4 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

4 мая

Народився Хуан де Вальдес ЛЕАЛЬ (4 травня 1622, Севілья - 15 жовтень 1690, там же) - іспанський художник, графік, скульптор і архітектор епохи бароко.

Син ювеліра. За традицією, яка здавна існувала в Севільї, вибрав прізвище матері, під яким і прославився. Так само зробив ще один севільянець - Дієго Веласкес. Є припущення, що Хуан навчався живопису в Кордові у Антоніо дель Кастільо. Став одним із засновників (разом з Мурільйо) Севільської академії живопису, був обраний головним розпорядником гільдії живописців Севільї - братства Святого Луки. Художницею була також його дружина, художниками стали сини і дочки.

Мав схильність до драматичних сюжетів. У картинах Леаля пануючими були містичні настрої іспанського католицизму, розчарування і зневіри, характерні для кризової епохи пізнього іспанського бароко. Деякі з його картин описують ванітас (лат. Vanitas, букв. - «суєта, марнославство»), швидкоплинність і смерть: «В одну мить», «Вінець слави земної». У 1671-1672 виконав для севільської церкви Братства Милосердя Господнього цикл робіт «Ієрогліфи останніх днів людських», що став вершиною його творчості.

«Вінець слави земної» (Finis gloriae mundi)


Родился Жан-Луи ВУАЛЬ (4 мая 1744 года, Париж — конец 1806 года) — французский художник-портретист, почти не известный у себя на родине, работавший в Санкт-Петербурге; одно время был придворным живописцем Павла I. Автор камерных портретов, исполненных в монохромной серебристой гамме, близких своим эмоциональным строем сентиментализму.

Родился в семье парижского ювелира. Учился у Франсуа Друэ-младшего в Королевской Академии живописи и скульптуры (1758). Прибыв в Санкт-Петербург в качестве актёра, уже в 1760-х гг. пользовался известностью как портретист; получил доступ к Гатчинскому двору; в 1780 году стал придворным художником великого князя Павла Петровича, впоследствии царя Павла I. Проработав в России более тридцати лет, вернулся в 1795 году во Францию и выставлял свои произведения в Парижском салоне. После прихода к власти императора Наполеона Бонапарта художник снова вернулся в Петербург, где его след затерялся.

«Баронесса Екатерина Александровна Строганова в 15 лет», 1781-1782


Народився барон Франсуа Паскаль Симон ЖЕРАР (4 травня 1770, Рим - 11 січня 1837, Париж) - французький художник-портретист епохи ампіру.

Починав як скульптор, але потім перейшов у помічники до академіка-неокласициста Жака-Луї Давіда. Як і його наставник, брав участь в революційному русі, але згодом легко міняв політичні погляди і покровителів. Франсуа Жерар став провідним портретистом наполеонівського двору, отримав титул барона. Створив велику галерею портретів діячів Першої імперії і Реставрації, писав масштабні батальні полотна, що прославляли подвиги Наполеона. За правління Карла X прикрасив химерними академічними композиціями плафон Пантеону.

Картини Жерара ретельно опрацьовані, холодні і елегантні, його портрети доносять до нас ідеал салонної грації початку XIX століття.

Портрет Ф. Жерара пензля А. Ж. Гро «Амур і Психея», 1822. Музей Лувр, Париж


Народився Франц А́ДАМ (4 травня 1815, Мілан - 30 вересня 1886, Мюнхен) - німецький живописець з Мюнхена.

Другий син Альбрехта Адама і його учень. Склав собі популярність обдарованого майстра картин солдатського побуту, битв і особливо коней. Від свого батька відрізняється більшим реалізмом, будучи дуже майстерним також в сценах з угорського народного життя, за які користувався повагою в Австрії; відомий, крім того, кількома прекрасно виконаними кінними портретами.



Родился Фредерик Эдвин ЧЕРЧ (4 мая 1826, Хартфорд, Коннектикут – 7 апреля 1900, Олана, Нью-Йорк) – американский художник-пейзажист, романтик, представитель «школы реки Гудзон».

Родился в богатой семье. Обучался живописи у одного из ведущих американских художников того времени Томаса Коула. Уже в 22 года Фредерик провел первую персональную выставку, открыл мастерскую в Нью-Йорке и взял первого ученика. Каждое лето Чёрч работал на природе, заканчивая свои картины зимой. Художник путешествовал по Южной Америке и Канаде, впоследствии посетил Европу, Северную Африку и Ближний Восток. Его работы пользовались спросом, полотно «Сердце Анд» (1859) было продано за рекордную для американской живописи сумму 10 тысяч долларов (ныне в музее Метрополитен, Нью-Йорк). Главные произведения Чёрча представляют собой монументальные драматические пейзажи, часто с тревожной багрово-красной подсветкой.

Чёрч регулярно выставлялся вместе с другими американскими пейзажистами – Коулом, Дьюрандом, Кенсеттом и Кропси. Это объединение получило название «школы реки Гудзон».

«Айсберги», 1861. Музей искусств, Даллас


В цей день (22 квітня за старим стилем) 1838 року в Петербурзі відбулася лотерея, в якій розіграли портрет поета, вихователя спадкоємця престолу Василя Жуковського, що спеціально для цього випадку намалював знаменитий Карл Брюллов. Гроші, зібрані від лотереї, в якій взяла участь і царська родина, були передані поміщику Павлу Енгельгардту, який погодився відпустити на волю свого кріпака Тараса Шевченка лише за 2500 рублів. На той час ця сума була еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла. 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну.

Портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова Г.Меліхов. «Молодий Тарас Шевченко в майстерні Карла Брюллова», 1939


Народився Вілмер ДЬЮІНГ (4 травня 1851, Бостон - 5 листопада 1938, Нью-Йорк) - американський художник-тоналіст, один із засновників мистецького товариства «Десять американських художників».

Після школи працював учнем літографа. Потім навчався в паризькій Академії Жюліана у Гюстава Буланже і Жюля Лефевра. Після повернення до Сполучених Штатів Томас одружився з Марією Окі, теж художницею. У 1881 році він почав викладати в художній школі Ліга студентів-художників Нью-Йорка. Від 1885 по 1905 рік Томас разом з дружиною проводили літо в художній колонії містечка Корніш в Нью-Гемпширі.

У 1888 році Томас Дьюінг був обраний до Національної академії дизайну. У 1898 році він став одним із засновників групи з десяти американських художників, які відокремилися від Товариства американських художників. У 1899 році Дьюінг вступив до Товариства художників-пейзажистів, заснованого в цьому ж році, де він працював з іншими художниками-тоналістами. Перестав писати після 1920 року і останні роки життя провів в своєму будинку в Корніші, Нью-Гемпшир.

«Лютня»


Народився Едвард ЛЄПШИЙ (пол. Edward Ignacy Jan Lepszy, 4 травня 1855, Освенцім — 10 квітня 1932, Краків) — польський живописець. Багато років жив і працював у Львові: професор Львівської політехніки, організував приватну школу малярства для жінок.

Від 1873 року навчався у Краківській школі мистецтв, зокрема у Яна Матейка на відділі композиції. У 1890–1893 роках подорожував. Побував у Литві, Латвії і Білорусі. 1894 року став асистентом Леонарда Марконі на кафедрі рисунку і моделювання Львівської політехніки. Згодом професор. Організував у Львові приватну школу малярства для жінок. Паралельно викладав рисунок у монастирі «серцанок». 1904 року видав альбом «Зразки до науки малюнку». Член Товариства приятелів красних мистецтв, експонував роботи на виставках товариства.

Автор пейзажів, виконаних під час подорожей, портретів. Створив цикл із семи картин у 1893 році для костелу Марії Сніжної у Львові. Сюжети євангельські, писані на полотні пігментами на основі тваринного клею. За технікою виконання імітують мозаїку і одночасно — готичну фреску. Стилізовані у дусі неоготики з неороманськими елементами. Створив вітраж «Казимир Великий — фундатор катедри» у Латинському катедральному костелі у Львові. Над головним вівтарем — «Найсвятіша Марія Діва, Королева Польської корони» (1902).

«Пейзаж з околиць Риги», 1891


Народився Войцех ВЕЙС (4 травня 1875, Леорда, Румунія - 7 грудня 1950, Краків, Польща) - польський художник-модерніст і графік.

Войцех Вейс народився в герцогстві Буковина, поблизу міста Ботошань. Почав навчатися на художника у Львові, далі вчився в Академії витончених мистецтв у Кракові. Учень професорів Флоріана Цінка, Леопольда Лефльора і Ісидора Яблонськогo. Вважається одним з провідних польських художників-модерністів початку XX століття. Визнання отримав і в Польщі, і за її межами ще на рубежі XIX-XX століть. Захоплювався експресіонізмом. З 1904 по 1912 рік у творчості Вейса мав місце так званий «білий період», коли він малює особливо пронизливим, інтенсивним кольором. З 1907 року він - професор і ректор краківської Академії витончених мистецтв.

Характерними для В. Вейса є пейзажі та зображення ню, виконані в манері Сезанна, Е. Мунка або Ренуара. Пізніше художник захоплюється символізмом. В кінці життя писав в стилі соціалістичного реалізму. Дружина - художниця Ірена Вейс (1888-1981).

«Автопортрет з масками», 1900 «Поцілунок на траві», 1900


Народився Роман Давидович ШУСТЕРМАН (4 травня 1927, с. Таращі (за іншими даними Тарасівка) Білоцерківського району Київської обл. - 7 вересня 2001, Дніпропетровськ, зараз – м.Дніпро) - український живописець, представник дніпровської школи живопису.

Випускник Дніпропетровського художнього училища, прихильник традиційного реалістичного мистецтва. Займався станковим живописом, працював переважно у жанрі пейзажу. Створював монументальні мозаїчні роботи зі смальти для громадських будівель. Деякі з цих монументальних композицій збереглися до наших днів. Живописні твори знаходяться в приватних колекціях в Україні, Ізраїлі, Німеччині, Франції, США, Канаді, Великобританії (галерея Danusha Fine Arts, Лондон).

Із зібрання Музею українського живопису (м.Дніпро): Р.Шустерман. «Мирне небо Донбасу».


Родился Михаил Михайлович ШЕМЯКИН (4 мая 1943, Москва) — российский и американский художник, скульптор. Лауреат Государственной премии Российской Федерации, народный художник Кабардино-Балкарии, народный художник Адыгеи, почётный доктор ряда высших учебных заведений.

Большая часть детства художника прошла в ГДР. В 1957 году 14-летний Михаил вернулся в СССР, в Ленинград. Он был принят в среднюю художественную школу при Институте живописи, скульптуры и архитектуры имени И. Е. Репина, где учился с 1957 по 1961 год. Был отчислен за «эстетическое развращение» однокурсников и несоответствие нормам соцреализма.

С 1959 по 1971 год работал почтальоном, вахтёром, в течение пяти лет работал такелажником в Эрмитаже. В 1962 году в клубе журнала «Звезда» открылась первая выставка Шемякина. В 1967 году основал группу художников «Петербург». Два года был послушником в Псково-Печерском монастыре. После многочисленных арестов выставок, конфискаций работ и принудительного лечения в психиатрических больницах власти выдворили Шемякина из СССР в 1971 году. Жил в Париже, а в 1981 году переехал в Нью-Йорк.

Скульптурная композиция «Дети - жертвы пороков взрослых», Моква. Автор - скульптор Михаил Шемякин

Диапазон, в котором работает Михаил Шемякин, весьма широк: от рисунка до монументальной скульптуры, театра и кинематографа. Тематика его творчества тоже разнообразна: от театрального гротеска до метафизических образов.

«Тень с зеркалом»


Народився Юрій Іванович СЯРКЕВИЧ (4 травня 1944, м.Жовква, Львівська обл. – 27 липня 2015, Мукачево) - український живописець. Заслужений художник України (2004).

У 1971 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Від 1973 року Ю.І. Сяркевич учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Персональні виставки художника пройшли: 1979 - Мукачево, 1999 - Ужгород, 2000 - Львів, Київ. Член Спілки художників України з 1989 року.

«Карпатський пейзаж», 1990-і


Народився Кіт ГАРІНҐ (4 травня 1958, Редінг - 16 лютого 1990, Нью-Йорк) - американський художник, скульптор і громадський діяч.

Гарінґ рано почав малювати, виховувався на американській популярній культурі коміксів, мультфільмів, реклами. Два семестри провчився на дизайнера в художній школі в Піттсбурзі, кинув заняття. Потім перебрався в Нью-Йорк, увійшов до кола творців альтернативного мистецтва. Займався настінним живописом в нью-йоркській підземці, а також в Мельбурні, Сіднеї, Ріо-де-Жанейро, Амстердамі, Парижі, Берліні.

Перша персональна виставка Кіта Гарінґа була організована в Нью-Йорку в 1982. У 1986 році художник відкрив в Мангеттені лавку Pop Shop, яка торгувала різними товарами з нанесеними на них картинками художника. Поява цієї крамнички відповідала задумам художника зробити свої роботи як можна більш доступними і прибрати межу між своїм мистецтвом і масовою культурою.

«Двозначний погляд у минуле»

Кіт Гарінґ був відкритим геєм. У 1988 році він отримує діагноз СНІД. З цього моменту Кіт Гарінґ розгортає активну агітаційну роботу проти замовчування проблем хворих на СНІД, небезпека цієї хвороби стає однією з постійних тем в його роботах (як правило, роль ВІЛу / СНІДу в його графіці виконував сперматозоїд з ріжками, як у чорта). Смерть наздогнала художника 16 лютого 1990 року, причиною стали ускладнення, викликані СНІДом.

«Боксери». Берлін, 1987


4 травня 2004 року на аукціоні Sotheby's за рекордну на той момент ціну в 104 мільйони доларів була продана картина Пабло Пікассо "Хлопчик з люлькою» (1905). Попередній рекорд вартості твору живопису, з виставлених на продаж, протримався 15 років: «Портрет доктора Гаше» пензля Ван Гога був проданий на аукціоні «Крістіс» 15 травня 1990 року за 82,5 млн доларів. На сьогоднішній момент «Хлопчик з люлькою» займає 7-й рядок серед найдорожчих творів живопису, проданих на відкритих торгах, і є 3-ю за вартістю картиною Пікассо.

Картина «Хлопчик з люлькою» була написана 24-річним Пабло Пікассо у гуртожитку Бато-Лавуар на Монмартрі і відноситься до так званого «Рожевого періоду» його творчості. Роботи раннього Пікассо рідко потрапляють на аукціони - практично всі картини його «рожевого» і «блакитного» періодів знаходяться в музейних колекціях. Полотно «Хлопчик з люлькою» (розмір 100 х 81 см) раніше прикрашало зібрання американського колекціонера Дж. Уїтні.

Пабло Пікассо «Хлопчик з люлькою», 1905