6 февраля -Музей українського живопису

6 февраля

Народився Ашиль Жак-Жан-Марі ДЕВЕРІА (6 лютого 1800, Париж - 23 грудня 1857, там само) - французький художник, аквареліст і літограф. Брат художника Ежена Деверіа.

Учень Жироде-Тріозона. У 1822 році він почав виставлятися в Паризькому Салоні. До 1830 року став успішним книжковим ілюстратором (відомі його ілюстрації до «Фауста» Йоганна Гете, «Дон Кіхота» Сервантеса, казок Шарля Перро), одночасно придбавши популярність еротичними мініатюрами. У творчості Деверіа переважали легкі, сентиментальні або фривольні сюжети.

Він був і видатним портретистом, створив галерею портретів своїх знайомих з кола паризької богеми: Олександр Дюма-батько, Проспер Меріме, Вальтер Скотт, Альфред де Мюссе, Оноре де Бальзак, Віктор Гюго та інші.

Як художник, Деверіа також створив ряд живописних творів романтичного напряму, в яких стверджував образ позитивного благородного героя.

«Автопортрет» «Франсуа Олександр Фредерік, герцог Ларошфуко, генерал-лейтенант». 1836


Народився Отон (Анрі Ашиль Еміль Отон) ФРІЕЗ (6 лютого 1879, Гавр - 10 листопада 1949, Париж) - французький художник-фовіст.

Отон Фріез народився в сім'ї моряків та теж повинен був обрати для себе морську професію. Але з 12 років він почав вчитися в Муніципальній школі образотворчих мистецтв. Учителем Фріеза став Шарль Луйє, у якого брали перші уроки живопису і малюнка Рауль Дюфі і Жорж Брак. У 1898 році Фріез отримав муніципальну стипендію для навчання в школі мистецтв в Парижі і поступив у майстерню професора Леона Бонна. Він оселився на Монмартрі, де потрапив у коло монмартрівських поетів і художників, і пізніше поступився своєю майстернею Дюфі.

На початку творчого шляху головною темою робіт Фріеза стали зображення морських гаваней і портів, а також портретний живопис. У Парижі у нього проявляється інтерес до творчості імпресіоністів. З 1903 року Фріез разом з друзями бере участь у Салоні Незалежних, а з 1904 – в Осінньому салоні. Тоді ж відбулася його перша персональна виставка, на якій публіка побачила 46 робіт.

Після знайомства з Матіссом і Жоржем Руо Фріез, починаючи з 1905 року, стає прихильником фовізму. Великоформатні роботи цього періоду, які часто зображують як би побачені з висоти пейзажі або зображення оголеного людського тіла, належать до кращих робіт Фріеза. У 1908-1909 роках художник різко змінює манеру письма, перейшовши до спрощеного, схематичного зображення.

У 20-е і 30-е роки ХХ століття Отон Фріез - професор декількох художніх академій Франції, в цей період життя художник багато пише в Провансі і в рідній Нормандії, в Юрі, подовгу живе в Пулоні, їздить до Італії, Бельгії, США. З 1925 року картини Фріеза починає купувати музеї Франції, а у 1933 році він отримує орден Почесного Легіону.

«Купальниці на березі річки», 1945


Народився Франц РАДЗИВІЛЛ (6 лютого 1895, Штрохаузен, Ольденбург — 13 серпня 1983, Вільгельмсхафен) — німецький художник, працював у стилі «нова матеріальність».

Вчився на муляра, потім вивчав архітектуру на вечірніх курсах з промислової графіки й креслення в школі мистецтв у Бремені. Брав участь у Першій світовій війні. У 1920—1923 мешкав у Берліні, входив до художньої групи Берлінський Сецесіон. Великий вплив на Радзивілла мали Отто Дікс й Жорж Грос. У 1925 році відбулась перша персональна виставка художника в Ольденбурзі.

У 1927—1928 роках Радзивілл працює у художньому ательє Отто Дікса в Дрездені, а у 1929 бере участь у виставці «Нова матеріальність» в амстердамському Стеделійк-музеї. З 1933 — професор Художньої академії у Дюссельдорфі (до нього цю посаду займав Пауль Клеє), брав участь у виставці «Нова німецька романтика», яку організувало товариство Кестнера у Ганновері.

У 1935 нацисти виганяють Франца Радзивілла з академії, художнику заборонено займатися викладанням й малюванням, три його роботи потрапили на виставку «дегенеративного мистецтва». Усього при Гітлері було знищено біля 50 робіт Радзивілла. Художник пройшов усю Другу світову війну, працюючи головним чином санітаром та креслярем. Війна і смерть першої дружини у 1942 році сильно вплинули на його творчість: картини Радзивілла зробилися більш похмурими, агресивними и сюрреалістичними. У 1963 році художнику була присуджена Римська премія. Радзивілл помер у 88 років, залишивши після себе біля 800 робіт, які розійшлися по музеях та приватних колекціях.

«Автопортрет», 1923 «Водонапірна вежа у Бремені», 1931