5 апреля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

5 апреля

У квітні народився Ян Давідс де ГЕМ (квітень 1606, Утрехт - 1683/1684, Антверпен) - нідерландський художник і син художника Давида де Геєма. Імовірно учень Бальтазара ван дер Аста.

Деякий час художник працював в Лейдені, у 1635 році вступив в антверпенську гільдію художників і наступного року став громадянином Антверпена. Близько 1667 року він повернувся в Утрехт, звідки і був родом, а в 1672 році втік до Антверпен від французів, які захопили місто.

Де Гем отримав загальне визнання завдяки своїм чудовим натюрмортам з квітами і фруктами. Точність зображення аж до найдрібніших деталей він поєднував з блискучим вибором колірної гами і витонченим смаком у побудові композиції. Він писав квіти в букетах і вазах, з яких часто пурхають метелики і комахи, квіткові вінки в нішах, вікна і зображення мадонн в сірих тонах, гірлянди фруктів, натюрморти з наповненими вином келихами, виноградом та іншими фруктами і продуктами. Гем майстерно використовував можливості кольору і домагався високого ступеня прозорості, його зображення неживої природи відрізняються повною реалістичністю. Полотна його пензля є у майже всіх великих картинних галереях.

«Автопортрет» «Натюрморт з устрицями і виноградом»


Ладзаро БАСТИАНИ (1429 — 5 апреля 1512) — итальянский художник эпохи Возрождения.

Об этом мастере сохранилось очень мало сведений. Имя Ладзаро ди Якопо Бастиани в качестве независимого художника появляется в венецианских архивных документах в 1449 году, на основании чего исследователи отнесли дату его рождения приблизительно к 1430 году. Период формирования художника остаётся неясным, поскольку до 1480 года точно датированных его произведений не сохранилось. По мнению ряда историков искусства, своё раннее обучение он прошёл в Падуе (возможно, он был уроженцем этого города). Исследователи отмечают сильное тосканское влияние на раннее творчество Бастиани.

В свой более зрелый период Ладзаро Бастиани отказывается от экспериментов молодости и использует находки, почерпнутые, вероятно, в мастерской Беллини. Спокойные и временами торжественные фигуры, сочетаются с приёмами, выдающими знакомство с перспективой. Его поздние произведения отмечены большей архаичностью и меньшей гибкостью в восприятии нового ренессансного искусства. Вероятно, в поздних произведениях большую роль играли участники его мастерской, помогавшие Бастиани в производстве картин. Два сына Ладзаро — Себастьяно и Винченцо, ставшие художниками, упоминаются в документах с 1489 по 1500 год.

«Св. Венеранда на троне», нач. 1470-х, Венеция, Галерея Академии


Народився Жан Оноре ФРАГОНАР (5 квітня 1732, Грасс - 22 серпня 1806, Париж) - французький живописець і гравер, академік.

Навчався у Ж.-Б. Шардена, потім у Франсуа Буше. Працював у стилі рококо. Створив понад 550 картин (не рахуючи малюнків і гравюр). У 1752 за картину «Жертвоприношення Єровоама» отримав Велику Римську премію і вирушив до Риму, де на нього значний вплив мали італійські майстри XVII століття, особливо Тьєполо. Після повернення в Париж виставив в Салоні 1765 року картину «Смерть Кортеса», за яку Королівська Академія мистецтв прийняла його в свої члени.

Слідуючи смакам епохи, Фрагонар залишив історичний живопис і став писати куртуазні сюжети і пасторалі в дусі Ватто і Буше, сцени інтимного життя, декоративні панно, портрети, мініатюри, акварелі, пастелі та офорти. Ставши модним художником, Фрагонар заробив великі кошти. Але революція і класицизм, який посів панівні позиції у французькому мистецтві, позбавили художника колишньої популярності. Він помер у Парижі, майже повністю забутий.

«Автопортрет» «Поцілунок крадькома». Державний Ермітаж, С.-Петербург


Родился Франц ПФОРР (5 апреля 1788, Франкфурт-на-Майне – 16 июня 1812, Рим) – немецкий художник-романтик, один из основоположников назарейской живописи.

Родился в семье художника Иоганга Георга Пфорра. В 12 лет Франц потерял родителей и воспитывался в Касселе у дяди по матери, известного художника Иоганна Генриха Вильгельма Тишбейна. В 1805 году поступил в Академию художеств в Вене, где учился у Генриха Фридриха Фюгера, художника-классициста.

Франц Пфорр и его соученики Людвиг Фогель, Иоганн Конрад Готтингер и Фридрих Овербек хотели найти новые пути в живописи вместо насаждавшегося в Академии классицизма. В 1809 году молодые художники основали Союз святого Луки – художественное объединение, пропагандировавшее идеи романтизма. Летом 1810 года бунтари отправились в Рим, чтобы изучать работы старых итальянских мастеров. Идеалом членов Союза святого Луки, позже названных назарейцами, было возвращение к искусству итальянского Возрождения. Назарейцы сыграли важную роль в развитии европейского романтизма начала XIX века.

Франц Пфорр умер от туберкулеза в Риме, в возрасте 24 лет. Его наследие составляют лишь шесть картин (в том числе «Граф фон Габсбург», «Въезд императора Рудольфа в Базель», «Святой Георгий», «Автопортрет») и несколько сотен рисунков, включая иллюстрации к «Дон Кихоту» Сервантеса и к поэме Гете «Гец фон Берлихинген».

«Автопортрет» «Святой Георгий»


Родился Жюль ДЮПРЕ (5 апреля 1811, Нант — 6 октября 1889, Л'Иль-Адам) — французский художник, один из крупнейших представителей барбизонской школы. Считается основателем современного французского пейзажа.

Ж.Дюпре родился в семье фабриканта, производителя фарфоровых изделий. Как художник-пейзажист дебютирует в 1831 году на Парижском салоне с пятью своими работами. Писал практически исключительно французский пейзаж. В 1867 году на Всемирной выставке демонстрируются 12 картин Ж.Дюпре. После этого художник длительное время не выставляет свои произведения — вплоть до Национальной выставки 1883, где можно было увидеть восемь новых его работ. Ж.Дюпре было присвоено звание офицера ордена Почётного легиона.

Жюль Дюпре является представителем так называемого «интимного пейзажа», отражавшего не столько красоту изображаемой природы, сколько соответствие её настроению и переживаниям художника, подаваемое посредством краски, линии и света.

«Автопортрет»,1874 «Ветряные мельницы», 1835


Євген Ксаверійович ВЖЕЩ (1853, Київська губернія — 5 квітня 1917, Київ) — український живописець і графік, майстер пейзажного жанру. Поляк за походженням.

Після закінчення гімназії у Житомирі, навчався в Київській рисувальній школі М. Мурашка (1876-1880), Петербурзькій Академії мистецтв (з 1884 року), Мюнхенській Академії мистецтв. Жив та працював у Києві. Постійний учасник художніх виставок з 1885 року. Член та експонент Товариства пересувних художніх виставок, Московського товариства любителів мистецтв, Московського товариства художників, Товариства південноросійських художників, Київської спілки художників, Київського товариства художніх виставок, Київського товариства заохочення мистецтв. Картини художника часто знаходили своє відтворення на дореволюційних листівках. Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Третьяковській галереї, інших музейних та приватних зібраннях.

Польський критик Генріх Пйонтковський писав: «Є. Вжещ передусім художник України. Знає її і любить».

«Пейзаж з човником»


Родился Василий Евменьевич САВИНСКИЙ (5 апреля 1859, Петербург – 20 февраля 1937, Ленинград) – российский живописец, график, педагог.

Учился в 1875–1882 годах в Петербургской Академии художеств у П. П. Чистякова, где был отмечен серебряными и золотыми медалями. Большую золотую медаль, звание классного художника первой степени и шестилетнюю пенсионерскую поездку за границу получил за работу «Нижегородские послы у князя Дмитрия Пожарского», принесшую известность молодому художнику. Как пенсионер АХ побывал в Германии, Франции, Италии (1883–88).

Преподавал в АХ в 1889–1930 годах, с 1911 – действительный член Академии. Также преподавал в Центральном училище технического рисования барона Штиглица. Савинский добивался от учеников глубокого изучения натуры, строгого анализа формы, дисциплины рисунка и точной передачи природных цветовых отношений. В советское время – ведущий преподаватель Высших художественно-технических мастерских.

Известен как исторический живописец и портретист. Писал также на мифологические и библейские темы.

«Нижегородские послы у князя Дмитрия Пожарского», 1882


Народився Альберт Шевальє ТАЙЛЕР (5 квітня 1862, Лейтонстон, Ессекс, нині Великий Лондон - 20 листопада 1925, Лондон) - англійський художник, один з видних представників художньої колонії Ньюлінська школа.

А. Ш. Тайлер народився в сім'ї адвоката. Після закінчення середньої школи він вивчає мистецтво в художній школі Хетерлі і в школі при Королівській академії мистецтв. У 1879 році Тайлер отримує стипендію для навчання в Школі мистецтв Слейд. У 1881 році він продовжує навчання в Парижі у Ж.-П.Лорана. У Франції Тайлер підпадає під сильний вплив імпресіонізму. У 1884 році художник селиться в корнуольському рибальському містечку Ньюлін і приєднується до існуючої там колонії живописців. Художники в Ньюліні пишуть жанрові сценки з життя рибальських сімей, а також пейзажі.

«Обговорення сукні», 1888

У 1887 році Тайлер вперше виставляється в Королівській академії мистецтв, в 1891 він виграє конкурсний приз Паризького салону. Від 1893 художник поступово відходить від жанрового живопису в бік романтичного напряму. У 1895 А.Тайлер переїжджає в Лондон. На рубежі XIX-XX століть він вже відомий майстер, постійно виставляє свої роботи в залах Товариства витончених мистецтв і Королівській академії мистецтв. На початку XX століття Тайлер створює великоформатні картини на історичну тематику.

А. Ш. Тайлер був відмінним гравцем у крикет і при регулярних товариських іграх команд художників і письменників неодноразово бився проти таких супротивників, як А.Конан Дойл, Дж. Баррі і П.Вудхауз. У 2006 році на аукціоні була продана відома картина А.Тайлера, що зображає гру в крикет між командами графств Кент і Ланкашир у 1906 році, за рекордну суму в 680 тисяч фунтів стерлінгів.

«Крикет. Кент проти Ланкашира», 1906


Народилася Надія Степанівна ПОНОМАРЕНКО (5 квітня 1951, Ужгород) — український художник-графік, живописець, заслужений художник України (1996).

У 1972 році закінчила відділення графіки Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. Педагоги з фаху — В. Бунов, В. Овчинников. Бере участь в обласних (з 1976 року) та всеукраїнських (з 1981 року) художніх виставках. Учасниця закордонних виставок, міжнародних пленерів. Член Національної спілки художників України з 1985 р. Викладає в Закарпатському художньому інституті, завідувач кафедри дизайну.

Працювала в різних жанрах. Спочатку створювала чорно-білі графічні роботи та мініатюри-екслібриси, виконані в техніці офорту. Потім була кольорова графіка і пастель. Останнім часом займається олійним живописом та книжковим дизайном. Лауреатка обласної премії імені Й.Бокшая та А.Ерделі, викладач художнього інституту в Ужгороді.

«Перчик», 2000