3 октября
Родилась Элизабет-Софи ШЕРОН (3 октября 1648, Париж – 3 сентября 1711, там же) – французская художница (эмальер, миниатюрист, график), поэт, переводчик.
Дочь художника Анри Шерона. В 1672 была представлена Королевской академии живописи и ваяния Шарлем Лебреном и стала членом Академии (четвертой женщиной-академиком). В 1692 она вышла замуж за придворного инженера Жака Лёэ. В 1699 была как поэт принята в члены падуанской Accademia dei Ricovrati под именем Эрато. Среди ее живописных работ известен портрет писательницы Антуанетты Дезульер, но в целом ее художественное наследие невелико. Свободно владела древнееврейским, греческим и латынью. Также опубликовала руководство по рисованию (1706).
 |
 |
| «Автопортрет», 1672. Лувр, Париж | «Портрет Ж.М.Бувье де ла Мот Гюйон», 1680. Государственный музей изобразительных искусств им.Пушкина, Москва |
Народився Киріак Костянтинович КОСТАНДІ (3 жовтня 1852, с. Дофінівка, Одеський повіт, Херсонська губернія - 31 жовтня 1921 року, Одеса) - живописець, педагог, лідер південноросійської (одеської) художньої школи. Академік ІАХ, член Товариства «передвижників», один із засновників Товариства південноросійських художників і його голова в 1902-1920 рр.
Народився в грецькій родині під Одесою. Навчався в Одеській художній школі (1879-1873) та Академії мистецтв у Петербурзі (1874-1882). Вніс величезний вклад в розвиток культури Південної Пальміри: викладав в Одеській художній школі (з 1885), де виховав десятки видатних художників, брав участь у створенні, а потім очолював Товариство південноросійських художників, став організатором і директором Одеського художнього музею (1917-1921). Живописець-пейзажист, жанрист і портретист. У своїй творчості пройшов шлях від реалізму до імпресіонізму. У 1922 році учні та друзі художника заснували Товариство імені К.К. Костанді.
 |
| «У хворого товариша», 1883 рік, експозиція Третьяковської галереї |
Петро Нілус, відомий художник і учень К. Костанді, писав: «Киріак Костянтинович Костанді - безсумнівно, один з людей, що володіють талантом самоцвітним, разом з прекрасним сонцем помірного півдня ввібравшим у себе красу нашого узбережжя, і навряд чи я помилюся, якщо скажу, що, завдяки таланту К. К., ми зрозуміли принадність пейзажу наших околиць. Він нам відкрив весняні сутінки, гарячі дні літа, золотисті заходи осені - незвичайної, зворушливої, наївної краси, про яку ми до К. К. і не підозрювали...».
 |
 |
| «Рання весна», 1915 |
Родился Пьер БОННАР (3 октября 1867 года, Париж, — 23 января 1947 года, Ле-Канне, деп. Приморские Альпы) — французский живописец и график, вошедший в историю искусства как один из величайших колористов XX века. Писал пейзажи, натюрморты, интерьеры и бытовые сцены в импрессионистической манере.
Родом из семьи чиновника, Боннар сначала изучал юриспруденцию в Сорбонне, а затем учился в Академии Жюлиана в Париже, затем в Школе изящных искусств, где в 1888 г. образовалась группа «Наби». Под влиянием Гогена и искусства японской гравюры художники локализовали цвет, делали свою живопись более плоскостной. Боннара даже называли «японствующим Наби». Боннар выставлял свои работы на «Салоне независимых».
Художник мягких, приглушённых тонов и отношений, Боннар одним из первых открыл внутреннюю или даже интимную жизнь женщины. Он писал интерьеры, средиземноморские и парижские пейзажи, бытовые сценки. Под конец жизни Боннар обратился к насыщенным цветовым сочетаниям, создавая изысканные красочные композиции.
 |
 |
| «Автопортрет», 1889 | «Обнаженная у камина», 1913 |
Народилася Серафима Іасонівна БЛОНСЬКА (3 жовтня 1870, Верхньодніпровськ Катеринославської губернії (нині Дніпропетровської обл.) - 9 серпня 1947, Таганрог) - художниця, педагог.
Народилася в сім'ї юриста, мати - з сім'ї Стрельнева, професора медицини Харківського університету. У 1875 сім'я переїхала до Таганрога. У 1891 році Серафима закінчує Київську рисувальну школу М. І. Мурашко. З 1892 по 1900 рік навчається в Петербурзькій Академії мистецтв. У 1900 році отримала звання художника за дипломну роботу «Дівчатка» («Вербна неділя») - єдина багатофігурна композиція, створена Блонською. Після закінчення Академії Серафиму Блонську посилають вдосконалюватися за казенний рахунок в Італію.
У 1909 році Блонська повертається до Таганрога. У 1910 році вона з чоловіком О. М. Леонтовським відкриває школу рисування та живопису з курсом лекцій з анатомії, перспективи та історії мистецтва. Школа пропрацювала до кінця 1920-х. У 1930-і роки Блонська є членом Таганрозької організації «Всекохудожника».
 |
 |
| «Лист. Портрет художниці С.І. Блонської», 1890. Автор Д.М. Синоді-Попов | «Дівчатка. Вербна неділя», 1900 |
Родился Анри Жак Эдуар ЭВЕНЕПУЛ (3 октября 1872, Ницца, Франция — 27 декабря 1899, Париж) — французский живописец, рисовальщик и гравёр бельгийского происхождения, большинство работ которого были выполнены в фовистском стиле.
Проходил обучение сперва в академии искусств в Сен-Жосс-тен-Ноде, а потом — в Бельгийской Королевской Академии изящных искусств в Брюсселе, где изучал живопись и декоративно-прикладное искусство. В 1892 году поселился в Париже. Давал уроки декоративно-прикладного искусства, потом работал в ателье Гюстава Моро, который познакомил молодого художника с фовистами Анри Матиссом и Жоржем Руо. Вскоре благодаря им Эвенепул увлёкся этим направлением в живописи.
Художественный дебют Эвенепула в Парижском салоне состоялся в 1894 году. Зимой 1897-1898 годов Эвенепул находился в Алжире. В этот же период — с декабря 1897 по январь 1898 года — в Брюсселе проходила его первая персональная выставка. Чаще всего среди работ живописца встречались портреты членов его семьи, а также друзей — портрет был его любимым жанром. В картинах Эвенепула чувствовалось влияние Эдуара Мане и Джеймса Уистлера, а парижского периода — также Анри де Тулуз-Лотрека и Жан-Луи Форена. Помимо живописных портретов, Эвенепул рисовал плакаты, графические рисунки, литографии. Он умер в возрасте 27 лет в Париже в 1899 году.
 |
 |
| «Автопортрет», 1899 | «Воскресная прогулка в Булонском лесу», 1899 |
Народився Павло Максимович КОВЖУН (3 жовтня 1896 року, с. Костюшки, тепер Велика Фосня Овруцького району Житомирської обл. - 15 травня 1939 Львів) - графік, журналіст, організатор українського мистецтва на Західній Україні.
У 1911-1915 роках навчався в Київському художньому училищі. Учасник Першої світової і громадянської воєн. Після поразки Армії УНР опинився в таборі для інтернованих осіб на території Польщі. У 1919-1920 роках навчався в Українській Академії мистецтв. Пізніше працював у Перемишлі в художній майстерні.
Основним напрямком робіт Павла Ковжуна була книжкова графіка (обкладинки, екслібриси, видавничі знаки, плакати, ініціали, ілюстрації, карикатури). Є автором (разом з М. Осінчуком) церковних поліхромій в українському візантійському стилі (Озірна, Сокаль, Зашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів та ін.) та мистецьких монографій. Автор статей на мистецькі теми й про діячів культури. Учасник багатьох виставок (Прага, Брюсель, Варшава, Берлін, Рим, Неаполь). Редактор журналів «Митуса» та «Мистецтво». У 1930-х роках в Українському науковому інституті (Берлін) прочитав цикл лекцій з історії українського мистецтва.
 |
 |
| Обкладинка книги роботи П.Ковжуна |
Родился Павел Фёдорович ЧЕЛИЩЕВ (3 октября 1898, с. Дубровка, ныне Калужской обл. — 1 августа 1957, Фраскати, Италия) — русский художник, основатель мистического сюрреализма за 9 лет до появления этого направления у С. Дали.
Родился в семье помещика, с детства увлекался живописью. Ранние пейзажи Челищева показали Коровину. Тот сказал: «Мне нечему его учить. Он уже художник». В 1918 году Павел Челищев оказался в Киеве, где брал уроки у Экстер и Мильмана. Был картографом в добровольческой армии Деникина. Эмигрировал в Стамбул. Затем в Париже стал известным театральным художником труппы Дягилева. Перед войной эмигрировал в США. Там он достиг мировой славы как живописец, рисовал декорации и костюмы для таких постановщиков и хореографов как Джордж Баланчин и А. Эверетт Остин. В 1948 уединился в Италии на вилле Фраскати.
Живопись Челищева высоко ценили Дали и Пикассо, но мировая известность началась с картины «Ищущий обрящет» (или «Каш-каш» — прятки). Фигурка, рождающегося младенца ¬символ продолжения рода Павла Челищева. Около картины в Нью-Йорке зрители простаивали часами. Дети искали там новые фигурки младенцев среди листвы. Рядом висела «Герника» Пикассо и во всех опросах «Каш-каш» опережала «Гернику» по популярности. Это была первая часть задуманного триптиха Чистилище-Ад-Рай.
 |
 |
| «Автопортрет», 1925 | «Ищущий обрящет» («Каш-каш»), 1942. Музей современного искусства, Нью-Йорк |
Народився Петро Дорофійович СЛЬОТА (3 жовтня 1911, Панютино, Харківська обл. - 25 червня 1974, Київ) - живописець, заслужений художник УРСР (1973).
Народився в сім'ї машиніста. Початкову художню освіту здобув у художній школі м. Лозова. У 1932 році вступає до Харківського художнього інституту, а в 1934 - переходить до Київського художнього інституту, де продовжує навчання в майстерні видатного живописця Ф. Кричевського. Учасник радянсько-фінської та радянсько-нацистської воєн (головний художник фронту, працював у фронтовій газеті). У 1946 році одружився з художницею Г. Д. Зоря, їх дочки і внуки - теж відомі художники. Жив і працював у Києві, брав участь у численних виставках, викладав у Київському художньому інституті.
Петро Сльота - художник широкого творчого діапазону. Він автор багатьох тематичних полотен («Мітинг у визволеному Києві», 1947; «В. І. Ленін в Кремлі», 1968; «Перша весна», 1964-1965, і ін.). Багато творів живописця присвячені пам'ятним історичним місцям, пов'язаним з героїчним минулим українського народу («Чигирин», 1953; «Три криниці часів Богдана Хмельницького», 1953; «Суботів», 1953; «Тарасова гора в Каневі», 1949, і ін.) . Обдарованість художника і його своєрідність розкрилися, перш за все, в роботах пейзажного циклу, які випромінюють радісне сприйняття дійсності, захоплюють безпосередністю у відтворенні чарівного світу природи, глибокою людяністю. Саме в пейзажах найповніше проявився його талант лірика і колориста.
 |
| «Алупкінський палац», 1965 |
Народився Анатолій Михайлович ДЕВЯНІН (3 жовтня 1911, Харків - 1986, Київ) - український художник, графік. Заслужений працівник культури УРСР (1969).
Закінчив Харківський художній технікум в 1930 (викладач - О. Кокель). В 1931 - 1937 навчався в Харківському поліграфічному інституті у М. Дерегуса та В. Касіяна. Створював сатиричні малюнки для щойно створеного в Харкові журналу «Червоний перець». Учасник Другої світової війни з 1941 по 1945, демобілізувався в 1949. Створив велику кількість сатиричних рисунків для фронтових газет, агітаційних листівок, натурних зарисовок.
Від 1945 брав участь у виставках. У різні роки працював головним художником різних видавництвах України, в т.ч. у видавництві «Мистецтво». Викладав у Харківському поліграфічному інституті (1962 - 1966). Працював в галузі живопису, книжкової та станкової графіки.
 |
 |
| «Маріїнський палац», 1981. Оргаліт, олія. |
Народився Григорій Олександрович ЧЕРНЕТА (3 жовтня 1948, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро) - живописець, педагог. Заслужений художник України (2009).
Г.О. Чернета - талановитий художник, добре відомий дніпровським поціновувачам мистецтва, і досвідчений педагог. Корінний дніпровець. Закінчивши живописний факультет Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю. Рєпіна (керівник майстерні - народний художник СРСР Ю.Непрінцев), Чернета більше 30 років викладає спецдисципліни в рідному Дніпропетровському художньому училищі, яке, займаючись у К.Беркути, закінчив 1968 року (зараз це Дніпропетровський театрально - художній коледж). У 1979 р організував художню студію «АКАДЕМІЯ» у Палаці культури Нижньодніпровського трубопрокатного заводу. Член Національної спілки художників України з 1990 року. Учасник виставок - міських, вітчизняних і міжнародних від 1979 р. Відзначений нагородою голови обладміністрації «За розвиток регіону» (2008).
 |
 |