4 января -Музей українського живопису

4 января

Родился Джузеппе КАММАРАНО (4 января 1766, Шакка, Королевство Сицилия — 8 октября 1850, Неаполь) — итальянский художник, писавший картины в стиле позднего барокко и раннего неоклассицизма, профессор Академии изящных искусств в Неаполе и придворный живописец Бурбон-Сицилийской династии.

Подростком Джузеппе Каммарано поступил учеником в Академию изящных искусств в Неаполе, в мастерскую Фиделе Фискетти. Король Фердинандо IV Бурбон-Неаполитанский оплатил его учебную поездку в Рим, где он завершил своё образование. По возвращении, получил место придворного живописца. Ему была поручена фресковая роспись королевской резиденции — дворца в Казерте. Он также участвовал в оформлении потолка дворца в Неаполе и потолка театра Сан-Карло. Создал ряд портретов и групповых портретов членов королевской семьи. Позднее был избран профессором Академии изящных искусств в Неаполе.

«Семья Франческо I»


Родился Франсуа РЮД (4 января 1784, Дижон — 3 ноября 1855, Париж) — французский скульптор.

Был сыном печника и первоначально занимался ремеслом своего отца. В возрасте 16 лет поступил в Дижонскую академию художеств. В 1807 году поехал в Париж к главному директору императорских музеев барону В. Денону, который, оставшись доволен показанным ему образцом работ молодого ваятеля, статуэткой «Тезея, поднимающего с земли метательный диск», принял в нём участие и способствовал к его определению сперва в ученики Голя, а потом в мастерскую Картелье и, наконец, в парижское училище изящных искусств. В 1812 г. Рюд был удостоен второй Римской премии, но политические обстоятельства не позволили ему отправиться в Италию. В 1815 году, в период реставрации Бурбонов, Рюд эмигрировал в Бельгию, где нашёл покровителя в лице знаменитого Луи Давида и благодаря его содействию получил поручение украсить скульптурными работами оперный театр Ла Монне. В 1827 г. вернулся в Париж и вскоре занял видное место среди его художников.

Для творчества Рюда, как и для других французских скульпторов-романтиков, характерны яркая эмоциональность, отказ от канонов, расширение круга тем и, в частности, обращение к исторической теме. Широко известен монументальный рельеф Франсуа Рюда «Выступление добровольцев в 1792 году» («Марсельеза», 1833—1836), украшающий Триумфальную арку на площади Звезды в Париже. В нем так же смело объединены образы аллегории и реальности.

«Марсельеза», 1833—1836. Париж, Триумфальная арка


Народився Кристіано БАНТІ (4 січня 1824, Santa Croce sull'Arno, провінція Піза в Тоскані — 4 декабря 1904, Монтемурло, регіон Тоскана, провінція Прато) — італійський живописець, належав до тосканських художників.

Проживав у Флоренції. Працював в жанрі історичного живопису, серед його перших робіт — «Галілей перед судом інквізиції». Незабаром відмовився від жанру історичних картин і присвятив себе зображенню реалістичних жанрових сцен. У 1884 році він був призначений професором в Академії витончених мистецтв у Флоренції.

«Галілей перед судом інквізиції»


Родился Огастес Эдвин ДЖОН (4 января 1878, Тенби, Пембрукшир — 31 октября 1961, Фордингбридж, Хэмпшир) — английский художник-постимпрессионист.

Родился в семье адвоката. Уже в 11-летнем возрасте посещает художественную школу в родном городе. В 17 лет уезжает в Лондон, где учится в Школе изящных искусств Слейда, вместе с Уильямом Орпеном и своей старшей сестрой Гвендолин Мэри Джон. В 1895 году О. Джон получает стипендию, которая ему была необходима для обучения в парижской Академии Коларосси, и уезжает во Францию. В Париже Джон быстро становится частью монмартрской богемы. Парижский период повлиял на весь последующий жизненный уклад художника и его творчество.

После возвращения в Англию О. Джон до 1904 года — профессор ливерпульского университета. Художник увлекается языком, обычаями и культурой цыган, пишет «цыганские» картины. Совместно с художником У. Орпеном Джон открывает школу-мастерскую, затем вступает в Новый английский художественный клуб. В период между мировыми войнами О. Джон считался лучшим портретистом Великобритании, его кисти принадлежат портреты Джорджа Б. Шоу, Дилана Томаса, Томаса Э. Лоуренса, Томаса Харди, Уильяма Б. Йейтса, Гильермины Суджа, Таллулы Бэнкхед и других. В 1942 году Огастесу Джону присваивается британский орден Заслуг. В 1954 он становится членом Королевской Академии художеств.

Автопортрет «Портрет маркизы Казатти», 1919


Родился Сандро ФАЗИНИ (4 января 1893, Киев — 1942, Аушвиц, концлагерь Освенцим) —художник и фотограф, брат писателя Ильи Ильфа. Настоящее имя — Срул Арьевич Файнзильберг, позднее — Саул Арнольдович Файнзильбер, а также Александр Фазини.

Родился в Киеве в семье банковского служащего, но родиной всегда считал Одессу, где жил в юности. Окончил Второе еврейское казенное художественное училище в Одессе, работал под псевдонимом Сандро (Александр) Фазини. С пятнадцати лет начал публиковать свои работы в журналах. В 1917 году Фазини примыкает к Обществу Независимых художников, участвует в их выставках, выставляя картины в кубистическом стиле. В начале 1920-х годов работал также в Харькове.

В 1922 году Сандро Фазини эмигрирует, сначала в Константинополь, собирался дальше в Америку, но попал в Париж, где продолжил рисовать. Выставлялся в салонах Тюильри, Независимых, Осеннем. Его работы висели рядом с Пикассо. К началу 1930-х годов его живопись, балансирующая на грани абстракции и сюрреализма, пользовалась успехом. Современные французские искусствоведы называют Фазини «одним из исключительно интересных мастеров Парижской школы». В июле 1942 года художник с женой были арестованы французской жандармерией, парижская мастерская была разгромлена. Их отправили в пересыльный лагерь в Дранси. Оттуда в Освенцим-Аушвиц, где они были казнены.

Известен вклад Фазини в фотоискусство. Его фотоснимки выставлялись на Всемирной выставке в Париже.

«Натюрморт», 1930


Родился Густав Густавович КЛУЦИС (4 января 1895, Руйиена — 26 февраля 1938(?), Бутовский полигон(?), Московская область) — художник-авангардист, представитель конструктивизма, один из создателей искусства цветного фотомонтажа.

В 1911—1915 учился в художественной школе в Валмиере и Городском художественном училище в Риге. Его учителями были Я. Розенталь, В. Пурвитис и Я. Р. Тиллбергс. Продолжил образование в Рисовальной школе Общества поощрения художеств в Петрограде (1915—1918), а затем (1918—1920) в Государственных свободных художественных мастерских у К. А. Коровина, А. А. Певзнера и К. С. Малевича, и ВХУТЕМАСе (1920—1921) в Москве. Был одним из основателей объединения «Октябрь» (1928). Преподавал во Вхутемасе (1924—1930). 17 января 1938 году Густав Клуцис был арестован по сфабрикованному обвинению в участии в «фашистском заговоре латышских националистов» и 5 недель спустя расстрелян.

Среди его наиболее известных работ — «Красный человек» (1918), «Динамический город» (1919), «Аксонометрическая живопись» (1920), «Выполним план великих работ» (1930), «СССР — ударная бригада пролетариата всего мира» (1931). Произведения Г. Клуциса находятся в Третьяковской галерее, музее В. В. Маяковского, Музее современного искусства в Нью-Йорке, и в музеях Латвии (отдельный зал под названием «Кабинет Густава Клуциса» выделен в Латвийском Национальном художественном музее).

«Аксонометрическая живопись», 1920


Народився Андре МАССОН (4 січня 1896 , Баланьї-сюр-Терен, Уаза — 28 жовтня 1987 , Париж) — французький художник, набув популярності своїми зображеннями жахливих фантастичних світів.

Виріс у Бельгії, навчався живопису в Брюсселі в Академії мистецтв, 1912 року повернувся до Франції й оселився в Парижі, де продовжив навчання у Школі витончених мистецтв. Брав участь у Першій світовій війні, був важко поранений (1917). У 1922 році у нього придбали декілька робіт Гертруда Стайн і Ернест Хемінгуей . У 1923 році увійшов у коло сюрреалістів. У 1924 році подружився з Жоржем Батаєм, надалі ілюстрував його книги, співпрацював у журналі «Ацефал», глибоко сприйняв його філософію еросу і насильства. У 1934 — 1936 перебував у Іспанії. Після окупації Франції нацистами зміг виїхати з вішістської Франції й з 1940 до 1945 року проживав у США .

Массон глибоко вплинув на становлення абстрактного експресіонізму в США. Після повернення до Франції він працював у театрі, займався ілюстрацією книжок, розписав плафон паризького театру Одеон (1964). Лауреат Національної мистецької премії (1954).



Народився Ігор Павлович ГРИГОР’ЄВ (4 січня 1934, Харків – 24 січня 1977, Київ) – український живописець, графік, один з лідерів художньої та інтелектуальної опозиції.

Закінчив Київський художній інститут (1959; викладач С. Григор’єв), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1965). Учасник художніх виставок від 1957. Член СХУ від 1962. Основні роботи – у галузях станкового живопису та книжкової ілюстрації. Майстер тематичної картини. Представник "суворого стилю". Співпрацював з художниками андеграундних течій – В.Зарецьким, А. Горською. Його майстерня була так званою "неформальної академією".

«Гітарист». 1968


Родился Зураб Константинович ЦЕРЕТЕЛИ (4 января, 1934, Тбилиси) — скульптор-монументалист, живописец, президент Российской академии художеств.

Зураб Церетели родился в Тбилиси. Окончил живописный факультет Тбилисской академии художеств. В 1964 году обучался во Франции, где общался с выдающимися художниками Пабло Пикассо и Марком Шагалом. С конца 1960-х годов начал активно работать в области монументального искусства. Помимо России, его скульптурные произведения находятся в Бразилии, Великобритании, Испании, США, Франции, Японии, Грузии и Литве.

С 1997 года является Президентом Российской академии художеств. Церетели также является директором Московского музея современного искусства и директором Галереи искусств Церетели. Действительный член Российской АХ с 1992 (действительный член АХ СССР с 1988).

«Дмитрий Шостакович»


Створено Кіровоградський обласний художній музей, який від 1991 року розташований в історичній будівлі (колишній Пасаж) у само́му середмісті Кропивницького.

Історія створення художнього музею в місті (тодішньому Єлисаветграді) розпочалася наприкінці XIX століття, коли представники передової місцевої інтелігенції вперше поставили питання про необхідність такого закладу. Однак лише в 1921 році було створено картинну галерею, яка в 1924 році ввійшла до складу природничо-історичного музею. Колекцію художньої галереї міста було повністю розграбовано під час німецько-фашистської окупації (1941—1944).

Повторне відкриття картинної галереї, вже в Кіровограді, відбулося 1965 року, щоправда на той час вона була відділом обласного краєзнавчого музею. Картинна галерея тоді розмістилась у приміщенні колишньої Спасо-Преображенської церкви. 1991 року церкву було повернуто вірникам, а для картинної галереї міська влада виділила приміщення яскравої міської пам'ятки архітектури. За розпорядженням представника Президента України від 4 січня 1993 року на базі картинної галереї було утворено Кіровоградський обласний художній музей. По тривалій перерві, викликаній проведенням ремонтно-реставраційних робіт будівлі закладу, у травні 2001 року Кіровоградський обласний художній музей урочисто відкрив свої двері для відвідувачів.

Фонди Кіровоградського обласного художнього музею здебільшого укомплектовані за рахунок експонатів, одержаних із Державного Ермітажу (Санкт-Петербург), Державної Третьяковської галереї, Київських Музею російського мистецтва та Державного музею українського мистецтва, Дирекції художніх виставок України, а також робіт, що були передані пізніше відомими художниками-уродженцями міста і області. Гордістю музею є його відділ – картинна галерея художника-земляка Петра Оссовського «Світ і Вітчизна», відкрита 2007 року.

Зібрання обласного художнього музею на сьогодні перевищує 9 тисяч предметів основного фонду. Музей має 5 виставкових зал.

Адреса: м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 60



4 січня 2009 року картини вартістю 1,2 млн євро було викрадено з приватної вілли в нідерландському місті Алмело. Серед вкрадених полотен три твори відомого голландського художника Яна Слейтерса (1881-1957), який на початку минулого століття вважався новатором у нідерландському живописі. Зокрема, викрадена його відома картина "Місячне світло", написана в 1910 році. Крім того, грабіжники вкрали твори голландських майстрів Франца Хелфферіха (1871-1941) і Марі тен Кате (1831-1910), а також бельгійського художника Алберта Роосенбоома (1845-1873).

За словами господаря вілли, викрадачі були знавцями мистецтва, оскільки вони вибрали найцінніші картини з його колекції. Грабіжники змогли вночі вміло обійти систему сигналізації, проникнувши до вілли з чорного ходу.

Ян Слейтерс. «Місячне світло», 1910.