6 ноября -Музей українського живопису

6 ноября

Народився Йоганн Алоїз ЗЕНЕФЕЛЬДЕР (6 листопада 1771, Прага - 26 лютого 1834, Мюнхен) - винахідник літографії (вид друкованої графіки, при якому зображення друкується з плоскої поверхні).

Син відомого актора, Йоганн і сам кілька років грав на мюнхенській сцені, але потім кинув театр і відкрив друкарню; після того як йому вдалося винайти літографію, він повністю присвятив себе цій справі, при цьому виклопотав собі привілеї в різних містах Європи. Після численних невдач заснував друкарню для друку нот у Відні, але потім кинув і цю справу і звернувся до ситцедрука. У 1809 він був запрошений до Мюнхена для організації процесу літографії при королівської комісії складання карт, отримав довічну платню, титул королівського інспектора літографії і дозвіл володіти власною літографією. У 1826 винайшов мозаїчне літографування, в 1833 йому вдалося переносити з каменю на полотно зображення, намальовані олійними фарбами. Ім'я Зенефельдера носить площа в берлінському районі Пренцлауер-Берг.

Популярність літографії пояснювалася тим, що давно вже була необхідна така друкована графіка, яка б найкраще передавала штрих олівця, мазок пензля, але головне - дозволяла б самому художнику робити гравюру, не користуючись послугами різьбярів.

Поштова марка Німеччини, присвячена винаходу Зенефельдера


6 листопада 1899 року стараннями Одеського товариства витончених мистецтв відкрився Одеський художній музей.

Одеський художній музей розташований в центрі міста Одеса, в палаці Наришкіних (пам'ятник архітектури початку XIX століття, архітектор Франц Боффо). Музейне зібрання розпочалося з картин, переданих Петербурзькою Академією мистецтв. Зараз колекція Одеського художнього музею охоплює всі види образотворчого мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво, нараховуючи понад 10 тисяч робіт. В експозиції, розміщеної в 26 залах, представлені твори іконописців XVI-XVІІІ століть і світські портрети XVІІ століття, численні роботи І. К. Айвазовського, художників демократичного напрямку у вітчизняному мистецтві другої половини XIX століття, перш за все, членів Товариства пересувних художніх виставок. Це роботи художників І. Крамського, О. Саврасова, І. Левітана, І. Шишкіна, А. Куїнджі, І. Рєпіна, В. Сурикова та багатьох інших. Мистецтво рубежу XIX і XX століть представлено творами В. Сєрова, М. Врубеля, М. Реріха, Б. Кустодієва, О. Бенуа, К. Сомова, В. Кандинського та живописом майстрів Товариства південноросійських художників, - К. Костанді, Г. Ладиженського, Герасима Головкова, П. Нілуса, М. Кузнєцова. Відділ сучасного мистецтва представляє художнє життя Одеси з 1920-х років до наших днів.

Адреса музею: м Одеса, вул. Софіївська, 5а

Із зібрання музею: П. Нілус. «Осінь», 1893


Народився Матвій Борисович КОГАН-ШАЦ (6 листопада 1911, Могилів-Подільський Вінницької обл. – 21 серпня 1989, Київ)— відомий художник-пейзажист радянських часів.

Батько, Борис Коган, був актором невеликого подільського театру, взяв сценічне ім'я Коган-Шац (Шац — абревіатура від «Галеах цібур» — посланець общини). Після народження Матвія родина з його трьома братами перебралася до Одеси. Матвій поступив до Одеського художнього інституту, який невдовзі об'єднали з київським. 1939 року закінчив Київський художній інститут, де його педагогами були Павло Волокідін та Олексій Шовкуненко.

Учасник Другої світової війни, лейтенант інтендантської служби, служив художником при штабі 20-ї армії. Після демобілізації повернувся до Києва. 1947 року прийнятий до Спілки художників СРСР, майже одразу на нього заведено справу, його як «декадента і чорнителя радянської влади». Художника зарахували до «сосюрівців» — у пейзажах Когана «не зображалась індустріальна та аграрна дійсність». Однак в 1950-х, під час боротьби із «безродним космополітизмом», «сосюрівця» Когана вже не чіпали.

Жив та працював у Києві, творив переважно в пейзажному напрямі. У виставках брав участь з 1939 року, і в закордонних — Італія, Франція, Югославія (1968), Японія (1970).

«Автопортрет» (фрагмент) «Весна прийшла», 1970-ті


6 ноября 1927 года была открыта Севастопольская картинная галерея – сейчас Севастопольский художественный музей им. М. Крошицкого. Один из ведущих художественных музеев Украины. С 1965 года носит название «Севастопольский художественный музей». В 1991 году музею присвоено имя заслуженного деятеля искусств Украины М.П.Крошицкого — директора галереи с 1939 по 1958 год.

Основу собрания составили картины русских и украинских мастеров 2-й половины ХIХ - начала ХХ века, специально для Севастополя привезенные из Государственного музейного фонда, музеев Москвы, Ленинграда в 1925 году, а также произведения искусства, национализированные в начале 1920-х годов во дворцах, усадьбах Южного берега Крыма и экспонировавшиеся до 1927 года в Ялтинском художественном музее. В годы Великой Отечественной войны более 1000 ценнейших экспонатов были вывезены Крошицким из осажденного Севастополя. Ныне в собрании музея более 10 тысяч произведений живописи, графики, скульптуры и декоративно-прикладного искусства.

В постоянной экспозиции музея представлены уникальные памятники итальянского Возрождения, прекрасные полотна «золотого века» голландских и фламандских мастеров, французских художников ХVII-ХIX веков: Я.Бассано, Л.Джордано, Ф.Казановы, Ф.Снейдерса, Д.Тенирса Младшего, А.Ф. ван дер Мейлена, Г.Робера; интересные образцы мейсенского фарфора и западноевропейской бронзы.

Наиболее полно в Севастопольском художественном музее представлен пейзажный жанр в работах И.К.Айвазовского, А.И.Куинджи, И.И.Шишкина, Ф.А.Васильева, В.Д.Поленова, С.И.Васильковского, И.И.Левитана, И.П.Похитонова, К.А.Коровина, И.Э.Грабаря, К.Ф.Богаевского. Обширный раздел собрания отражает творчество художников Крыма и Севастополя.

Адрес музея: Украина, АР Крым, Севастополь, пр. Нахимова, 9

Здание музея Из собрания музея: И.И. Шишкин. «Сосна», 1892

6 ноября 1973 года торжественно открылся для посетителей Художественный музей в Луцке в Замке Любарта – отдел Волынского краеведческого музея.

Музей расположен в здании уездной канцелярии и благородных судов, построенном в 1789 году на руинах княжеского дворца Луцкого замка. Экспозицию составили предметы искусства, которые сберегались в музеях Луцка до 1939 года, были национализированы в 1940, а также остатки картинной галереи Олицкого замка, который принадлежал семье Радзивилл.

В разделе зарубежного искусства представлены художественные школы Испании, Италии, Фландрии, Австрии, Германии и Польши. В разделе Российской империи и Украины экспонируются работы маринистов И. К. Айвазовского и Р. Г. Судковского, жанровая живопись В. А. Попова и К. В. Лемоха, пейзажи В. Д. Орловского и Ф. С. Красицкого. Отдельный раздел — картины Андроника Лазарчука, уроженца Волини, который учился в Петербургской академии искусств. В 2003 году, к юбилею музея, была создана новая экспозиция старинного украинского портрета.

Адрес музея: Луцк, ул. Кафедральная, 1а (Луцкий замок).

Здание музея В залах музея

6 ноября 1977 года открылся Ананьевский историко-художественный музей, как филиал Одесского художественного музея.

Здание, в котором расположен музей, было построено в 80-е годы ХІХ ст. Оно расположено на центральной улице города, когда-то Миллионной, затем Советской, ныне - Независимости.

В экспозиции представлены работы художников Ананьева, района и Одесской области - Р. Палецкого, П. Ляховского, Г. Белалы и др. Жемчужина экспозиции – живопись известного земляка, академика, Евгения Столицы и стенд с уникальными материалами о жизни художника. Для постоянного экспонирования работ академика живописи Е.И. Столицы при открытии музея было отведено 3 зала, в следующих 3-х были представлены экспонаты краеведения, рассказывающие об истории Ананьева и района.

Адрес музея: Одесская обл., г.Ананьев, улица Независимости, 61.

Из собрания музея: «Автопортрет» уроженца Ананьева, художника А.Е. Степанка