4 ноября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

4 ноября

Народився Гвідо РЕНІ (4 листопада 1575, Кальвенцано, Емілія-Романья - 18 серпня 1642, Болонья) - італійський живописець болонської школи.

Почав навчання в дев'ятирічному віці - у фламандського живописця Деніса Калверта, потім у школі Лодовіко Карраччі. Вивчав техніку фрескового живопису у Феррантіні, а в 1596 р Рені відправився в Рим, де познайомився з творами Рафаеля. Працював для кардинала Боргезе і для папи Павла V.

Гвідо Рені спочатку був прихильником пануючого тоді в італійському живописі натуралістичного напряму, причому, подібно іншим учням Карраччі, підпав під вплив Караваджо. У середню пору своєї творчості Рені намагався передавати більш тепле і ніжне почуття і досягати краси і граціозності, а згодом надавав своїм красуням надто м'які розпливчасті форми; колорит Рені, вельми свіжий і яскравий, в цю пору занепаду його таланту став тьмяним і блідим. Рені був учителем багатьох живописців. Під кінець свого життя він віддався грі, пристрасть до якої мало-помалу погубила його талант.

Портрет Г. Рені пензля Доменікіно «Смерть Клеопатри», близько 1595-1598. Капітолійська Пінакотека, Рим


Народився Ґерріт ван ГОНТГОРСТ (4 листопада 1590, Утрехт — 27 квітня 1656, Утрехт) — нідерландський художник, караваджист. Малював офіційні портрети, релігійні композиції, побутові сценки. Робив офорти.

Походив з родини, що здавна була пов'язана з мистецтвом. Ще його дід був художником, а батько навіть став головою художньої гільдії міста Утрехт. Ґерріт (або Ґерард) первісне навчання отримав від батька, а потім навчався у Абрахама Блумарта, представника нідерландського маньєризму.

Близько 1610 р. Гонтгорст дістався Риму, відомого художнього центру Італії і Західної Європи взагалі. В Римі мав свою майстерню, куди брав учнів. Художник працював в Італії майже 10 років. За пристрасть до зображення нічних сцен італійці прозвали його «Нічний Герардо».

Близько 1620 р. він повернувся в Голландію, в Гаагу. Від 1622 р. — в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Мав замовлення і славу. Серед візитерів до майстерні Гонтгорста був сам вельможний П. П. Рубенс, що є покажчиком художніх успіхів утрехтця Гонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовленням короля Британії Карла І-го Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан 4-й. В 1637 році Гонтгорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося підкорити: він фаворит Фредеріка Гендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Гонтгорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

«Поклоніння Дитині », близько 1620, Галерея Уффіці, Флоренція


Родился Якоб ГЁТЦЕНБЕРГЕН (4 ноября 1802, Гейдельберг — 6 октября 1866, Дармштадт) — немецкий художник.

Учился у Петера Йозефа фон Корнелиуса, сначала в Дюссельдорфе, затем в Мюнхене. В середине 1820-х годов он посетил Лондон, где встретился со многими известными художниками и поэтами. Затем учился в Риме и Неаполе в 1828 году. Вместе с Эрнстом Фёрстером и Карлом Генрихом Германом в 1832 расписал фресками аудиторию в Боннском университете. Высокую оценку современников получили также фрески в церкви в Нирштайне.

Он был назначен инспектором галереи в Мангейме, посетил Париж и Лондон вместе с Корнелиусом и в 1844 расписал фресками «Trinkhalle» («питьевой павильон» — зал минеральных вод) в Баден-Бадене на сюжеты легенд Шварцвальда («чёрного леса» на юге Германии). В 1847 он поехал в Англию, где написал множество портретов и фресок.

Портрет работы Луи Кревеля, 1834 «Водяная нимфа», фреска, Баден-Баден


4 листопада 1933 року «Нью-Йорк Таймс» опублікувала замітку про покупку музеєм Метрополітен декількох картин з Ермітажу ( «Розп'яття» і «Страшний суд» ван Ейка). Так стала відома публіці секретна інформація про торгівлю шедеврами з музеїв СРСР.

Продаж картин з колекції Ермітажу - зроблений в 1929-1934 роках урядом СРСР акт розпродажу полотен ермітажної колекції. Всього із залів і запасників музею було відібрано 2880 картин, 350 з яких представляли собою твори значною художньої цінності, а 59 - шедеври світового значення; невелика частина з них, не знайшовши покупця, все ж повернулася назад, але 48 знаменитих шедеврів назавжди покинули Росію - включаючи роботи таких майстрів, як Ян ван Ейк, Тіціан, Рембрандт і Рафаель. Деякі з цих полотен знаходилися в зібранні музею ще з часів його заснування імператрицею Катериною. Крім того, з Ермітажу розпродавали художнє срібло, бронзу, нумізматичні колекції, візантійські емалі. Цей розпродаж національного надбання і культурної спадщини розцінюється як «трагедія і катастрофа», «безумство», «непродумана, часто невміла, навіть безглузда, а тому і плачевна за своїми наслідками діяльність». Дохід від продажів склав не більше одного відсотка від валового доходу країни, і значимого впливу на хід індустріалізації не чинив, завдавши при цьому значних збитків національному культурному надбанню та міжнародній репутації.

Ян ван Ейк. «Розп'яття і Страшний суд».
Тепер - в Музеї Метрополітен, Нью-Йорк
Тіціан. «Венера перед дзеркалом».
Тепер - в Національній галереї мистецтва, Вашингтон


4 листопада 1959 року в українському Севастополі відкрилася Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року» .

Це один з найбільших творів сучасного батального живопису. Довжина живописного полотна 25,5 м, висота 5,5 м, площа предметного (натурного) плану 83 м². Живописне полотно розташоване півколом попереду оглядового майданчика. На діорамі зображений кульмінаційний момент штурму Сапун-гори військами 51-ї і Приморської армій. За задумом художників, глядач знаходиться на схилі Сапун-гори: перед ним відкривається панорама місцевості від висоти Цукрова головка до Балаклави. Автори панорами - художники студії імені М. Б. Грекова: П. Т. Мальцев, Г. І. Марченко і М. С. Присєкін. Створення картини тривало сім місяців.

У діорамі «Штурм Сапун-гори» вперше в образотворчому мистецтві фігури людей на передньому плані живописного полотна написані в їх природних розмірах. Герої живописного полотна діорами, зображені на передньому плані, - реальні люди, деякі з них мають повну портретну схожість. А предмети натурного плану - це залишки справжніх оборонних споруд, зброя і спорядження противника. Будівля діорами знаходиться в західній частині меморіального комплексу «Сапун-гора»; побудована за проектом архітектора В. П. Петропавлівського. Перед будівлею експонуються зразки військової техніки та озброєння періоду Другої світової війни.

Адреса: Україна, АР Крим, м.Севастополь, Сапун-Гора.

Будівля діорами Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року» (фрагмент)


4 листопада 1967 в Новій Каховці була заснована Картинна галерея ім. А.С. Ґавдзинського (як художній відділ Херсонського краєзнавчого музею). Самостійний музейний заклад від 2002 року. У лютому 2003 року галереї присвоєно ім'я Альбіна Станіславовича Ґавдзинського, народного художника України та почесного громадянина Нової Каховки.

Картинна галерея має свої художні фонди: твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва радянського і сучасного періоду; фотографії (всього понад тисячу експонатів). У художніх фондах галереї знаходиться колекція з 297 експонатів живопису і графіки А.С. Ґавдзинського, 237 з них він подарував місту в 1961 році; колекція офортів народного художника України В.Ф.Мироненка, колекція ілюстрацій народного художника України В.Г. Литвиненка. Фонди поповнюються і творами художників, виставки яких проходять в галереї.

Адреса: Україна, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Т.Шевченка, 26-а.

Будинок галереї У залах галереї