30 декабря -Музей українського живопису

30 декабря

Народився Феліче РУББІНІ (30 грудня 1677, Модена - 18 жовтня 1752, San Pancrazio di Fedo) - італійський художник, майстер натюрмортів.

Був учнем Бенттініа Болоньє. Руббіні писав оригінальні натюрморти, використовуючи перспективні ефекти з архітектурними елементами на світлому фоні.

«Натюрморт»


Народився Осман ХАМДІ (30 грудня 1842, Стамбул — 24 лютого 1910, Стамбул) — турецький живописець, відомий археолог, а також засновник і директор Стамбульського Археологічного Музею та Академії Мистецтв в Стамбулі, відомої нині як Академія Мистецтв імені Мімара Сінана.

Народився в знатній турецькій родині. Батько Османа Хамді-бея — великий візир Ібрагім Едхем-паша. Після початкової школи в Бешикташі почав вивчати право - спочатку в Стамбулі, а потім в Парижі. Але, зацікавившись живописом, залишив правознавство та продовжив навчання образотворчому мистецтву. Протягом 12 років у Парижі він навчався у майстернях живописців Жерома та Буланже. Писав картини, що відображали реалії його сучасності. Одружився на француженці, яка народила йому двох дочок. У 1869 він з сім'єю повернувся в Стамбул.



Родился Франсуа-Андре ВЕНСАН (30 декабря 1746, Париж — 4 августа 1816, Париж) — французский художник, сын обосновавшегося во Франции швейцарского художника Франсуа-Эли Венсана (1708—1790).

Первым его учителем рисования был отец, затем учился у художника Жозефа-Марии Вьена. После окончания обучения уезхал в Италию, где в 1768 году завоевал Римскую премию. Вернувшись во Францию, молодой художник совершенствовал своё мастерство во Французской академии в 1771—1775 годах. В 1790 году Венсан стал придворным художником короля Людовика XVI. Через два года он — профессор Королевской академии живописи и скульптуры. В 1795 году Венсан стал сооснователем французской Академии изящных искусств. Наряду с такими художниками, как Жак-Луи Давид и Жан-Оноре Фрагонар, Венсан принадлежал к неоклассическому направлению в живописи.

В 1792—1796 годах Венсан жил со своей давней подругой, художницей Аделаидой Лабиль-Жиар, в их общем доме близ Парижа в департаменте Сена и Марна. В мае 1793 года Аделаида, после многих лет бюрократических препон, наконец развелась со своим бывшим мужем, финансовым чиновником Николя Жиаром, и в июне 1799 года вышла замуж за Венсана. В старости художник часто болел, и поэтому едва был способен рисовать.

Аделаида Лабиль-Жиар, Портрет Ф.-А. Венсана (1795 год) «Освобождение рабов в Алжире»


Родился Богуслав ДВОРЖАК (30 декабря 1867, Прага — 16 февраля 1951, Левинске Олешнице) — чешский художник.

Изучал живопись в классе пейзажа Юлиуса Маржака пражской Академии художеств в период между 1889 и 1897 годами. С удовольствием участвовал в плэнерах, выездах на природу «на эскизы», организуемые его учителем. В художественном отношении наиболее близко к нему стояли его однокашники-студенты Антонин Славичек и Франтишек Каван, с которыми Дворжака связывали также дружеские отношения. В поисках вдохновения и натуры для своих картин Богуслав Дворжак часто отправлялся в разные уголки Чехии.

Наиболее значительные работы Б. Дворжака заключались в оформлении здания пражского Национального музея на рубеже XIX—XX столетий — заказ на них получил ещё Юлиус Маржак в 1895 году, однако ввиду тяжёлой болезни не смог его самостоятельно выполнить. Совместно с дочерью Маржака, Жозефиной (Пепой) Маржаковой, Б. Дворжак создавал настенную живопись на темы из чешской истории. Художник был одним из выдающихся учеников Ю. Маржака, писал в реалистическом стиле. Известен также своими изображениями растений и грибов.

«Аллея в Каменичках»,1904


Родился Отакар ШТАФЛ (30 декабря 1884, Гавличкув-Брод, Австро-Венгрия — 14 февраля 1945, Прага, Чехословакия) — чешский художник и иллюстратор.

О. Штафл родился в семье мастера по резьбе. Любовь к рисованию у мальчика проявилась ещё в детстве. Отправился в Прагу, чтобы изучать живопись. Был принят в художественную школу Фердинанда Энгельмюллера. Рисунки Штафла, посвящённые архитектурным достопримечательностям Праги, появляются в журналах «Чешский мир» («Český svět»), «Злата Прага» («Zlatá Praha») и некоторых других. Художник добился большого успеха также в иллюстрировании литературы о природе и книг для детей и юношества. Художник погиб вместе с женой Властой 14 февраля 1945 года в своей мастерской, в пражском районе Винограды, во время бомбардировки города американской авиацией (бомба попала в дом художника). При этом были утрачены и многие работы Штафла.

Наиболее весомую часть творческого наследия Штафла составляют его татранские пейзажи. В Татрах художник прожил значительную часть своей жизни. Пейзажи этого горного края Штафл пишет как акварелью, так и создаёт монументальные картины маслом. В 1928 году он оканчивает цикл из 120 акварелей, посвящённых Высоким Татрам. Кроме видов Татр, мастер писал пейзажи и своего родного края — Высочины.



Народився Євген Захарович ТРЕГУБ (30 грудня 1920, с. Юр'ївка, нині Гадяцького району Полтавської області - 2 серпня 1984, Харків) - український радянський живописець, графік. Народний художник Української РСР (з 1983).

До 1939 проживав у Полтаві. Учасник Другої світової війни. У 1946-1951 навчався в Харківському художньому інституті під керівництвом С. Розенбаума, М. Дерегуса, Л. Чернова. Після закінчення інституту викладав у Харківському державному художньому училищі (1951-1952), пізніше до смерті працював у творчій майстерні (1952-1984).

Член харківської організації Спілки художників України з 1956 року. Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1955. Персональні виставки: Харків -1970, 1986. Роботи художника зберігаються нині в Харківському художньому музеї, обласному художньому музеї Луганська та ін.

Художник-портретист. Створив низку картин і гравюр на історичні теми, займався ілюстраціями книг. Глибокої своєрідності кращим творам Є.Трегуба надає звернення до традицій народного мистецтва. Критика того часу характеризувала Є.Трегуба як художника довженківського пафосу, одного з найбільш цікавих сучасних українських майстрів.

«Автопортрет. У місячну ніч» «Пасіка», 1970


Народився Сергій Якович ЗОРУК (30 грудня 1951, Вінниця – 24 жовтня 2013, Київ) – живописець і графік. Заслужений діяч мистецтв України (1999).

Навчався в Республіканській середній художній школі ім. Т.Г. Шевченка. Закінчив Київський художній інститут (1982; майстерня Д. Лідера), де від 1989 працював (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): від 2000 – доцент кафедри рисунка. Член Національної спілки художників України з 1986. Учасник всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних художніх виставок від 1982.

Для творчості Сергія Зорука притаманні образність, асоціативність, парадоксальність. Колір у його полотнах підпорядкований домінантній графічній основі, що визначає специфіку творів.

«Розп’яття», 2004