4 апреля -Музей українського живопису

4 апреля

Пітер ЛАСТМАН (бл. 1583, Амстердам, Нідерланди — 4 квітня 1633, там же) — нідерландський живописець.

Навчався у художника Герріта Пітерса. Після закінчення навчання він вирушив до Італії і деякий час жив у Римі та Венеції. Там він познайомився з творчістю Караваджо. У Римі він входив до кола художників, що об'єдналися навколо Адама Ельсгаймера. У 1607 році Пітер Ластман повернувся до Амстердама. Його перші роботи датовані 1606 роком. Ластман писав картини на біблійні і міфологічні сюжети на тлі красивих краєвидів («Втеча в Єгипет», «Одіссей і Навсікая», «Мідас і воскресіння Лазаря»).

Ластман швидко завоював славу художника, що пише на історичні теми, у нього була розкішна майстерня, картини продавалися за гарними цінами. У 1618 році Ластман був визнаний найвидатнішим художником свого рідного міста Амстердама. У 1619 році він прийняв на навчання Яна Лівенса. А 1625 року протягом півроку в Ластмана навчався композиції та живописній історичній оповіді Рембрандт.

«Іона і кит»


Ян де БРАЙ (1627, Гарлем – 4 квітня 1697, Амстердам) - голландський художник, здебільшого портретист. Представник голландського класицизму 17 ст. Робив офорти.

Походить з родини голландського архітектора і художника Саломона де Брая. Рідний брат двох художників: Дірка де Брая ( 1635-1694 ), що робив натюрморти з квітами та мисливськими трофеями та Йосипа де Брая. Сестра Яна де Брая була дружиною відомого художника Яна Лівенса.

Художнє ремесло опановував під керівництвом батька. За припущеннями, відвідав Рим, де познайомився з творами римських митців. Низка картин Яна де Брая демонструє інтерес до давньоримської історії і вплив представників академічного класицизму 17 століття, можливо французьких на кшталт Симона Вуе. Ян де Брай створив міфологічний портрет родини де Брай в картині з назвою «Бенкет Антонія і Клеопатри». Робив також реалістичні і міфологічні портрети та релігійні образа в стилі, наближеному до стилю утрехтських караваджистів.

Жив і працював у місті Гарлем, де був деканом місцевої гільдії Св. Луки. Наприкінці життя збіднів і був проголошеним банкрутом. Перебрався до Амстердама, де працював останні два роки.

Автопортрет на картині з членами гільдії художників Харлема «Уліс і Перелопа»


Антін (Антоній) Антонович ГРУШЕЦЬКИЙ (1734, Почаїв, Волинь — 4 квітня 1798, Супрасль, біля м. Білосток, Польща) — український художник, іконописець, базиліанський монах з Почаєва. Професор Краківської академії. Художник короля Станіслава Понятовського. Розписував Новий замок і Фарний костел в Гродно, костел у Розаністоку (Польща) та інші. Також працював під псевдонімом Домбровський.

Живопису навчався у Львові у К. Радзіловського і відомого в той час живописця Станіслава Строїнського. Деякий час працював у Валерія Ржевуського в Підгірцях (Бродівський район). Також писав портрети і картини релігійного змісту для місцевих церков. Від 1760 перебував у Кракові. З 1760 по 1770 - ректор і професор живопису Краківської академії. Писав ікони в церквах Галичини й Волині, портрети заможних людей, зокрема, волинського воєводи Северина Юзефа Жевуського, також картини на релігійні і міфологічні теми.

З 1771 по 1774 рр. провів у монастирі базиліан в Супраслі неподалік від Білостока, де писав фрески для місцевої лаври, а також розписав стелю в трапезній монастиря. Відомий його розпис на тему «Танець смерті». На його творчість звернув увагу король Речі Посполитої Станіслав Август Понятовський під час свого перебування в Супраслі. Антон Грушецький подарував кілька своїх картин королю, які той «люб'язно і вдячно прийняв» для своєї особистої колекції. На запрошення короля Грушецький перейшов на королівську службу в Гродно. У цей період він писав в основному світські композиції (найчастіше - натхненний французькою графікою), а також розписував фронтони в палаці в Городниці (Гродно), Новий замок.

У 1792 році через хворобу Грушецький залишає Гродно. Він провів залишки своїх днів в Супраслі, де продовжив писати ікони. Роботи Грушецького вивішені в Королівської галереї в замку у Варшаві.

«Софонісба», 1793


Родился Пьер-Поль ПРЮДОН (4 апреля 1758, Клюни, Бургундия – 16 февраля 1823, Париж) – французский живописец и рисовальщик, придворный декоратор Наполеона.

Пьер был девятым сыном в семье резчика по камню. В 1773 году он поступил в Художественную школу Франсуа Девожа в Дижоне, в 1780–1783 продолжил обучение в Париже, в Королевской академии живописи и скульптуры. В 1784 году Прюдон получил Римскую премию и на несколько лет отправился на Апеннинский полуостров, где изучал античное искусство, восхищался работами Леонардо да Винчи и Антонио Корреджо. По возвращении поселился в Париже. Писал картины и панно, выполнял портреты, работал как иллюстратор и литограф.

После прихода к власти Наполеона много работал при императорском дворе, пользовался покровительством императрицы Жозефины, а затем и Марии-Луизы Австрийской. В творчестве Прюдона сквозь черты позднего классицизма проглядываются ростки искусства романтизма. Автор многих работ аллегорического и нравоучительного характера, Прюдон также разрабатывал мебель и интерьеры в стиле классицизма.

«Портрет императрицы Жозефины». 1805. Лувр, Париж


Родился Эдуард ХИКС (4 апреля 1780, Пенсильвания, США – 23 августа 1849, Ньютаун) – американский живописец, представитель «наивного» искусства (фолк-арта).

Родился в богатой семье, получил строгое религиозное воспитание в общине квакеров. Судьба сложилась так, что Эдуард с 13 лет работал в каретной мастерской, расписывал кареты. С 1813 года стал путешествующим проповедником. Чтобы кормить большую семью, Хикс пытался заработать росписью выставок, фермерством. С 1816 года, по совету близкого друга Джона Комли, начал рисовать на холсте, выражая с помощью красок свои религиозные убеждения. Работу проповедника пришлось оставить, но живопись приносила достаточно денег.

Художник известен своими наивными изображениями ферм и ландшафтов. Один из его излюбленных сюжетов «Миролюбивое королевство», который Хикс нарисовал около ста раз, иллюстрирует пророчество из Книги Исайи, в котором все животные и люди живут в гармонии и процветании.

«Ноев ковчег». 1846


Родился Морис де ВЛАМИНК (4 апреля 1876, Париж – 11 октября 1958, Рюэй-ла-Гадельер, департамент Эр и Луар) – французский живописец-постимпрессионист, представитель фовизма.

Морис родился в семье музыкантов, играл на скрипке. Будучи художником-самоучкой, испытал сильнейшее влияние Ван Гога и Сезанна. Участник группы «Диких» (фовисты), был близок к Андре Дерену и Кеесу ван Донгену. В разные периоды своей жизни Вламинк, кроме занятий живописью, увлекался велосипедными гонками, выступал с цыганским оркестром, писал книги. Его перу принадлежат 20 романов, эротические рассказы, поэмы, эссе, автобиография «Опасные повороты».

С 1905 года участвовал в Салонах. Первая персональная выставка Вламинка прошла в галерее Воллара в 1907 г.

Картины Вламинка отличаются динамичностью композиции, упрощенной геометрической трактовкой предметов и использованием ярких контрастных цветов. В своих произведениях художник часто сочетал раздельные мазки. Все его картины обладают очень тонким настроением.

«Гребная лодка на Шату», около 1906


Родился Эмиль ФИЛЛА (4 апреля 1882, Хропине, Моравия — 7 октября 1953, Прага) — чешский художник, график и скульптор, один из крупнейших представителей чешского кубизма.

Родился в семье железнодорожного чиновника, детство и юность Эмиль прожил в Брно, где окончил торговую школу и начал работать сотрудником страховой фирмы. Эта работа, однако, не устраивала молодого человека, поэтому он решает переехать в Прагу, чтобы изучать живопись. Филла занимался в Пражской Академии в 1903—1906 годах, но бросил учебу, так как его не устраивали консервативные методы обучения.

В начале своего творческого пути Эмиль Филла находился под влиянием картин Эдварда Мунка, выставка которого проходила в Праге в 1905 г. В 1907-1908 гг. Филла увлекается импрессионизмом, а с 1911 года обращается к кубизму. Вместе с такими чешскими художниками, как Винценц Бенеш, Отто Гутфройнд, Павел Янак и Антонин Прохазка, Эмиль Филла участвует в 1913 году в Первом Немецком Осеннем салоне в Берлине. В работах конца 1910-х начала 1920-х годов чётко прослеживается соединение тенденций кубизма и немецкого экспрессионизма. В то же время Филла как художник находился под сильным влиянием творчества Пабло Пикассо, которое сказывалось и в более позднее время, даже тогда, когда Филла перенимает экспрессионистскую подачу формы на своих картинах.

После войны Филла занимался преподавательской деятельностью, однако участвовать в выставках ему было запрещено, т.к. его произведения не соответствовали соцреализму. Филла много путешествовал, оставил после себя большое количество теоретических работ об искусстве.



Народився Абрахам МІНЧИН (4 квітня 1898, Київ - 25 квітня 1931, Париж) - французький художник-авангардист, виходець з України.

Народився в Києві в єврейській родині. У 13 років був відданий у навчання до золотих справ майстра. Займався живописом у школі Я. Мількіра і в Київському художному училищі, можливо, у Олександри Екстер. У 1923 році виїхав до Берліна, був сценографом і художником по костюмах в Єврейському театрі.

У 1926 Мінчин переїхав до Парижа, зблизився з Марком Шагалом, Хаімом Сутіним, Михайлом Ларіоновим, Наталею Гончаровою. Писав містичні сцени, пейзажі, портрети, натюрморти і ню, розвиваючи досягнення кубізму і експресіонізму. Експонент паризьких салонів: Осінніх (1926, 1928, 1930), Незалежних (1928, 1929) і Тюїльрі (1930). Перша персональна виставка Мінчина відбулася в 1929. Помер у віці 33 років від серцевого нападу. Його ретроспективна виставка була організована 1931 року в палаці Тюїльрі.

Портрет Абрама Мінчина роботи Р.Фалька. 1931 « Дівчина зі скрипкою »


Народився Володимир Володимирович Є́МЕЦЬ (4 квітня 1938, Чернігів) — український живописець і графік. Народний художник України (1998). Лауреат Премії ім. А. Куїнджі (1973).

Батько - священик Володимир Пилипович, якого художник ніколи не бачив, - був репресований у 1937-му. Володимир закінчив Кишинівське художнє училище у 1960 році. У 1963–1968 навчався в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Живе у Чернігові, від 2008 року — його почесний громадянин. Від 1988 – заслужений художник УРСР. Працював директором художнього музею у 1992–2001, очолював чернігівську організацію СХУ.

Від 1961 – учасник обласних, республіканських, всесоюзних, закордонних виставок. Персональні виставки – у Москві (1976), Чернігові (1988, 1998, 2004, 2007–08), м. Крамфорш (Швеція, 1993–94). Майстер реалістичної тематичної картини, портрета, пейзажу. Для творчості Володимира Ємця характерні епічність мислення, романтизм, гармонія ліній та кольорів, гранична простота і виваженість композиції. Створив галерею робіт, присвячених рідному місту, мальовничим придеснянським пейзажам, видатним людям Чернігівщини.

«Десна. Молодий місяць», 2003


Родился Виталий Захарович САЗОНОВ (4 апреля 1947, Забайкалье – 6 сентября 1986, Мюнхен) - художник, живописец и график, видный участник нонконформистского течения в позднем советском искусстве.

Родился в семье военнослужащего. С 1957 жил в Одессе. Здесь Виталий поступил в Одесский университет на историко-философский факультет на отделение археологии, где он проучился полных три года. В 1968 г. он оставляет университет и целиком посвящает себя живописи. С 1972 г. художник входит в круг одесских нонконформистов. Позже он уезжает в Эстонию, а в 1975 году переезжает в Москву, где вместе с Ф.Гуменюком, В.Макаренко и В.Стрельниковым экспонировался на выставке украинских художников-нонконформистов в квартире Сычовых. С 1976 по 1980 гг. В. Сазонов принимает участие во многих выставках неофициального искусства. В 1980 г. в Москве состоялась его персональная выставка. В 1980 г. Сазонов покидает Советский Союз, за рубежом продолжает работать как художник. В сентябре 1986 г. В.З. Сазонов ушел из жизни в возрасте 38 лет.

Беспредметные композиции Виталия Сазонова многослойны и в прямом и в переносном смысле. Автор сначала создавал многослойный рельефный грунт, нанося поверх полихромный красочный слой. Далее с помощью циркуля и линейки художник выстраивал композицию произведения, разрабатывал изобразительное пространство, ювелирно обрабатывая каждый сантиметр поверхности.

Без названия, 1976