5 февраля -Музей українського живопису

5 февраля

Помер Джованні Баттіста МОРОНІ, також Джамбаттіста Мороні (біля 1522, Альбіно, провінція Бергамо — 5 лютого 1578, Бергамо) — італійський художник, один з провідних портретистів XVI ст.

Син архітектора, навчався у Алессандро Бонвічино (Моретто) у Брешії. Працював у Тренто, Бергамо, Альбіно, Вероні, Мілані. Відчував вплив Лоренцо Лотто і Джироламо Савольдо. Був у Бергамо досить популярним портретистом. У портретах намагався закарбувати рух життя у вдалому повороті голови, живому погляді, жесті своїх моделей, що буде згодом використано в європейському портретному мистецтві XVII ст.

«Кравець», близько 1570-1575, Лондонська національна галерея


Родился Карл ШПИЦВЕГ (5 февраля 1808, Гермеринг – 23 сентября 1885, Мюнхен) – немецкий художник, рисовальщик и иллюстратор, один из ярчайших представителей стиля бидермайер*.

Фармацевт по образованию, Шпицвег изучал живопись, учился на полотнах голландских мастеров ХVII столетия, выставленных в мюнхенской Старой пинакотеке. В 30-е и 40-е годы XIX века работает рисовальщиком и иллюстратором в сатирических журналах. Созданные им в этот период картины ироничны в изображении жизни горожан и мелких бюргеров.

Посетив ведущие центры европейской живописи, в том числе Лондон и Париж, Шпицвег открывает для себя пейзажную живопись Джона Констебля и художников барбизонской школы, сам много работает в жанре пейзажа. Творческое наследие мастера огромно, он оставил после себя более 1500 картин, акварелей и набросков.

* Направление в немецком и австрийском искусстве, распространенное в 1815–1848 годах. В бидермейере отражались представления бюргерской среды, а формы стиля ампир преобразовывались в духе интимности и домашнего уюта. Для бидермейера характерно тонкое, тщательное изображение интерьера, природы и бытовых деталей. Живопись стремится найти черты идиллической привлекательности в мире маленького человека.

«Автопортрет» «Бедный поэт». 1839, Новая пинакотека, Мюнхен


Родился Фердинанд Юлиус ФАГЕРЛИН (5 февраля 1825, Стокгольм — 19 марта 1907, Дюссельдорф) — шведский художник, мастер жанровой живописи.

Учился кораблестроению, служил офицером, стал заниматься живописью и рисунком в свободное время, затем начал посещать классы Стокгольмской академии художеств, позднее также совершенствовался в Дюссельдорфе под руководством К. Зона и в Париже, в мастерской Т. Кутюра.

С 1865 г. Фагерлин — член Стокгольмской академии и королевский живописец. Пользовавшиеся во второй половине XIX века широкой популярностью в Швеции - картины Фагерлина посвящены главным образом быту приморских жителей, моряков и рыбаков и отличаются правдивостью, выразительностью, порой с оттенком юмора.

«Сюрприз»


Народився Віктор Володимирович БАБЕЦОВ (5 лютого 1921, село Литвинівка, нині у складі міста Верхньодніпровськ, Дніпропетровська обл. - 23 лютого 2012, Київ) - український живописець, графік. Народний художник України (2004). Майстер тематичної картини, портрета, пейзажу.

У 1938 - 1939 навчався в Дніпропетровському художньому училищі, в 1946 - 1952 - у Київському художньому інституті у К.Трохименка і В. Костецького. Член Національної спілки художників України від 1956 року.

У 50-е-70-ті роки ХХ століття - автор монументальних живописних полотен, присвячених праці металургів, революції та Другій світовій війні, учасником якої був художник. Наступний період його творчої біографії переважно пов'язаний з пейзажем. Художник захоплено працює в горах Криму та на вулицях Києва, на Каспії і в Парижі, у Венеції і Римі ... Його пензель стає вільнішим, романтичнішим.

Від 1951 Віктор Бабенцов брав участь у всесоюзних та республіканських художніх виставках. Учасник зарубіжних виставок у Японії (1974–76), Фінляндії (1977), Болгарії (1984). Роботи художника зберігаються в провідних художніх музеях України і численних приватних колекціях.

«Нічний Гурзуф». 1972


Народився Віталій Семенович КРАВЧЕНКО (5 лютого 1924, село Свердликове Кіровоградської обл.) — живописець, графік. Заслужений діяч мистецтв України (1995).

Учасник 2-ї світової війни, має бойові нагороди. Закінчив Харківський державний художній інститут в 1950 році (педагоги за фахом — О. Кокель, Й. Дайц, Є. Светлічний, М. Дерегус). Викладав у Ворошиловградському художньому училищі, працював художнім редактором у видавництві «Дніпро». Учасник виставок з 1950. Член НСХУ з 1956. Працює в галузі живопису, графіки, книжкової ілюстрації. Автор тематичних полотен, портретів, пейзажів у реалістичному стилі, традиціях українського народного мистецтва.

Основні твори: іл. до повісті «Музикант» Т. Шевченка (1961), «Багряні ночі» (1967), «Г. Сковорода» (1967), «Щедре літо» (1968), «Б. Хмельницький» (1991), «Старий сад» (1994), «І.Мазепа» (2000). Брав участь у розписах відновленого Михайлівського Золотоверхого собору у Києві (1999–2000).

«Щедре літо», 1968


Народився Володимир Григорович ВЛАСОВ (5 лютого 1927, Одеса – 15 липня 1999, Одеса) - яскравий представник одеської школи живопису. Заслужений художник України (1972).

У 1947 році з відзнакою закінчив Одеське художнє училище, де його викладачами були Л.Мучник, М. Павлюк, М.Шелюто. Продовжив освіту в Московському художньому інституті ім. Сурикова, де навчався у Д. Мочальского. У 1953 році картина Володимира Власова "Майбутні офіцери" експонувалася на 2 Всесоюзній виставці дипломних робіт в Москві. Після закінчення інституту художник повертається до Одеси.

З 1954 року брав активну участь в міських, республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставках. Автор численних пейзажів, портретів і тематичних картин. Твори Власова В.Г. зберігаються в Національному художньому музеї України, в Одеському художньому музеї, в музейних та приватних колекціях на батьківщині художника і за кордоном.

Автор живописних творів: «Прибій» (1952), «Полудень» (1953), «Бабине літо» (1956), «Бій селянської дружини з козаками. 1905 рік», «Самотня гармонь» (1957), «На озері» (1958-1960), «Підводники» (1960), «Рибалка» (1963), «Прикордонники» (1964-1965), «Виноградники» (1966 ), «Син» (1978), «У морі» (1984), «Безсмертя» (1987), «До нових берегів» (1989), «Місто поблизу моря» (1990) та інших.

«Автопортрет» «Натюрморт з фруктами»


Родился ПАНАМАРЕНКО (Panamarenko) — творческий псевдоним бельгийского художника и скульптора Хенри Ван Хервегена (родился 5 февраля 1940 года в Антверпене). Является одним из самых видных современных художников Бельгии.

Панамаренко окончил антверпенскую академию искусств. Примерно до 1968 года его творчество носило характер поп-арта, но позднее главной темой стала авиация, а также (в меньшей степени) другая транспортная техника. Произведения Панамаренко — это модели (как масштабные, так и в натуральную величину) различных фантастических летательных устройств (самолётов, дирижаблей, махолётов) и прочих механизмов. По утверждению самого художника, полноразмерные работы являются действующими экземплярами, однако по разнообразным причинам до практического использования дело не доходит. В 2002 в Антверпене открылась студия Панамаренко Antwerpse Luchtschipbouw (Антверпенская дирижабельная верфь).



Родился Олафур ЭЛИАССОН (5 февраля 1967 года, Копенгаген, Дания) — современный датско-исландский художник.

Элиассон учился в Королевской датской академии изобразительных искусств в Копенгагене с 1985 по 1995. В начале карьеры переехал в Германию, основал «Студию Олафура Элиассона» в Берлине. Художник живёт и работает в Копенгагене и Берлине. Олафур Элиассон объединяет искусство, науку и природные явления, создавая необычный сенсорный опыт. Борясь с пассивным характером традиционного восприятия искусства, он побуждает зрителя к активному участию. Многие работы Элиассона изучают взаимосвязь зрителя и объекта. Олафур Элиассон участвовал во многих ведущих международных выставках с 1989.

Одна из наиболее известных работ Элиассона - проект «Погода» (The Weather Project) в галерее Тейт Модерн в Лондоне. Проект установлен в 2003-м году как часть знаменитой серии «Unilevel». С помощью смеси воды и сахара, а также увлажнителей и сотен монохромных лампочек, которые излучали жёлтый свет, Элиассон создал подобие тумана в одном из залов галереи. В то же время, потолок был зеркальный, и посетители могли видеть себя – маленькие фигурки в тумане. Действуя 6 месяцев, выставка привлекла 2 миллиона посетителей, многих повторно.

The Weather Project в Тейт Модерн, Лондон, 2003