30 мая -Музей українського живопису

30 мая

Народився Александр КОСТІС (30 травня 1836, Краків - 7 серпня 1877, там само) - польський художник-реаліст.

Від 1850 навчається в краківській Академії красних мистецтв у художників Войцеха Статлера і Владислава Лужкевіча. У 1860 році їде до Відня для продовження освіти в місцевій академії. Після закінчення навчання художник повертається до Кракова. Пізніше подорожує по Німеччині і Франції; для написання пейзажів виїжджає в гори - у Підкарпаття і Татри. До кола друзів А.Котсіса належали такі майстри, як Ян Матейко, Анджей Грабовський, Артур Гротгер.

Найбільший інтерес у художника викликали портретний і жанровий живопис, а також пейзажі.

Автопортрет «Остання скотинка». 1870. Національній музей у Варшаві


Народився Анто́н А́ЖБЕ (Ашбе) (30 травня 1862, Доленьчице, Крайна, Словенія — 6 серпня 1905, Мюнхен) — словенський живописець і відомий педагог. Ажбе був помітною фігурою в мистецькому середовищі Мюнхена.

Ази мистецької освіти Антон Ажбе отримав в Любляні у Янеша Вольфа, одного з провідних словенських художників другої половини XIX століття . Восени 1882 року він вирушив на навчання до віденської Академії мистецтв, а в 1884 р переїхав до Мюнхена, де відвідував уроки античного мистецтва в академії образотворчих мистецтв, а потім в художній школі Людвіга фон Льофца. У своїй творчості Антон Ажбе еволюціонував від академічного до реалістичного живопису.

1891 року відкрив у Мюнхені приватну художню школу. У ній навчалися, зокрема, художники Олександр Мурашко, Ігор Грабар, Іван Труш, Давид Бурлюк, Маріанна Верьовкіна, Мстислав Добужинський, Кузьма Петров-Водкін, Олексій Явленський та Василь Кандінський.

Методика Ажбе була спрямована на розвиток індивідуальних здібностей учнів і вироблення ними власної манери. Велику увагу він приділяв вивченню малюнка і вважав його необхідною частиною художньої освіти. У живопису він відкидав будь-які шаблони і вважав за необхідне для художника шукати нові художні прийоми. Тому випускники школи Ажбе не спеціалізовані на якомусь одному напрямку в живопису, а стали значними фігурами в самих різних художніх течіях.

«Негритянка», 1895. Національна галерея, Любляна


30 травня 1865 року засноване Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова - найстаріший художній навчальний заклад в Україні.

Навчальний заклад 1-го рівня акредитації. Готує молодших спеціалістів за спеціальністю «образотворче мистецтво». У структурі училища діє 4 відділення (за спеціалізаціями): живопис, скульптура, художнє оформлення, художнє декорування.

В Одеському художньому училищі живописці завжди складали найчисленнішу частину контингенту учнів і педагогів. Його випускники, що згодом прославилися своєю творчістю, були, головним чином, живописцями: Ф. Рубо, К. Костанді, І. Бродський, М. Мартищенко (Греков), Д. Бурлюк, Л. Пастернак, П. Нілус, Л. Мучник, О. Шовкуненко та багато інших. Училище ще знаходилося в статусі рисувальної школи, але вже 1868 року до програми був введений живопис олійними фарбами. І хоча методика викладання живопису в 19 столітті дещо відрізнялася від сучасної, результати були блискучими.

1924 року Одеське художнє училище перейменували на Політехнікум образотворчих мистецтв. 1930 року Одеський політехнікум набув статуса Художнього інституту, який утримував тільки до 1934-го року, і знову був перетворений на училище. Ім'я Митрофана Грекова училище отримало 1965 року з нагоди 100-річчя з дня народження радянського художника-баталіста.



Народився Митрофан Семенович ФЕДОРОВ (30 травня 1870, Воронезька губернія - грудень 1941 року, Ленінград) - російський і український живописець, графік, педагог.

Будучи сином священика, закінчив Воронезьку духовну семінарію. Під впливом місцевого художника Льва Соловйова займався в Воронезькій безкоштовній художній школі. У 1894 році вступив до Петербурзької академії мистецтв, де навчався у І. Рєпіна (живопис) і В. Мате (гравюра по дереву і на міді). Дипломною роботою Митрофана Федорова стала картина «Юродива», яка отримала високу оцінку і згодом була куплена Академією мистецтв.

У 1902 році Федоров приїхав до Харкова, де пропрацював близько 30 років: в художній школі, в художньому технікумі і в художньому інституті. Він став один з організаторів Харківського художнього училища. М.Федоров входив до групи харківських художників «Кільце», що стояли на авангардних позиціях. З 1934 року викладав у Всеросійській академії мистецтв у Ленінграді, де помер під час блокади.

Працював у жанрі тематичної картини, пейзажу, портрета. Персональні виставки художника відбулися в Харкові (1970) та Києві (1971). Твори М. С. Федорова зберігаються в художніх музеях Санкт-Петербурга, Києва, Харкова, Ульяновська, Воронежа - всього близько 50 полотен.

«Юродива», 1901


Народився Олександр Порфирович АРХИПЕНКО (30 травня 1887, Київ — 25 лютого 1964, Нью-Йорк) — видатний художник і скульптор українського походження, один із засновників кубізму в скульптурі.

Роботи Архипенка визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми; він запровадив у скульптуру поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури, синтетичні об'ємні рухомі конструкції. Одним з перших Архипенко використовував експресивні можливості «нульової», наскрізної форми.

«Жінка, что вкладає волосся», 1915

У 1902-1905 роках Олександр вивчав живопис і скульптуру в Київському художньому училищі, з якого був відрахований за участь в учнівському страйку. У 1906 разом з Олександром Богомазовим організував першу виставку своїх робіт в Києві. Продовжив навчання у Москві, а від 1908 - в Школі витончених мистецтв у Парижі, де оселився в міжнародній колонії художників «Вулик» (фр. La Ruche). Від 1910 Архипенко виставляється в Салоні Незалежних разом з Малевичем, Пікассо, Браком, Дереном та ін. З часом він засновує свою школу в Парижі, їздить з виставкою своїх робіт країнами Європи. У 1921 Олександр Архипенко відкриває свою школу-студію в Берліні, але через два роки назавжди переїжджає до США. У США Архипенко провів близько тридцяти своїх виставок. У 1934 році він оформляє павільйон України на виставці в Чикаго, у 1950-і професор Архипенко стає почесним членом Об'єднання Митців Українців в Америці.

«Цар Соломон», 1963, Філадельфія

Художник працював у різних стилях - від реалізму до абстракціонізму. Крім скульптури, Архипенко багато займався живописом, а також виготовленням кінетичних об'єктів з вбудованим електричним мотором, які він називав "архіпентурами".

Олександр Архипенко був одним з геніїв скульптори ХХ століття. Він одним з перших скульпторів-кубістів почав використовувати в своїх роботах «негативний простір» - порожнечі всередині скульптури. Прихильник активного мистецтва, Архипенко будував нові форми, підкоряючись внутрішнім творчим імпульсам: «Мистецтво не є те, що ми бачимо - але лише те, що ми маємо в собі самих».

У радянській Україні творчість великого земляка офіційно замовчувалася, а його нечисленні твори, які опинилися в українських музеях, вилучалися і знищувалися як «ідейно шкідливі».

«Дві оголені жіночі фігури»


Народився Олексій Архипович ЛЕОНОВ (30 травня 1934, с. Листвянка, Західно-Сибірський край, Росія) - радянський космонавт № 11, перша людина, що вийшла у відкритий космос. Двічі Герой Радянського Союзу (1965, 1975). Художник, член Спілки художників.

Майбутній знаменитий космонавт літати вчився в Україні: у 1955 році закінчив Військову авіаційну школу в Кременчуці, куди вступив за комсомольським набором. У 1957 році закінчив Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків (Харыввська обл.). 18-19 березня 1965 року спільно з Павлом Бєляєвим здійснив політ у космос як другий пілот на космічному кораблі «Восход-2». В ході цього польоту Леонов здійснив перший в історії людства вихід у відкритий космос тривалістю 12 хвилин 9 секунд. У 1975 році як командир космічного корабля «Союз-19» Олексій Леонов здійснив другий політ у космос за міжнародною програмою експериментального польоту радянського і американського кораблів «Союз-Аполлон» (ЕПАС).

Олексій Леонов - відомий художник. Він автор близько 200 картин (багато робіт створив спільно з художником Соколовим) і п'яти художніх альбомів, серед яких космічні пейзажі, фантастика, земні пейзажі, портрети друзів (акварель, масло, голландська гуаш). З 1965 р він є членом Спілки художників СРСР. Його улюблений художник - Айвазовський. О. А. Леонов разом з художником-фантастом Андрієм Соколовим створив серію поштових марок СРСР космічної тематики.

«Людина над планетою»


Родился Павел Фёдорович НИКОНОВ (30 мая 1930, Москва) — советский и российский живописец и график, педагог, профессор. Один из основоположников «сурового стиля».

Академик РАХ (2000; член-корреспондент 1997). Народный художник РФ (1994). Лауреат Государственной премии Российской Федерации (2002).

Родился в семье репрессированного красного командира. В 1950 году окончил Московскую среднюю художественную школу. С 1950 по 1956 год учился в Московском государственном институте им. В. И. Сурикова. Вместе с братом Михаилом был членом группы «Девять». Самая знаменитая картина П. Никонова, «Геологи» (1962), вызвала на выставке 30-летия МОСХа гнев Никиты Хрущёва, позднее же — стала хрестоматийной работой. С 1998 года Павел Никонов руководит мастерской станковой живописи в Суриковском институте.

«Геологи», 1962