3 декабря -Музей українського живопису

3 декабря

Родился Эдуард БЕНДЕМАН (3 декабря 1811, Берлин — 27 декабря 1889, Дюссельдорф) — немецкий художник. Видный представитель дюссельдорфской художественной школы.

Бендеман родом из семьи евреев-банкиров, в богатом доме которых часто бывали гости, в том числе и будущий преподаватель Эдуарда в Берлинской академии художеств Фридрих Вильгельм фон Шадов. В 1829 году Бендеман сопровождал Шадова в его поездке по Италии. В 1831 году Бендеман с Шадовом вернулся в Берлин и обосновался в Дюссельдорфе свободным художником. Дебют Бендемана состоялся на Большой художественной выставке в Берлине в 1832 году. В своём творчестве Бендеман часто обращался к библейским темам. В 1837 году Бендемана пригласили принять участие в Парижском салоне, где его работа «Иеремия на развалинах Иерусалима» получила награды и была приобретена королём Пруссии Фридрихом Вильгельмом III.

Бендеману было поручено оформление королевского дворца в Дрездене. В Дюссельдорфе Бендеман создал монументальные фрески для гимназии на Клостерштрассе. Художник также добился успехов в портретной живописи. Бендеман был женат на дочери знаменитого скульптора Иоганна Готфрида Шадова и сестре своего учителя Вильгельма Шадова Лиде Шадов. Сестра Эдуарда Бендемана Паулина вышла замуж за художника Юлиуса Гюбнера.

Автопортрет «Скорбящие евреи в изгнании», 1832


Народився Фредерік ЛЕЙТОН (3 грудня 1830, Скарборо, Північний Йоркшир — 25 січня 1896, Лондон) — представник вікторіанського академізму та салонного мистецтва в Англії, президент Королівської академії мистецтв. Маляр і скульптор.

Фредерік навчався в академіях красних мистецтв у Берліні, Флоренції та Франкфурті. У 1855 році він завершив роботу над своєю «Мадонною Чімабуе» і відіслав її в Лондон, на виставку Королівської Академії. Картина мала величезний успіх і була придбана королевою Вікторією за 600 гіней. Про художника заговорили в аристократичних колах Англії. Наступні кілька років Лейтон живе і працює в Парижі, подорожує до Алжира, Єгипта, Турції та Сірії. Мотиви східної культури Лейтон надалі часто використовував у своїх картинах.

«Андромаха в полоні». Манчестер, музей

У 1859 році він повернувся в Лондон, де співпрацював з прерафаелітами. З 1864 року Лейтон в Королівській Академії мистецтв, де займався скульптурою і живописом. Віртуоз живописець отримав визнання і став президентом Академії. На нього звернув увагу і королівський двір. За досягнення в мистецтві йому дарували титул барона. У 1880-му році уряд Італії запропонував майстру надіслати свій автопортрет для унікальної колекції автопортретів знаменитих живописців, яка зберігається в галереї Уффіці.

Видатний представник академізму, Фредерік Лейтон все більше переходив на позиції салонного мистецтва. Воно відрізнялося експлуатацією тільки «високих» сюжетів (біблійних чи античних), тільки красивих, зовнішньо привабливих моделей, виправлених за античними зразками, віртуозним технічним виконанням самого живопису та скульптури.

«Автопортрет», 1880. Галерея Уффіці, Флореція «Палаючий червень», 1895. Музей в місті Понсе, Пуерто-Рико


Народився Станіслав МАСЛОВСЬКИЙ (3 грудня 1853, Влодава - 31 травня 1926, Варшава) - польський художник-реаліст. Представник польського дворянського роду герба Самсон.

Закінчив Варшавську школу малювання, учень А. В. Камінського та Войцехa Герсона. Після завершення учëби Масловський постійно жив у столиці, звідки щорічно виїжджав на пленери, в тому числі на Україну. Зачарований місцевими краєвидами та фольклором створив багато жанрових полотен на козацьку тему («Козацький танець», «Дума Яреми» та ін.). У 1921 р враховуючи його заслуги, художник був обраний членом паризького Національного товариства образотворчих мистецтв.

«Дума Яреми», 1879

С. Масловський - видатний художник-реаліст. Крім жанрових картин, створив цілий ряд пейзажів, чудових акварелей. На початку творчого шляху перебував під впливом художників Ю. Брандта, Ю. Хелмоньського і Ю. Коссака.

«Весна 1905 року. Група козаків на Уяздовських алеях у Варшаві», 1906. Національний музей у Варшаві


Народився Ілля Нісо́нович ШТІЛЬМАН (3 грудня 1902, Київ — 11 серпня 1966, Київ) — український художник-живописець і педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1946 року).

У 1917–1920 роках навчався в Київському художньому училищі. 1920 року вступив до Київського художнього інституту. Навчався у Миколи Бурачека, Льва Крамаренка, Федора Кричевського. Закінчив інститут 1927 року.

Був членом Об'єднання сучасних митців України. Член Спілки художників України з 1938 року. У 1933–1964 роках викладав у Київському художньому інституті (у 1940–1944 роках — директор, від 1947 року — професор, у 1948–1959 роках — керівник майстерні пейзажного живопису). Доклав багато зусиль для евакуації інституту в Самарканд під час радянсько-німецької війни і налагодження його роботи. Серед учнів Іллі Штільмана слід назвати: Т. Голембієвську, В. Сингаївського, В. Баринову-Кулебу, В. Гуріна, О. Лопухова, А. Пламеницького, В.Реунова, М. Вайнштейна, В. Одайника, І. Тартаковського, Г. Неледву.

«Ранок», 1956. Національний художній музей України

Був одним з керівників республіканського і київського правління Спілки художників УРСР в довоєнні та повоєнні роки.

Основний жанр творчості Штільмана - пейзаж-картина. Роботи художника відзначені тонким поетичним настроєм, любов'ю до рідного краю, хвилюючим сприйняттям навколишнього світу. Його живопис, свіжий, вишукани, багатий відтінками, кольором, формою мазка виразно відображає своєрідність матеріального світу. Твори Іллі Штільмана знаходяться в Національному художньому музеї України, Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, Державній Третьяковській галереї (Росія), більшості великих музеїв України та в приватних збірках України, США, Канади, Німеччини та Ізраїлю.

«Натюрморт», 1966


3 декабря 1917 года была открыта выставка работ Модильяни в галерее Берты Вейль. Галерея располагалась напротив полицейского участка, и стражи закона, возмущенные видом обнаженных женских тел и фривольных поз на многих картинах, выставленных Модильяни, заставили художника закрыть экспозицию всего через несколько часов после открытия. Это была первая и единственная прижизненная индивидуальная выставка работ мастера.

В период 1916—1917 годов Модильяни были написаны около 30 полотен в жанре ню по заказу его покровителя, польского художника Леопольда Зборовски (или «Збо», как его называли друзья). Обнажённая натура в творчестве Модильяни — это не абстрактные, рафинированные образы, а реальные портретные изображения. Техника и тёплая световая гамма в картинах Модильяни «оживляет» его полотна. Картины Амедео, выполненные в жанре ню, считаются жемчужиной его творческого наследия.

Амедео Модильяни. «Ню», 1917