30 сентября -Музей українського живопису

30 сентября

Родился Пьетро (Пётр) Антонио РОТАРИ (30 сентября 1707 (или 1710), Верона — 31 августа 1762, Санкт-Петербург) — итальянский придворный живописец-портретист, несколько лет работавший в России.

Учился живописи в Риме и Неаполе. Из ранних его работ известны несколько религиозных картин. В 1750 году переехал в Вену, затем работал в Дрездене и Мюнхене. Из дрезденских работ известны «Портрет Карла, герцога Курляндского», «Св. Иаков», «Св. Магдалина», «Бегство в Египет», «Монах»; из мюнхенских — «Прерванный сон» и «Плачущая девочка». При саксонском дворе в Дрездене работал также придворным живописцем.

В 1756 году переехал в Санкт-Петербург, получив приглашение от императрицы Елизаветы Петровны работать при российском дворе. Художник быстро вошёл в моду благодаря лёгкой и комплиментарной манере письма. Его деятельность в России была необыкновенно плодотворна — он создал десятки придворных портретов, выполненных на заказ, а также множество так называемых «головок» — небольших портретов девушек или юношей в национальных костюмах. Ротари оставил след в истории русской живописи, занимаясь преподавательской деятельностью: среди его учеников были Ф. С. Рокотов и И. С. Аргунов.

«Автопортрет», около 1756 «Александр Великий и Роксана», 1756


Родился Карл Йозеф БЕГАС (30 сентября 1794, Хайнсберг — 23 ноября 1854, Берлин) — немецкий художник.

Отец Карла, судья по профессии, готовил сына к работе в области юриспруденции, но уже в школе у Карла Бегаса обнаружились способности к рисованию. В 1812 году он был отправлен в Париж для совершенствования в живописи. Проучившись 18 месяцев в студии Антуана-Жана Гро, Бе́гас начал работать самостоятельно.

В 1814 году его копия Мадонны делла Седиа была куплена прусским королём Фридрихом Вильгельмом III, что привлекло внимание к творчеству молодого художника. Бегас получил заказ на создание нескольких полотен большого формата на библейские темы и в 1825 году, после возвращения из Италии, продолжил писать картины, которые были размещены в церквях Берлина и Потсдама. Некоторые из них были на исторические темы, но большая часть изображала библейские сцены.

Бегас также занимался портретной живописью, пополнив королевскую портретную галерею серией портретов выдающихся прусских писателей. В 1846 году назначен придворным художником.

Автопортрет. 1819 Вильгемина Бегас, жена художника. 1828.
Старая и Новая Национальные Галереи, Музей Берггрюна, Берлин


Народився Люсьєн ЛЕВІ-ДЮРМЕ (30 вересня 1865, Алжир - 24 вересня 1953, Ла Везіна, Франція) - французький художник-символіст (арт-нуво) і кераміст.

Народився Люсьєн Леві в єврейській родині в Алжирі. У 1879 він почав вивчати малюнок і скульптуру в Парижі. У 1882, ще учнем початкової школи малюнка і скульптури, сімнадцятирічний Леві-Дюрме вже виставлявся у Салоні офіційних французьких художників. Освіту він закінчив у 1886 в майстерні Рафаеля Колліна.

Працюючи в 1887-1895 роках, як декоратор фарфорових статуеток і орнаменталіст на фаянсовій фабриці в Гольфі-Жуан, Леві-Дюрме зробив блискучу кар'єру і брав участь у численних виставках, відзначившись, головним чином, як майстер пастелі. Його власні уподобання в художньому оформленні глиняного посуду були під впливом ісламського мистецтва Сходу.

Класичне мистецтво він вивчав, вирушивши у подорож Італією. Повернувшись до Парижу в 1895, щоб почати кар'єру в живопису, він став виставлятися під псевдонімом, додавши останні два склади дівочого прізвища своєї матері (Goldhurmer) до власного прізвища, ймовірно, щоб уникнути плутанини з іншим художником на прізвище Леві.

«Осінній вітер»

У 1896 він показав свої перші пастелі і картини, заробивши високу похвалу публіки та критиків. Його картини зображували фігури, «втрачені в тумані» меланхолії, властивої прерафаелітам, але протиставляючи їм яскравий колорит імпресіоністів.

У останні роки художник продовжував черпати натхнення в музиці і намагався висловити на полотні музику великих композиторів. Його оголені жіночі фігури ніби ілюстрували музику Бетховена, Файра і Дебюссі.

Автопортрет «Тиша», 1895. Музей Орсе, Париж


Народився Ілля Йосипович КАБАКОВ (30 вересня 1933, Дніпропетровськ, УРСР) - сучасний художник, представник московського концептуалізму. Проживає та працює в Нью-Йорку з 1988 р. у співавторстві зі своєю дружиною (і племінницею) Емілією Кабаковою.

Народився у Дніпропетровську в родині слюсаря. У 1941 році разом з матір'ю потрапив в евакуацію в Самарканд. У 1943 році його прийняли в Художню школу при Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Рєпіна, викладачі та учні якої теж були евакуйовані в Самарканд. Звідти Кабакова в 1945 році перевели в Московську середню художню школу (МСХШ). У 1951-1957 рр. навчався в Московському державному академічному художньому інституті ім. В.І. Сурикова.

Працював ілюстратором дитячих журналів та книжок протягом 3-6 місяців на рік, а решту часу приділяв власним проектам. Важливий вплив на Кабакова мало знайомство з художником Робертом Фальком, який познайомив його з творчістю авангардистів початку ХХ ст., таких як Малевич та Татлін, оскільки вони в той час не виставлялися і не обговорювалися. На відміну від багатьох тогочасних андеґраундних митців Кабаков був членом Союзу художників СРСР.

«Канікули № 10». 1987

У 1960-х був активним учасником дисидентських художніх експозицій в Радянському Союзі і за кордоном. Деякі роботи художника вже в 1965 році потрапили на виставку «Альтернативна реальність II» (Аквіла, Італія), а з початку 1970-х їх включали в експозиції радянського неофіційного мистецтва: в Кельні, Лондоні, Венеції. У 1968 році Кабаков перебрався до згодом знаменитої майстерні Юло Соостера на горищі колишнього прибуткового будинку «Росія» на Стрітенському бульварі. У 1970-ті роки - член об'єднання художників «Стрітенський бульвар» (Москва).

У 1980 році він став менше займатися графікою і зосередився на інсталяціях, в яких використовував звичайне сміття і обігравав життя і побут комунальних квартир. У 1982 році Кабаков придумав одну зі своїх найзнаменитіших інсталяцій - «Людина, яка полетіла в космос зі своєї кімнати», закінчену до 1986 року. Згодом такі масштабні проекти він став називати «тотальними інсталяціями».

З початку 1990-х років у Кабакова пройшли десятки виставок в Європі та Америці, в тому числі в таких великих музеях, як паризький Центр Помпіду, норвезький Національний центр сучасного мистецтва, нью-йоркський музей сучасного мистецтва, кельнський Кунстхалле, а також на Венеціанській бієнале і на виставці Documenta в Касселі. 1990-ті роки стали часом визнання художника: в це десятиліття він отримав нагороди від датського, німецького та швейцарського музеїв, титул кавалера Ордена мистецтв і літератури від французького міністерства культури.

«Жук», 1982

Роботи Кабакова «Жук» ($ 5,8 млн., 2008) і «Номер люкс» ($ 4,1 млн, 2006) є двома найдорожчими коли-небудь проданими творами сучасного російського мистецтва (обидві - аукціон Phillips de Pury, Лондон).

«Людина, яка полетіла в космос зі своєї кімнати». 1980-і. Інсталяція