30 июля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

30 июля

Народився Джорджо ВАЗАРІ (30 липня 1511, Ареццо - 27 червня 1574, Флоренція) - італійський живописець, архітектор і письменник. Автор знаменитих «Життєписів», основоположник сучасного мистецтвознавства.

Народився в сім'ї гончара. У 12 років почав вчитися у французького художника Гійома де Марсілья, який розписав вітражі церкви в Ареццо. У 1524 році Джорджо жив у Флоренції, навчався у Андреа дель Сарто, Мікеланджело і Баччо Бандінеллі. Його покровителями стали Александр та Іпполіто Медічі. У наступні роки Вазарі жив і працював у різних італійських містах - Ареццо, Флоренції, Пізі, Римі, Болоньї та інших.

Вазарі працював дуже швидко, при цьому користувався допомогою молодих художників. Його картини написані в холодній колірній гамі, в роботах зустрічаються хиби. Як архітектор Вазарі створив будівлі в Пізі, Римі, почав будівлю Уффіці у Флоренції. Але в історію мистецтва Джорджо Вазарі увійшов, головним чином, як автор монументальної праці «Життєписи найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих» (італ. «Le Vite de'piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti»), яка була закінчена в 1550 році. Другим доповненим виданням з додатком портретів знаменитих художників книга вийшла в 1568 році. Без цінних відомостей, що містяться в «Життєписі ...» в історії італійського мистецтва був би велика прогалина.

«Автопортрет» «Персей і Андромеда», 1580


Карел ШКРЕТА (1610, Прага - 30 липня 1674, Прага) - засновник чеського живопису бароко.

Народився в Празі у шляхетній сім'ї Шотновскі зе Заворжич, яка сповідувала лютеранство. Батько художника помер, коли останньому було лище три роки. Вихованням дитини займався дядько, Павло Шкрета, який дав йому хорошу європейську освіту. Імовірно, Карел навчався живопису у майстрів при дворі.

Після поразки чеських протестантів у Битві на Білій Горі в 1628 році, Шкрета з матір'ю змушені були тікати в саксонський Фрайберг. Згодом вони жили у Венеції, Болоньї, Флоренції та Римі. Карел Шкрета познайомився за цей час з роботами італійських і голландських майстрів. Особливо сильний вплив зробили на нього Тіціан, Тінторетто і Веронезе. Ще в Італії Шкрета здобув популярність як портретист.

У 1638 році художник повернувся до Праги, для чого змушений був прийняти католицтво. У 1644 році він вступив у гільдію художників (від 1651 по 1661 рік був її старшиною). У Празі Карл Шкрета створив велику кількість монументальних полотен на міфологічні та релігійні теми. Відомі також портрети, виконані художником, в тому числі групові.

Автопортрет (деталь картини), 1647. Національна Галерея, Прага «Народження святого Вацлава», 1640. Національна Галерея, Прага


Народився Рудольф ЕПП (30 липня 1834, Ебербах — 8 серпня 1910, Мюнхен) — німецький художник, представник мюнхенської школи образотворчого мистецтва.

Народився у родині майстра-декоратора.Почавши малювати в юнацькі роки, тривалий час залишався самоучкою. Згодом його викладачем став художник-пейзажист Карл Людвіг Зегер. Пізніше Епп навчався в Художній школі Карлсруе у Йогана Вільгельма Ширмера і в Школі мистецтв у Дюссельдорфі.

У 1863 році художник переїжджає в Мюнхен. Тут Епп спочатку підпадає під творчий вплив Карла Теодора фон Пілоті. Заслуживши в Мюнхені широку популярність як живописець, Епп писав картини до глибокої старості. Художня спадщина майстра представлена, в першу чергу, творами жанрового та пейзажного живопису.

«Автопортрет» «Біля плити», 1896


Народився Елізеу Д'Анжело ВІСКОНТІ (30 липня 1866, Джиффоні-Валле-П'яна, Італія - 15 жовтня 1944, Ріо-де-Жанейро,Бразилія) - бразильський художник і графік італійського походження. Вважається одним з небагатьох імпресіоністів Бразилії.

Навчався в Ріо-де-Жанейро з 1885 р у В. Мейреліса ді Ліми, працював в Парижі. Створив завісу з портретами діячів бразильської культури і розписи в залі і фойє Муніципального театру в Ріо-де-Жанейро (1908-1917), картини «Пейзаж» (1895), «Поцілунок» (1898), «Материнство» (1906) та інші, низку тонких реалістичних портретів (Н. ді Асис, 1904, автопортрети, 1934, 1943).

Автопортрет, 1902 «Материнство», 1906



Народився Роберт Джуліан ОНДЕРДОНК (30 липня 1882, Сан-Антоніо, Техас - 27 жовтня 1922, там само) - американський художник-імпресіоніст, найбільше відомий своїми пейзажами з домінуванням блакитного кольору.

Його батько, Роберт Дженкінс Ондердонк, був досить відомим художником-пейзажистом. Свої перші уроки Роберт-молодший отримав від батька, який, втім, не дуже заохочував захоплення сина, так як не з чуток знав про нелегкий матеріальний бік життя людей мистецтва. У 19 років Ондердонк їде в Нью-Йорк, де навчається живопису і рисунку. Незважаючи на те, що в наступні роки Ондердонк досяг певного визнання як художник, в Нью-Йорку він постійно відчуває фінансові труднощі.

У 1909 році Ондердонк повертається до Сан-Антоніо і тут він створює кращі свої роботи. Він пише пейзажі рідного Техасу (особливу популярність отримали його картини з блакитними люпинами - національною квіткою цього штату) і до художника приходить комерційний успіх. Його творчість дала поштовх до розвитку живопису на півдні США.

«Автопортрет» «Блакитні квіти на сході сонця», 1917


Народилася Софія Олександрівна НАЛЕПІНСЬКА-БОЙЧУК (30 липня 1884, Лодзь – 11 грудня 1937, Київ, в'язниця НКВС) – український художник-графік. Дружина художника Михайла Бойчука (до 1929). Педагог, професор.

За національністю - полька, виховувалася в національно-патріотичному дусі. Навчалася живопису в Художній школі Я.Ціонглінського в Петербурзі, в Мюнхенській художній школі Ш.Голлоші, в Академії Ронсона в Парижі (1909). У Парижі в неї почався роман з майбутнім чоловіком – українським художником Михайлом Бойчуком. У 1919 році викладала в Миргородській художній школі. У 1922-1929 рр. – в Київському інституті пластичних мистецтв (після 1925 – Київський художній інститут), очолювала ксилографічню майстерню поліграфічного факультету.

Працювала в станковій та книжковій графіці, переважно в техніці гравюри на дереві. Її графічні твори експонувалися на міжнародних виставках сучасної гравюри у Флоренції та Брюсселі, Відні та Лондоні, Берліні, Стокгольмі, Венеції, Цюріху та інших європейських культурних центрах. Також Налепінська-Бойчук була автором кількох живописних творів.

12 червня 1937 року була заарештована за звинуваченням в участі в антирадянській націоналістичній терористичній організації і співпраці з іноземною розвідкою. Винною себе не визнала, була розстріляна разом з чоловіком та іншими художниками-бойчукістами. У 1988 році посмертно реабілітована.

Ілюстрація до вірша Т.Шевченка «Мені тринадцятий минало», ксилографія, 1928


Народився Георгій Семенович ВЕРЕЙСЬКИЙ (30 липня 1886, Проскурів, зараз м.Хмельницький — 19 грудня 1962, Ленінград) — російський та український графік. Народний художник РРФСР (1962). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1949).

У 1895 році родина Верейських переїхала до Харкова. З 1901 року Георгій став відвідувати студію відомого на той час пейзажиста Є.Шрейдера. Одночасно Г.Верейський навчався на юридичному факультеті Харківського університету. Захопившись революційними ідеями, юнак прийняв участь у заворушеннях 1905 року та потрапив під арешт. Випущений через рік на поруки, Георгій на деякий час виїхав за кордон, звідки повернувся вже не в Харків, а у Санкт-Петербург. Тут, в північній столиці, Георгій залишився на все життя. У 1911-16 роках завершив юридичну освіту та удосконалив свої художні здібності в Новій художній майстерні. Уже тоді він почав працювати як художник-професіонал в журналі «Театр и искусство», виконуючи для нього портрети, театральні замальовки та шаржі. У 1918—1930 роках працював у відділенні гравюр Ермітажу.

«Український пейзаж з вітряком», 1928

Відомий як майстер графічного портрету (літографія, офорт, малюнок). Лауреат Сталінської премії (1946) за портрети радянських державних діячів, льотчиків, робітників, діячів культури. За 60 років творчої праці Г.Верейський створив близько 1150 автолітографій, понад 150 офортів, безліч малюнків та замальовок, ряд живописних робіт. Створив низку пейзажних і жанрових творів. Син — Орест Верейський — також став відомим графіком.

У 1980 році у Хмельницькому був відкритий художньо-меморіальний музей Г.Верейського, фондова колекція якого нині зберігається у Хмельницькому обласному художньому музеї і налічує понад дві тисячі найрізноманітніших творів, фотографій, особистих речей, інструментів.

«Автопортрет» «Портрет сестри», 1920-і. Хмельницький обласний художній музей


Народився Генрі Спенсер МУР (30 липня 1898, Кастлфорд, Західний Йоркшир — 31 серпня 1986, Гартфордшир) — британський художник та скульптор. Після Другої світової війни роботи Мура набули світового визнання, вони представлені у найбільших музеях різних країн.

Походив з шахтарської родини. У одинадцятирічному віці вирішив стати скульптором, почувши про Мікеланджело і його досягнення. Брав участь у Першої світовій війні, був отруєний газами у бою під Камбре (1917). Навчався у Художньому коледжі у Лідсі та Королівському художньому коледжі у Лондоні, де викладав з 1924 по 1932. Одружився на студентці лондонського Королівського художнього колледжу, колишній киянці Ірині Радецькій.

Продовжив традицію монументальної фігуративної пластики та збагатив її новими художніми методами формоутворення. Мур звернувся до створення підкреслено матеріальних форм, що символізують природне, земне начало. На їх основі будуються його скульптури, серед яких переважають жіночі фігури та композиції на тему родини та материнства. Спочатку його роботи були достатньо близькі до реальних об'єктів, пізніше набули абстрактний характер. У творчості Мура простежується тенденція, спрямована на освоєння «відкритої форми»; його метою була передача взаємодії пластичної маси і простору, як оточуючого скульптуру, так і укладеного всередині неї.

«Напівлежача фігура», 1951. Кембридж

Персональна виставка Мура у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку принесла йому славу одного з найкращих майстрів XX століття. Серед його численних творів — скульптурні композиції для будівлі редакції журналу «Таймс» у Лондоні, для будівлі ЮНЕСКО у Парижі, банку Ламберт у Брюсселі та Лінкольновському центру у Нью-Йорку. 1984 року на честь 750-річчя Берліна Генрі Мур створив скульптуру «Великий розділений овал: Метелик».

Вражаюча художня цілісність його творів не має аналогів в історії скульптури. Форми плавно та органічно перетікають один в одного, іноді утворюючи поглиблення та зяючі порожнечі, «дірки». Однак Мур ніколи не займався проблемами чистої форми, його цікавили образи, що нагадували природні форми: стародавні камені, тесані стихіями за багато століть; гірські печери, вимиті підземними потоками; ембріони у материнському череві; людське тіло як цілісна органічна система.

«Скульптура з трьох частин», 1968-1969



Народився Євген Всеволодович ВОЛОБУЄВ (30 липня 1912 року, Варварівка, Вовчанський повіт Харківської губернії - 2 лютого 2002, Київ) - живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1963), Народний художник України (1994).

Народився в родині сільських учителів. В юнацькі роки жив у Льгові на Курщині, де займався живописом під керівництвом художника М. М. Аршинова. З 1928 по 1931 рік навчався в Харківському художньому технікумі (викладачі - О. О. Кокель, І. З. Владіміров). У 1931-1934 - студент Харківського художнього інституту, де навчався у М. А. Шаронова, С. М. Прохорова. У 1940-му - випускник Київського художнього інституту (майстерня Ф. Г. Кричевського і Д. М. Шавикіна). У 1939-1940 - викладав у харьківському художньому училищі, потім у Харьківському художньому інституті асистентом професора М. Козика. Був призваний в армію у 1940 році, по дорозі на призовний пункт розписався з художницею Оленою Яблонською, яка проводжала його. У 1942 році потрапив до німецького полону. 1945 року, по визволенню з табору військовополонених, переведений у штрафний батальйон.

Після війни жив у Києві. Деякий час викладав у художній школі, потім перейшов на творчу роботу. Був головою живописної секції СХ. Брав участь у виставках ще від 1938 року. Персональні виставки Євгена Волобуєва відбулися в Києві (1968, 1974), Ленінграді (1968) і Льгові (1973).

«Ранок», 1954 р., Національний художній музей України, Київ.

Дружина Олена Нилівна Яблонська - художниця, оформлювач дитячих книжок і викладач в художніх училищах Києва - сестра знаменитої художниці Тетяни Яблонської. Діти - Євген (1946-2005) і Наталія (р. 1953) Волобуєви - також художники.

Працював у жанрі станкового живопису. У його творчості найбільш широко представлені пейзаж і натюрморт, створював іноді і жанрові картини, особливо в ранні роки. Дотримувався реалістичного методу, який розумівся їм широко і по-своєму, за що не раз зазнавав нападок. Як говорив сам художник: «Я роблю не те, що глядач бачить на полотні, а то, що він забирає з собою».

«Жовта хвіртка», 1973, 1973



Родился Вернер ТЮБКЕ (30 июля 1929, Шёнебек — 28 мая 2004, Лейпциг) — немецкий художник, один из крупнейших живописцев ГДР.

В 1948—1950 гг. Вернер учился в Высшей школе графики и книжного искусства в Лейпциге, затем изучал живопись и психологию в университете Грейфсвальда. В 1954 он становится членом Союза художников ГДР. В 1962 году поступает на работу в Высшую школу графики и книжного искусства, в 1964 году становится в ней доцентом, в 1972 — профессором и в 1974 — ректором. В 1988 году В. Тюбке избирается вице-президентом Союза художников ГДР.

Картины В. Тюбке повторяют и по стилю, и внутренним содержанием старонемецкую живопись. События, в них отражённые, происходят в мире средневековья и несут в себе черты приближающейся апокалиптической катастрофы. Одни художественные критики осуждали его как ренегата современности, желающего бежать от насущных проблем в прошлое. Другие же восхищались его прекрасными работами, видя в В. Тюбке одного из талантливейших художников постмодернизма.

«Социалистическая молодежная бригада», 1964



30 липня 2008 року картину «Поцілунок Юди, або Взяття Христа під варту» пензля Караваджо, яку оцінювали в кілька десятків мільйонів євро, було викрадено з одеського Музею західного і східного мистецтва. «Взяття Христа під варту» — це єдина в Україні робота італійського художника. Щоправда, існує й версія, що це не оригінал картини Караваджо, а копія, написана італійським художником Джованні ді Атіллі через 10 років після смерті Караваджо.

Оригінал «Поцілунку Юди» знаходиться в Дубліні, а авторське повторення, вважається, було в музеї Одеси. Картина роботи Караваджо спочатку була загублена в XVIII столітті. У 1990 році втрачений шедевр був пізнаний головним реставратором Ірландської Національної Галереї Серджіо Бенедетті в картині, що висіла в дублінському Товаристві Ісуса. На даний момент єзуїти надали картину Ірландській галереї в безстрокову оренду. Викрадене в Одесі полотно було знайдено в Берліні, під час передачі картини підставному покупцю-«мільйонерові». Учасники міжнародної банди і їх спільники в Україні були затримані, полотно ж потребувало значної реставрації.

Одеський «Поцілунок Юди» після повернення «Поцілунок Юди», близько 1598. Полотно, олія. 134 х 170 см.
Національна галерея Ірландії, Дублін