5 февраля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

5 февраля

Джованні Баттіста МОРОНІ, також Джамбаттіста Мороні (біля 1522, Альбіно, провінція Бергамо — 5 лютого 1578, Бергамо) — італійський художник, один з провідних портретистів XVI ст.

Син архітектора, навчався у Алессандро Бонвічино (Моретто) у Брешії. Працював у Тренто, Бергамо, Альбіно, Вероні, Мілані. Відчував вплив Лоренцо Лотто і Джироламо Савольдо. Був у Бергамо досить популярним портретистом. У портретах намагався закарбувати рух життя у вдалому повороті голови, живому погляді, жесті своїх моделей, що буде згодом використано в європейському портретному мистецтві XVII ст.

«Кравець», близько 1570-1575, Лондонська національна галерея


Народився Карл ШПІЦВЕГ (5 лютого 1808, Гермерінг - 23 вересня 1885, Мюнхен) - німецький художник, рисувальник та ілюстратор, один з найяскравіших представників стилю бідермаєр*.

Фармацевт за освітою, Шпіцвег в той же час вивчає живопис, вчиться на полотнах голландських майстрів ХVII століття, виставлених в мюнхенській Старій пінакотеці. У 30-е і 40-е роки XIX століття працює ілюстратором для сатиричних журналів. Створені ним в цей період картини іронічні в зображенні міської ідилії, життя дрібного бюргера.

Відвідавши провідні центри європейського живопису, в тому числі Лондон і Париж, Шпіцвег відкриває для себе пейзажний живопис Джона Констебля і художників барбізонської школи, сам багато працює в жанрі пейзажу. Творча спадщина майстра величезна: він залишив після себе понад 1500 картин, акварелей і начерків.

* Напрямок у німецькому та австрійському мистецтві, поширений в 1815-1848 роках. У бідермаєрі відбилися смаки «бюргерського» середовища, форми стилю ампір перетворювалися в дусі інтимності і домашнього затишку. Для бідермаєра характерне тонке, ретельне зображення інтер'єру, природи і побутових деталей. Живопис прагне знайти риси ідилічної привабливості в світі маленької людини.

«Автопортрет» «Бідний поет», 1839


Хрещений Джон Анстер ФІЦДЖЕРАЛЬД (1819 ?, Ламбет (?), Великобританія – 1906, Великобританія) - британський художник-романтик ірландського походження, найбільший представник вікторіанського казкового живопису.

Про життя художника відомо мало. Фіцджеральд не отримав професійної освіти художника. Його роботи були вперше показані в Королівській академії мистецтв у Лондоні в 1845 році і брали участь у цих виставках постійно аж до 1902 року (в цьому році художник представив картину на сюжет «Аліси в країні чудес»). Основна продукція художника, особливо в пізній період творчості, - картини на історичні сюжети, портрети замовників і оголених натурниць, не виходила за рамки вікторіанського стандарту. Найбільш значимі його картини створені в стилі «вікторіанського казкового живопису», він навіть отримав прізвиська «Fairy Fitzgerald» - «Казковий Фіцджеральд» і «King of the Fairy Painters» - «Король казкових художників».

Д. А. Фіцджеральд черпав натхнення в фольклорі, в своїй уяві, шекспірівських сюжетах («Сон в літню ніч», «Буря») і в історії. У його творчості знаходили мотиви Ієроніма Босха і Пітера Брейгеля Старшого. Картинам художника властивий зловісний і трагічний характер. Мистецтвознавці пояснювали це ірландської фольклорною традицією зображення чарівних персонажів злими, а не добрими, і також впливом наркотиків, які, ймовірно, вживав художник.

Твори художника були забуті після його смерті. Після тривалої перерви увагу до його робіт привернула в 1998 році виставка вікторіанських казкових картин в Королівській Академії Мистецтв. В даний час картини Джона Анстера Фіцджеральда зберігаються в великих британських музеях, в тому числі в Галереї Тейт. Деякі його картини були продані за 500 000 £.



Родился Фердинанд Юлиус ФАГЕРЛИН (5 февраля 1825, Стокгольм — 19 марта 1907, Дюссельдорф) — шведский художник, мастер жанровой живописи.

Учился кораблестроению, служил офицером, стал заниматься живописью и рисунком в свободное время, затем начал посещать классы Стокгольмской академии художеств, позднее также совершенствовался в Дюссельдорфе под руководством К. Зона и в Париже, в мастерской Т. Кутюра.

С 1865 г. Фагерлин — член Стокгольмской академии и королевский живописец. Пользовавшиеся во второй половине XIX века широкой популярностью в Швеции - картины Фагерлина посвящены главным образом быту приморских жителей, моряков и рыбаков и отличаются правдивостью, выразительностью, порой с оттенком юмора.

«Сюрприз»


Народився Віктор Володимирович БАБЕНЦОВ (5 лютого 1921, село Литвинівка, нині у складі міста Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл. - 23 лютого 2012, Київ) - український живописець, графік. Народний художник України (2004). Майстер тематичної картини, портрета, пейзажу.

У 1938 - 1939 навчався в Дніпропетровському художньому училищі, в 1946 - 1952 - у Київському художньому інституті у К.Трохименка і В. Костецького. Член Національної спілки художників України від 1956 року.

У 50-е-70-ті роки ХХ століття - автор монументальних живописних полотен, присвячених праці металургів, революції та Другій світовій війні, учасником якої був художник. Наступний період його творчої біографії переважно пов'язаний з пейзажем. Художник захоплено працює в горах Криму та на вулицях Києва, на Каспії і в Парижі, у Венеції і Римі ... Його пензель стає вільнішим, романтичнішим.

Від 1951 Віктор Бабенцов брав участь у всесоюзних та республіканських художніх виставках. Учасник зарубіжних виставок у Японії (1974–76), Фінляндії (1977), Болгарії (1984). Роботи художника зберігаються в провідних художніх музеях України і численних приватних колекціях.

«Нічний Гурзуф». 1972


Народився Віталій Семенович КРАВЧЕНКО (5 лютого 1924, село Свердликове Кіровоградської обл.) — живописець, графік. Заслужений діяч мистецтв України (1995).

Учасник 2-ї світової війни, має бойові нагороди. Закінчив Харківський державний художній інститут в 1950 році (педагоги за фахом — О. Кокель, Й. Дайц, Є. Светлічний, М. Дерегус). Викладав у Ворошиловградському художньому училищі, працював художнім редактором у видавництві «Дніпро». Учасник виставок з 1950. Член НСХУ з 1956. Працює в галузі живопису, графіки, книжкової ілюстрації. Автор тематичних полотен, портретів, пейзажів у реалістичному стилі, традиціях українського народного мистецтва.

Основні твори: іл. до повісті «Музикант» Т. Шевченка (1961), «Багряні ночі» (1967), «Г. Сковорода» (1967), «Щедре літо» (1968), «Б. Хмельницький» (1991), «Старий сад» (1994), «І.Мазепа» (2000). Брав участь у розписах відновленого Михайлівського Золотоверхого собору у Києві (1999–2000).

«Щедре літо», 1968


Народився Володимир Григорович ВЛАСОВ (5 лютого 1927, Одеса – 15 липня 1999, Одеса) - яскравий представник одеської школи живопису. Заслужений художник України (1972).

У 1947 році з відзнакою закінчив Одеське художнє училище, де його викладачами були Л.Мучник, М. Павлюк, М.Шелюто. Продовжив освіту в Московському художньому інституті ім. Сурикова, де навчався у Д. Мочальского. У 1953 році картина Володимира Власова "Майбутні офіцери" експонувалася на 2 Всесоюзній виставці дипломних робіт в Москві. Після закінчення інституту художник повертається до Одеси.

З 1954 року брав активну участь в міських, республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставках. Автор численних пейзажів, портретів і тематичних картин. Твори Власова В.Г. зберігаються в Національному художньому музеї України, в Одеському художньому музеї, в музейних та приватних колекціях на батьківщині художника і за кордоном.

Автор живописних творів: «Прибій» (1952), «Полудень» (1953), «Бабине літо» (1956), «Бій селянської дружини з козаками. 1905 рік», «Самотня гармонь» (1957), «На озері» (1958-1960), «Підводники» (1960), «Рибалка» (1963), «Прикордонники» (1964-1965), «Виноградники» (1966 ), «Син» (1978), «У морі» (1984), «Безсмертя» (1987), «До нових берегів» (1989), «Місто поблизу моря» (1990) та інших.

«Автопортрет» «Натюрморт з фруктами»


Народився ПАНАМАРЕНКО (Panamarenko) - творчий псевдонім бельгійського художника і скульптора Генрі Ван Гервегена (народився 5 лютого 1940 року в Антверпені). Є одним з найвідоміших сучасних художників Бельгії.

Панамаренко закінчив антверпенську академію мистецтв. Приблизно до 1968 року його творчість носила характер поп-арту, але пізніше головною темою стала авіація, а також (меншою мірою) інша транспортна техніка. Твори Панамаренко - це моделі (як масштабні, так і в натуральну величину) різних фантастичних літальних пристроїв (літаків, дирижаблів, махольотів) та інших механізмів. За твердженням самого художника, його повнорозмірні роботи є працюючими екземплярами, проте з різних причин до їх практичного використання справа не доходить. У 2002 в Антверпені відкрилася студія Панамаренко Antwerpse Luchtschipbouw (Антверпенська дирижабельна верф).



Народився Ганс Руді ҐІҐЕР (5 лютого 1940, Кур, Граубюнден, Швейцарія — 12 травня 2014, Цюрих, Швейцарія) — швейцарський художник, представник фантастичного реалізму, найбільш відомий своєю дизайнерською роботою для фільму «Чужий». Його ім'я часто пишеться як HR Giger.

Після закінчення гімназії в 1962 році Ганс вирушив на навчання до Цюриха, де вступив до школи прикладного мистецтва на відділення архітектури та індустріального дизайну. В 1968 році він познайомився з актрисою Лі Тоблер, яка стала його натурницею і дружиною. Перші плакати починають публікуватися вже в 1969 році, в цей же час відкриваються його перші персональні виставки. В 1975 році Лі Тоблер наклала на себе руки.

Художник прославився з виходом 1977-го року своєї третьої книги «Некрономікон», названої на честь вигаданої письменником Говардом Лавкрафтом окультної книги. Особливо цей збірник постерів привернув увагу англійського режисера Рідлі Скотта. Той запросив Ґіґера для роботи над концептом істот, художнім дизайном свого фільму «Чужий» і створення образу ксеноморфа. Згодом робота над цим фільмом принесла художнику «Оскар» в 1980 за «Найкращі візуальні ефекти». Малюнки його чудовиськ послужили ескізами і для наступних трьох фільмів. У 1998 році Ґіґер придбав шато Сен-Жермен в Грюйері (Швейцарія), що тепер є музеєм Ганса Ґіґера. Останні роки художник жив і працював в Цюриху разом з третьою дружиною Кармен Марією Шайфеле, яка завідує музеєм.

Ранні роботи Ґіґера відносять до сюрреалізму, але з часом художник виробив стиль, відомий як біомеханіка чи некроготика. Використовувалися чорнила, маркери, пастель, пізніше розпилювач фарби. В його ранніх картинах 1960-х частим мотивом були прірви з нескінченними сходами і гільйотини. У 1968 році Ґіґер видав альбом постерів «Біомеханоїди» — так він назвав істот, що поєднують в собі механіку і органіку, технологію і мистецтво. Одним з головних джерел натхнення художник називав нічні кошмари.



Родился Олафур ЭЛИАССОН (5 февраля 1967 года, Копенгаген, Дания) — современный датско-исландский художник.

Элиассон учился в Королевской датской академии изобразительных искусств в Копенгагене с 1985 по 1995. В начале карьеры переехал в Германию, основал «Студию Олафура Элиассона» в Берлине. Художник живёт и работает в Копенгагене и Берлине. Олафур Элиассон объединяет искусство, науку и природные явления, создавая необычный сенсорный опыт. Борясь с пассивным характером традиционного восприятия искусства, он побуждает зрителя к активному участию. Многие работы Элиассона изучают взаимосвязь зрителя и объекта. Олафур Элиассон участвовал во многих ведущих международных выставках с 1989.

Одна из наиболее известных работ Элиассона - проект «Погода» (The Weather Project) в галерее Тейт Модерн в Лондоне. Проект установлен в 2003-м году как часть знаменитой серии «Unilevel». С помощью смеси воды и сахара, а также увлажнителей и сотен монохромных лампочек, которые излучали жёлтый свет, Элиассон создал подобие тумана в одном из залов галереи. В то же время, потолок был зеркальный, и посетители могли видеть себя – маленькие фигурки в тумане. Действуя 6 месяцев, выставка привлекла 2 миллиона посетителей, многих повторно.

The Weather Project в Тейт Модерн, Лондон, 2003