній музей розташований в центрі міста Одеса, в палаці Наришкіних (пам'ятник архітектури початку XIX століття, архітектор Франц Боффо). Музейне зібрання розпочалося з картин, переданих Петербурзькою Академією мистецтв. Зараз колекція Одеського художнього музею охоплює всі види образотворчого мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво, нараховуючи понад 10 тисяч робіт. В експозиції, розміщеної в 26 залах, представлені твори іконописців XVI-XVІІІ століть і світські портрети XVІІ століття, численні роботи І. К. Айвазовського, художників демократичного напрямку у вітчизняному мистецтві другої половини XIX століття, перш за все, членів Товариства пересувних художніх виставок. Це роботи художників І. Крамського, О. Саврасова, І. Левітана, І. Шишкіна, А. Куїнджі, І. Рєпіна, В. Сурикова та багатьох інших. Мистецтво рубежу XIX і XX століть представлено творами В. Сєрова, М. Врубеля, М. Реріха, Б. Кустодієва, О. Бенуа, К. Сомова, В. Кандинського та живописом майстрів Товариства південноросійських художників, - К. Костанді, Г. Ладиженського, Герасима Головкова, П. Нілуса, М. Кузнєцова. Відділ сучасного мистецтва представляє художнє життя Одеси з 1920-х років до наших днів.

Адреса музею: м Одеса, вул. Софіївська, 5а

Із зібрання музею: П. Нілус. «Осінь», 1893


Народився Матвій Борисович КОГАН-ШАЦ (6 листопада 1911, Могилів-Подільський Вінницької обл. – 21 серпня 1989, Київ)— відомий художник-пейзажист радянських часів.

Батько, Борис Коган, був актором невеликого подільського театру, взяв сценічне ім'я Коган-Шац (Шац — абревіатура від «Галеах цібур» — посланець общини). Після народження Матвія родина з його трьома братами перебралася до Одеси. Матвій поступив до Одеського художнього інституту, який невдовзі об'єднали з київським. 1939 року закінчив Київський художній інститут, де його педагогами були Павло Волокідін та Олексій Шовкуненко.

Учасник Другої світової війни, лейтенант інтендантської служби, служив художником при штабі 20-ї армії. Після демобілізації повернувся до Києва. 1947 року прийнятий до Спілки художників СРСР, майже одразу на нього заведено справу, його як «декадента і чорнителя радянської влади». Художника зарахували до «сосюрівців» — у пейзажах Когана «не зображалась індустріальна та аграрна дійсність». Однак в 1950-х, під час боротьби із «безродним космополітизмом», «сосюрівця» Когана вже не чіпали.

Жив та працював у Києві, творив переважно в пейзажному напрямі. У виставках брав участь з 1939 року, і в закордонних — Італія, Франція, Югославія (1968), Японія (1970).

«Автопортрет» (фрагмент) «Весна прийшла», 1970-ті


6 листопада 1927 року була відкрита Севастопольська картинна галерея - зараз Севастопольський художній музей ім. М. Крошицького. Один з провідних художніх музеїв України. Від 1965 року носить назву «Севастопольський художній музей». У 1991 році музею присвоєно ім'я заслуженого діяча мистецтв України М.П.Крошицького - директора галереї у 1939-1958 роках.

Основу зібрання склали картини російських і українських майстрів 2-ї половини ХІХ - початку ХХ століття, спеціально для Севастополя привезені з Державного музейного фонду, музеїв Москви, Ленінграда в 1925 році, а також твори мистецтва, націоналізовані на початку 1920-х років у палацах, садибах Південного берега Криму, що експонувалися до 1927 року в Ялтинському художньому музеї. У роки Другої світової війни понад 1000 цінних експонатів були вивезені Крошицьким з обложеного Севастополя. Нині у збірці музею понад 10 тисяч творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва.

У постійній експозиції музею представлені унікальні пам'ятки італійського Відродження, прекрасні полотна «золотого століття» голландських і фламандських майстрів, французьких художників ХVII-ХІХ століть: Я.Бассано, Л.Джордано, Ф.Казанови, Ф.Снейдерса, Д.Тенірса Молодшого, А .Ф. ван дер Мейлена, Г.Робера; цікаві зразки мейсенської порцеляни та західноєвропейської бронзи.

Найбільш повно в Севастопольському художньому музеї представлений пейзажний жанр в роботах І. К. Айвазовського, А. І. Куїнджі, І. І. Шишкіна, Ф.О. Васильєва, В. Д. Полєнова, С.І. Васильковського, І.І. Левітана, І.П. Похітонова, К. О. Коровіна, І. Е. Грабаря, К.Ф. Богаєвського. Великий розділ музейного зібрання відображає творчість художників Криму і Севастополя.

Адреса музею: Україна, АР Крим, Севастополь, пр. Нахімова, 9

Будинок музею Із зібрання музею: І.І. Шишкін. «Сосна», 1892


6 листопада 1973 року у Замку Любарта було урочисто відкрито Луцький художній музей.

У повоєнні роки музей існував як відділок Волинського краєзнавчого музею. Під експонати Луцького художнього музею віддане приміщення колишнього Будинку повітової канцелярії і шляхетських судів. Будинок було вибудовано 1789 року на підмурках колишнього княжого палацу в замку. Зараз у відреставрованому приміщенні відкрито експозицію в шести залах, де репрезентовано біля 150 творів.

Фонди музею складаються з націоналізованих 1940 року мистецьких творів, з переданих експонатів, що зберігалися у музеях Луцька до 1939 року та більш пізніх надходжень. Отримані твори надали можливість пунктиром показати шляхи розвитку мистецтва Італії, Іспанії, Фландрії, Франції, Німеччини, Австрії, Британії, Російської імперії. Найбільший серед означених — відділок мистецтва Польщі. До найцінніших робіт належить оригінал неаполітанського майстра Хосе де Рібера — "Святий Єронім". Полотно відносять до зрілих років митця. Релігійний образ прикрашав колись капличку в замку.

У розділі Російської імперії та України експоновані твори — І. К. Айвазовського, Р. Г. Судковського, В. А. Попова, К. В. Лемоха, Л. П. Остапенка, В. Д. Орловського, Ф. С. Красицького. Окремий розділ — картини Андроника Лазарчука, уродженця Волині, що навчався в Петербурзькій академії мистецтв.

Адреса музею: Луцьк, вул. Кафедральна, 1а (Луцький замок).

Будівля музею У залах музею


6 листопада 1977 року було відкрито Ананьївський історико-художній музей, як філію Одеського художнього музею.

Будівлю, в якій розташовано музей, було побудовано в 80-і роки ХІХ ст. Вона розташована на центральній вулиці міста, колись Мільйонній, потім Радянській, нині - Незалежності.

В експозиції представлені роботи художників Ананьєва, району та Одеської області - Р. Палецького, П. Ляховського, Г. Белали та ін. Перлина експозиції - живопис відомого земляка, академіка Євгена Столиці та стенд з унікальними матеріалами про життя художника. Для постійного експонування робіт академіка живопису Є.І. Столиці при відкритті музею було відведено 3 зали, в наступних трьох були представлені експонати краєзнавства, що розповідають про історію Ананьєва і району.

Адреса музею: Одеська обл., м. Ананьїв, вулиця Незалежності, 61.

Із зібрання музею: «Автопортрет» уродженця Ананьєва, московського художника О.Є. Степанка