6 августа -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

6 августа

Родился Аполлинарий Михайлович ВАСНЕЦОВ (6 августа 1856, с.Рябово под Вяткой — 23 января 1933, Москва) — русский художник, мастер исторической живописи, искусствовед, брат знаменитого художника Виктора Васнецова.

Родился в многодетной семье священника, не получил систематического художественного образования: во время учебы в семинарии брал уроки у ссыльного польского художника Адриолли. В Петербурге, где Аполлинарий Васнецов прожил с 1872 по 1875 год, юноша учился живописи у своего брата Виктора и других художников – Поленова, Репина, Антокольского. Отказавшись от надежды поступить в Академию художеств, Аполлинарий Васнецов поработал сельским учителем, а затем решил полностью посвятил себя искусству. С 1883 года он начал показывать свои произведения на экспозициях Товарищества передвижных художественных выставок. Путешествовал по России и Украине, а также по Франции, Италии и Германии. В 1900 году Васнецов стал академиком петербургской Академии художеств. В 1903 году участвовал в организации Союза русских художников. В 1901—1918 годах А.Васнецов руководил пейзажным классом Московского училища живописи, ваяния и зодчества. В 1931 году он стал единственным из художников, публично выступившим против сноса храма Христа Спасителя, написав письмо в газету «Известия».

«Старая Москва», 1896


Народився Лайош ВАЙДА (6 серпня 1908, Залаегерсег - 7 вересня 1941, Будакесі) - угорський художник-графік, один з основоположників угорського авангарду.

У віці 15 років з сім'єю переїхав до передмістя Будапешта Сентендре, з 1927 року відвідував Академію красних мистецтв в Будапешті. Відчув сильний вплив російського авангарду, зокрема - Олександра Родченка. В кінці 1920-х років експериментував з графічними творами, тяжіючи до авангарду. Через свої ліві погляди 1930 року був виключений з Академії, після чого поїхав в Париж.

У Парижі познайомився з сюрреалізмом. На нього також велике враження справив кінематограф, і в паризький період для творчості Вайди характерні колажі, в яких вирізані з газет фотографії наклеєні на шматки паперу, так що одні фотографії виявляються поверх інших. Повернувшись 1934 року до Угорщини, пройшов кілька періодів у своїй творчості. Продовженням техніки колажу стали графічні роботи, в яких кілька сюжетів на одному аркуші накладені один на одного. В інший період Вайда захоплювався православними іконами і створив велику кількість портретів в стилі, що наслідував канонічному іконопису. Останні роботи Вайди - великі графічні аркуші, на яких вугіллям виконані складні композиції з ліній, що переплітаються і зображують чудовиськ.

Дружина Лайоша Вайди, Юлія Вайда (уроджена Ріхтер) - відома художниця. Лайош Вайда помер в 1941 році від туберкульозу. У Сентендре відкрито музей Лайоша Вайди.

«Автопортрет з черепом», 1936 «Тигр і лілії», 1933


Народився Енді ВОРГОЛ (ім'я при народженні — Андрій Варгола; 6 серпня 1928, Піттсбург, штат Пенсильванія, США — 22 лютого 1987, Нью-Йорк) — всесвітньо відомий американський митець українсько-лемківського походження, один із засновників поп-арту та культова постать в історії сучасного мистецтва в цілому. Художник, ілюстратор, дизайнер, скульптор, письменник, продюсер, кінорежисер, видавець, колекціонер — він залишив по собі величезний творчий спадок і ще за життя став легендою.

Народився в сім'ї емігрантів першого покоління, Ондрея та Юлії Варголів, вихідців з русинського (лемківського) села Микова (Miková), яке на той час було в складі Австро-Угорщини (нині територія Словаччини). Сім'я Варголів була надзвичайно релігійною, а сам Енді до останніх днів свого життя декілька разів на тиждень відвідував церкву. З раннього віку хлопчик був дуже хворобливим: зрештою у восьмирічному віці Енді захворів на ревматичну гарячку і пережив перший напад тяжкої недуги — танець святого Віта. Вважається, що той період життя Енді Воргола, коли він був прикутий до ліжка, жив у своєму уявному світі знаменитостей і зірок, зіграв дуже важливу роль в становленні особистості та розвитку творчих здібностей Воргола.

У 1945 Енді вступив до Технологічного інституту Карнегі на відділення «Рисування та дизайн». Після закінчення навчання він поїхав у Нью-Йорк, де оформляв вітрини магазинів, робив листівки і плакати, потім працював художником-ілюстратором в різних журналах. Перша його значна виставка з великим успіхом пройшла в 1952 році. У 1960 році Воргол створив дизайн для банок Кока-кола, який згодом став культовим.

«Тридцять дві банки супу Кемпбелл», 1962.
Нью-Йоркський музей сучасного мистецтва


Слава прийшла до Енді Воргола у 1962 році, коли він показав на виставці серію картин із зображеннями банок консервів і супів «Campbell`s». Ці малюнки, виконані в кричущих кольорах, стали своєрідною візитівкою художника. За допомогою шовкографії Воргол багаторазово розмножував одне і те ж зображення. У цьому «кислотному стилі» їм були зроблені портрети зірок - Елвіса Преслі, Ліз Тейлор, Мерлін Монро, Міка Джаггера. Цей стиль у художника не змінився протягом усього його життя. На думку критиків, роботи Енді Воргола розкривали вульгарність і безликість культури масового споживання.

«Вісім Елвісів», 1963


Гаслом художника стали слова: «Я пишу картини саме так, а не інакше тому, що хочу бути машиною, і я відчуваю, що те, що я роблю, уподібнюючись машині, - це те, що я хочу робити». Свою майстерню на Мангеттені Енді назвав «Фабрикою» - за два роки (1963-1965) «Фабрика» виготовила більше двох тисяч картин. У 1965 році Воргол оголосив себе «художником у відставці» і зайнявся авангардної кінорежисурою (близько 600 фільмів за 5 років), літературою, видавав популярний журнал «Інтерв'ю». 3 червня 1968 року Енді пережив стан клінічної смерті, після того як радикальна феміністка Валері Соланас, яка раніше знімалася у фільмах Воргола, тричі вистрілила йому в живіт. Та помер він майже через 20 років після замаху під час нескладної операції з видалення жовчного міхура.

Всі свої гроші - близько 100 мільйонів доларів - Воргол заповів художнім організаціям. У даний час Енді Воргол очолює список найбільш популярних митців. Так, в 2013 році сумарна вартість проданих на аукціонах робіт художника склала 427,1 млн дол. Вартість його великоформатних полотен 1962-1964 років може доходити до 100 млн доларів.

«Мерлін Монро»


Народилася Ніна Григорівна БОЖКО (6 серпня 1928, Київ) – український живописець і графік. Народний художник України (2009).

Закінчила Київське художнє училище в 1949 році і Київський художній інститут у 1956. Навчалася у В. Касіяна, В. Задорожного, І. Плещинського. Учасник міських, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок з 1956. Член СХ УРСР з 1958. Заслужений діяч мистецтв України з 1993. Народний художник України з 2009. Працює в галузях плаката, книжкової та станкової графіки.

Основні твори: серії - «Київ» (1960-70), «Шевченкіана» (1961-71), серія пейзажів «По місцях Сковороди», портрети киян - діячів мистецтва (1976-80), працівників заводу «Арсенал» (1985- 1987); пейзажі, натюрморти (1988-1994).

«Автопортрет» «Айстри», 1999


Народився Говард ГОДЖКІН (6 серпня 1932, Лондон - 9 березня 2017, Лондон) - британський художник і графік, один з найбільш видатних колористів свого покоління.

Годжкін навчався в школі мистецтв Камбервелл і академії мистецтв Бат, де потім став викладати. Перша виставка художника відбулася в 1962 році. На початку 1970-х стиль художника став більш спонтанним, зі смутно вгадуваними образами, яскравими кольорами і сміливими формами. Його роботи можна назвати «напівабстрактними», їх часто порівнюють з живописом Матісса. Годжкін називав себе «фігуративним зображувачем емоційних ситуацій». Художник багато подорожував, кілька разів відвідував Індію. Пристрасть художника до декоративних бордюрів і плоским кольоровим ділянкам відображає захоплення індійської мініатюрою.

Говард Годжкін був одним з опікунів Галереї Тейт і Національної галереї. У 1984 художник представляв Великобританію на Венеціанській бієнале, в 1985 удостоєний Премії Тернера, а в 1992 посвячений у лицарі.

«Ніч і день»


Народився Володимир Володимирович КУЛІЧИХІН (6 серпня 1948, м.Куйбишев, зараз Самара, Росія — 15 січня 2016, Дніпропетровськ) — провідний дніпропетровський мистецтвознавець і організатор музейної справи. Член Національної спілки художників України з 2006 року.

Закінчив у 1968 році Дніпропетровське художнє училище та у 1978 році – Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І. Рєпіна Академії мистецтв СРСР за спеціальністю «Історія та теорія мистецтва».

З 1971 року працював у Дніпропетровському художньому музеї. З 1980 по 2003 рр. – головний зберігач Дніпропетровського художнього музею. Завдяки його ініціативі колекція музею значно поповнилася творами місцевих та вітчизняних художників. З 15 квітня 2003 р. по 2 червня 2010 р. Кулічихін В.В. був директором ОКЗК «Дніпропетровський художній музей». Є автором багатьох експозицій, зокрема, зали української ікони. Науково-дослідна діяльність В.В. Кулічихіна була спрямована на вивчення та популяризацію творчості художників рідного краю, збереженню образотворчого надбання. Він уперше здійснив публікацію наукових матеріалів, пов’язаних з життям та творчістю катеринославського художника-символіста Михайла Сапожникова (1896 – 1937). Протягом 2015 року працював над книгою «Мир символов Михаила Сапожникова».

Завдяки його безпосередній діяльності і науковому обґрунтуванню в селі Сурсько-Литовському було створено музей народного художника СРСР Ф.Решетнікова, нашого земляка. В.В.Кулічихін є автором публікацій про творчість дніпропетровських художників В.С.Горбаченка, П.І.Магра, Ф.М.Клименка, також статей у малому альбомі «Дніпропетровський художній музей» (2001 р.), у місцевій пресі, різноманітних періодичних виданнях.

Володимир Володимирович Кулічихін з моменту заснування Музею українського живопису надавав велику допомогу нашому музею.

Сергій Ісаєв. «Музейники», 1985.
Стоїть крайній праворуч - Володимир Кулічихін,
головний зберігач фондів Дніпропетровського обласного художнього музею.


Народився Річард ПРІНС (6 серпня 1949, зона Панамського каналу) - сучасний американський художник.

Річард Прінс є одним з найзнаменитіших американських художників свого покоління. Він став відомим у 1980-і роки завдяки своїм знаменитим серіям - Cowboys, Jokes і Hoods, в яких Прінс використовував образи з журналів, популярної культури і бульварного чтива для створення фотографій, скульптур і картин, які звертаються до ідей американської ідентичності та світу споживання.

Роботи Прінса - серед найбільш інноваційного мистецтва, створеного в США протягом останніх 30 років. Його оманливо проста дія в 1977 році з перефотографування рекламних зображень і поданням отриманого результату як власного твору сповістила про абсолютно новий, критичний підхід до створення творів мистецтва, який піднімає питання про поняття оригінальності і привілейованого статусу унікального естетичного об'єкта. Найдорожчим твором художника є робота «Медсестра за кордоном» (2002), продана в 2008-му за 4,2 мільйона фунтів (8,5 мільйона доларів).

«Медсестра в Голлівуді № 4», 2004


Народився Олександр Йосипович ВАБИЩЕВИЧ (6 серпня 1951, с. Ремель, Брестська обл., Білорусь) - дніпровський художник-живописець. Закінчив Рівненську художню школу і Дніпропетровське художнє училище (1972, педагоги з фаху - В. Загубибатько, К. Беркута, О. Куко). Член Національної спілки художників України від 1992 року. Працює в стилі геометричного абстракціонізму. На думку мистецтвознавця О. П. Годенко-Наконечної: «Для творення художнії образів використовує геометричні форми (квадрати, кола, стрічки, трикутники). Концептуальна графіка Вабищевича ґрунтується на чорному та білому кольорах, на співвідношенні чітких форм геометричної абстракції з пластичними, «живими» плямами. Зіставлення живописних та геометричних абстракцій – своєрідні роздуми художника на теми взаємодії хаосу і порядку, вільного руху та сили. Натяки на реальні об’єкти виглядають досить умовно. Експериментуючи з авторськими техніками, віддає перевагу чистоті лінії, силуету».

Без назви, 2013