4 декабря -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

4 декабря

Мартен де ВОС (бл. 1532, Антверпен — 4 грудня, 1603, Антверпен) — південнонідерландський художник другої половини 16 ст., представник маньєризму.

Точної дати народження художника не збережено. В батьківській родині було четверо дітей. Батько, Пітер де Вос, сам був художник і перші художні навички син здобув у майстерні батька. До себе у майстерню помічником Мартена узяв художник Франс Флорис. За припущеннями, 1553 року Мартен познайомився з художником Пітером Брейгелем старшим. Разом із ним відбув у Італію, де вони розділились. Мартен де Вос відбув до Венеції, де працював у майстерні якогось венеціанського майстра, можливо, Якопо Тінторетто. Цитати з творів венеційських майстрів присутні в декотрих творах Мартена де Воса.

1556 року він повернувся у Антверпен. Через два роки його прийняли до гільдії Св. Луки. 1560 року він узяв шлюб із пані Джоанною де Блок. В родині було вісім дітей. Художником став його син Мартен де Вос молодший (1576–1613).

Після іконоборських погромів у 1566 році, де Вос був одним з декількох художників, які займалися косметичним ремонтом церковних вівтарів в Антверпені. За цей період Мартіном де Восом були створені багато з його значних робіт.

Де Вос був вельми різнобічним і плідним художником. На початку своєї кар'єри він писав портрети і фігурні сцени, потім основною темою його творів стали біблійні і частково міфологічні сюжети. Роботи пізнього періоду творчості Мартена де Воса характеризуються динамізмом, а також теплими і яскравими фарбами.

«Кана» (Шлюб в Кані Галілейській), 1597. Собор Антверпенської Богоматері


Народився Йозеф Карел Норберт ГРУНД (4 грудня 1717, Прага - 17 липня 1767, там само) - чеський художник.

Живопису навчався у батька, Крістіана Грунда. У 20 років продовжив своє навчання у Відні, Італії та Німеччини. 1752 року він був прийнятий в Празі в Малостранський цех живописців і визнаний майстром.

Грунд вважається головним представником чеського рококо. Його камерна творчість була орієнтована на любителя мистецтв, який насолоджувався раритетами в тиші свого кабінету. Інтимний характер творів Грунда в першу чергу відповідав скромним потребам бюргерів. Невигадливі мініатюри - пейзажі і сценки - приваблювали можливістю особистої емоційної співучасті. Грунд часто писав і біблійні сцени, що відрізняються від світських композицій лише додаванням дрібних "історичних" аксесуарів. Його творчість надихнула багатьох чеських художників, таких як Ян Петер Брандл, Йозеф Манес і Міколаш Алеш.

«Автопортрет» «Дама на гойдалці» (близько 1760 року)


Родился Констан МОНТАЛЬД (4 декабря 1862, Гент - 5 марта 1944, Брюссель) - бельгийский художник – монументалист, скульптор и педагог.

Монтальд окончил Королевскую Академию изящных искусств в Генте, затем с 1885 года жил и учился в Париже, где написал первое монументальное полотно для Дворца правосудия в Генте. В 1886 году Констант выиграл бельгийскую Римскую премию и провел три года в Италии (во Флоренции и Риме) и Египте. Впоследствии стал преподавателем в Королевской Академии изящных искусств в Брюсселе, где преподавал до 1932 года. Среди его учеников, которых почти за сорок лет педагогической деятельности было великое множество, стоит отметить и всемирно известных Рене Магритта и Поля Дельво.

В 1909 году Монтальд построил в Сен-Ламбере виллу, где встречался с друзьями и интеллектуальной элитой столицы. В 1934 году Монтальд написал для нового театра в городе Левен два декоративных полотна – «Аполлон и музы» и «Орфей оплакивает Эвридику». В 1934 году художник стал членом Королевской академии Бельгии, в 1937 году открыл собственную школу - мастерскую. 5 марта 1944 года Монтальд умер от инсульта прямо в трамвае. В этом же году художник был удостоен премии по монументальной живописи (посмертно).

Автопортрет «Фонтан вдохновения». 1907


Микола Олександрович ІСА́ЄВ (1891, поблизу Одеси – 4 грудня 1977, м. Іври поблизу Парижа) – живописець, графік і сценограф.

Навчався на початку 1900-х рр. в Одеському та Харківському художніх училищах. Брав участь у Першій світовій війні, був поранений на Галіційському фронті. 1919 року емігрував до Сербії. Працював 1920–24 декоратором Народного театру в Белґраді, копіював візантіійськ фрески. 1925 переїхав до Парижа. Займався у майстерні А. Яковлєва, після 1926 – у П. Рансона. У 1940-1945 жив на півдні Франції, в Ажені. Разом з дружиною переховував у своєму будинку партизан і офіцерів. Був нагороджений Хрестом Опору.

Автор пейзажів, натюрмортів, портретів, декорацій (зокрема до вистав театру Ж. Пітоєва). Оформив павільйон Балтійських держав на Міжнародній виставці у Парижі (1937). Брав участь у Паризьких Салонах, виставках російського мистецтва у Парижі, Брюсселі, Празі, провів кілька персональних виставок.

«Дахи», 1920-ті


Родился Роман Петрович ТЫРТОВ, псевдоним ЭРТЕ (4 декабря 1892, Санкт-Петербург — 21 апреля 1990, Париж) — русский художник, представитель модерна, корифей графического дизайна и знаменитый модельер, работавший в Париже и Голливуде.

Потомок старинного русского рода, берущего начало от татарского хана Тырта, сын генерал-лейтенанта флота, он стал известен всему миру под псевдонимом Эрте (составлен из первых букв имени и фамилии), который взял, «чтобы не позорить семью».

В 1912 году Роман Тыртов по окончании гимназии, уехал в Париж. С 1913 года работал в Доме моды Поля Пуаре. В 1920-е годы был одним из ведущих художников стиля «ар-деко». Создавал костюмы для Анны Павловой, Мата Хари, Лиллиан Гиш. В 1925 году приглашен в Голливуд, на студию «Метро-Голдвин-Майер». В 1925—1937 году выполнил более ста обложек для журналов «Харперс Базар» и «Вог», сделав их новым феноменом искусства. В 1940-х — 1960-х — скульптор, график, сценограф. Работами Романа Тыртова восхищались Джордж Баланчин и Энди Уорхол. В начале 1970-х, в эпоху нового интереса к «ар-деко» достиг мировой известности.

Роман Тыртов (Эрте): фото в 18 и 97 лет «Адам и Ева»


4 грудня 1909 року в Одесі відкрився «Салон Іздебського» - «Інтернаціональна виставка картин, скульптури, гравюр і графіки».

На виставці експонувалося близько 750 творів 150 російських, французьких і німецьких художників, представників різних художніх течій - від традиційного реалізму до авангарду. Були, зокрема, показані роботи А. Матісса, Ж. Брака, А. Руссо, А. Марке і К. Ван Донгена, а також російських авангардистів, зібрані за сприяння Д. Д. Бурлюка і В. В. Кандинського. Сам Володимир Іздебський виставив в салоні 14 власних скульптур з глини і гіпсу. Невтомний Іздебський влаштовував на виставці диспути, лекції, до яких залучалися провідні критики і журналісти, театральні постановки, в одній з яких брав участь Олександр Купрін. Крім іншого, тут було представлено ужиткове мистецтво, відділ дитячих малюнків. Критика назвала виставку «агресією варварів, які згубили культуру етрусків», а на найбільш знакові картини в газетах друкувалися шаржі. Особливо шаленів Ілля Юхимович Рєпін: «Тут на нас чекало справжнє пекло цинізму західних нездар - хуліганів, саврасів без вуздечки, при повній свободі викидати курбети фарбами на полотнах. Всі ці мазили, перш за все, ледарі і холодні скопці в мистецтві».

Виставка працювала в Одесі до 24 січня 1910, потім пішла по маршруту: Київ (13 лютого - 14 березня 1910), С.-Петербург (19 квітня - 25 травня 1910), Рига (12 червня -7 липня 1910); експозиція виставки дещо змінювалася при просуванні по містах. У 1911 Іздебський організував 2-й «Салон», який пройшов за маршрутом: Одеса (6 лютого - 3 квітня 1911), Миколаїв (11 квітня - 1 травня 1911) і Херсон (13 - 31 травня 1911). На цій виставці було показано понад 400 творів, переважно російських та українських авангардистів.

Обидва салона, а також кілька невдалих спроб влаштування театральних антреприз в Одесі (в 1910-1913), привели до великих збитків, а потім і до банкрутства, що змусило Іздебського наприкінці 1913 втекти з Одеси до Парижа.

Афіша 2-го Салону Іздебського З експозиції Салону: І.Грабар. «Гладкі жінки»


Народився Рудольф ГАУСНЕР (4 грудня 1914, Відень - 25 лютого 1995, Медлінг) - австрійський художник, гравер і скульптор, представник «фантастичного реалізму».

Від 1931 по 1936 рік навчався в Академії образотворчих мистецтв у Відні. Перебував під впливом експресіонізму. У 1938 його творчість була віднесена до «дегенеративного мистецтва» і заборонена. Гауснер 1941 року був мобілізований і як солдат Вермахту пройшов всю війну. У повоєнні роки художник захоплюється сюрреалізмом і творчістю Макса Ернста. Знаменита картина Гауснера «Ковчег Одіссея» була закінчена 1956 року після шести років роботи над нею. Це полотно випереджало серію картин «Адам», що був одним з улюблених образів у творчості художника. Своїм персонажам художник надає риси подібності з собою, як би приміряючи на себе їх ролі і створюючи часом іронічні і гротескові автопортрети.


Художня техніка Гауснера, яка близька до живопису старих майстрів, будується на яскравих спектральних кольорах і частому застосуванні в роботі пуантилістської манери письма (роздільними точками або дрібними квадратами), і остаточне враження кольору виникає тільки через поєднання декількох накладених один на одного шарів прозорої фарби. Гауснер, спільно зі своїми старими соратниками Ернстом Фуксом і Антоном Лемденом, заснував «Віденську школу фантастичного реалізму». У своєму мистецтві художники орієнтувалися на традиції німецького Відродження, його містико-релігійне начало. У 1970 році Рудольф Гауснер був удостоєний Австрійської державної премії в живопису.

«Лабіринт»


4 грудня 2013 року у Нью-Йорку на аукціоні Сотбіс картина Нормана Роквелла «Застільна молитва» («Saying Grace») була продана за 46 мільйонів доларів і стала найдорожчим твором американського реалістичного мистецтва, будь-коли проданим на торгах.

На картині, написаній олійними фарбами в 1951 році, зображені жінка і хлопчик, що схилили голови в молитві за столиком у багатолюдному кафе. Новий власник віддав за неї вдвічі більше, ніж припускали організатори торгів. Попередня оцінка полотна становила 15-20 млн. доларів. Покупець відмовився розкрити себе, таким чином, хто купив картину - невідомо.

До цього найдорожчою роботою Роквелла була картина «Розриваючи сімейні узи», яка пішла з молотка на аукціоні Sotheby's в 2006 році за 15,4 млн. доларів. Попередній ціновий рекорд на полотна американських художників був встановлений в 1999 році. Тоді полотно Джорджа Беллоуза «Гра в поло» було продано на торгах Sotheby's за 27,7 млн. доларів.

Норман Роквелл - американський художник та ілюстратор. Його роботи користуються популярністю в Сполучених Штатах. У 1970-му художник удостоївся почесної нагороди: президентської медалі Свободи за свої яскраві і характерні зображення американського життя.

Норман Роквелл «Застільна молитва», 1951