3 октября -Музей українського живопису

3 октября

Родилась Элизабет-Софи ШЕРОН (3 октября 1648, Париж – 3 сентября 1711, там же) – французская художница (эмальер, миниатюрист, график), поэт, переводчик.

Дочь художника Анри Шерона. В 1672 была представлена Королевской академии живописи и ваяния Шарлем Лебреном и стала членом Академии (четвертой женщиной-академиком). В 1692 она вышла замуж за придворного инженера Жака Лёэ. В 1699 была как поэт принята в члены падуанской Accademia dei Ricovrati под именем Эрато. Среди ее живописных работ известен портрет писательницы Антуанетты Дезульер, но в целом ее художественное наследие невелико. Свободно владела древнееврейским, греческим и латынью. Также опубликовала руководство по рисованию (1706).

«Автопортрет», 1672. Лувр, Париж «Портрет Ж.М.Бувье де ла Мот Гюйон», 1680.
Государственный музей изобразительных искусств им.Пушкина, Москва


Народився Киріак Костянтинович КОСТАНДІ (3 жовтня 1852, с. Дофінівка, Одеський повіт, Херсонська губернія - 31 жовтня 1921 року, Одеса) - живописець, педагог, лідер південноросійської (одеської) художньої школи. Академік ІАХ, член Товариства «передвижників», один із засновників Товариства південноросійських художників і його голова в 1902-1920 рр.

Народився в грецькій родині під Одесою. Навчався в Одеській художній школі (1879-1873) та Академії мистецтв у Петербурзі (1874-1882). Вніс величезний вклад в розвиток культури Південної Пальміри: викладав в Одеській художній школі (з 1885), де виховав десятки видатних художників, брав участь у створенні, а потім очолював Товариство південноросійських художників, став організатором і директором Одеського художнього музею (1917-1921). Живописець-пейзажист, жанрист і портретист. У своїй творчості пройшов шлях від реалізму до імпресіонізму. У 1922 році учні та друзі художника заснували Товариство імені К.К. Костанді.

«У хворого товариша», 1883 рік, експозиція Третьяковської галереї

Петро Нілус, відомий художник і учень К. Костанді, писав: «Киріак Костянтинович Костанді - безсумнівно, один з людей, що володіють талантом самоцвітним, разом з прекрасним сонцем помірного півдня ввібравшим у себе красу нашого узбережжя, і навряд чи я помилюся, якщо скажу, що, завдяки таланту К. К., ми зрозуміли принадність пейзажу наших околиць. Він нам відкрив весняні сутінки, гарячі дні літа, золотисті заходи осені - незвичайної, зворушливої, наївної краси, про яку ми до К. К. і не підозрювали...».

«Рання весна», 1915


Родился Пьер БОННАР (3 октября 1867 года, Париж, — 23 января 1947 года, Ле-Канне, деп. Приморские Альпы) — французский живописец и график, вошедший в историю искусства как один из величайших колористов XX века. Писал пейзажи, натюрморты, интерьеры и бытовые сцены в импрессионистической манере.

Родом из семьи чиновника, Боннар сначала изучал юриспруденцию в Сорбонне, а затем учился в Академии Жюлиана в Париже, затем в Школе изящных искусств, где в 1888 г. образовалась группа «Наби». Под влиянием Гогена и искусства японской гравюры художники локализовали цвет, делали свою живопись более плоскостной. Боннара даже называли «японствующим Наби». Боннар выставлял свои работы на «Салоне независимых».

Художник мягких, приглушённых тонов и отношений, Боннар одним из первых открыл внутреннюю или даже интимную жизнь женщины. Он писал интерьеры, средиземноморские и парижские пейзажи, бытовые сценки. Под конец жизни Боннар обратился к насыщенным цветовым сочетаниям, создавая изысканные красочные композиции.

«Автопортрет», 1889 «Обнаженная у камина», 1913


Народилася Серафима Іасонівна БЛОНСЬКА (3 жовтня 1870, Верхньодніпровськ Катеринославської губернії (нині Дніпропетровської обл.) - 9 серпня 1947, Таганрог) - художниця, педагог.

Народилася в сім'ї юриста, мати - з сім'ї Стрельнева, професора медицини Харківського університету. У 1875 сім'я переїхала до Таганрога. У 1891 році Серафима закінчує Київську рисувальну школу М. І. Мурашко. З 1892 по 1900 рік навчається в Петербурзькій Академії мистецтв. У 1900 році отримала звання художника за дипломну роботу «Дівчатка» («Вербна неділя») - єдина багатофігурна композиція, створена Блонською. Після закінчення Академії Серафиму Блонську посилають вдосконалюватися за казенний рахунок в Італію.

У 1909 році Блонська повертається до Таганрога. У 1910 році вона з чоловіком О. М. Леонтовським відкриває школу рисування та живопису з курсом лекцій з анатомії, перспективи та історії мистецтва. Школа пропрацювала до кінця 1920-х. У 1930-і роки Блонська є членом Таганрозької організації «Всекохудожника».

«Лист. Портрет художниці С.І. Блонської», 1890. Автор Д.М. Синоді-Попов «Дівчатка. Вербна неділя», 1900


Родился Анри Жак Эдуар ЭВЕНЕПУЛ (3 октября 1872, Ницца, Франция — 27 декабря 1899, Париж) — французский живописец, рисовальщик и гравёр бельгийского происхождения, большинство работ которого были выполнены в фовистском стиле.

Проходил обучение сперва в академии искусств в Сен-Жосс-тен-Ноде, а потом — в Бельгийской Королевской Академии изящных искусств в Брюсселе, где изучал живопись и декоративно-прикладное искусство. В 1892 году поселился в Париже. Давал уроки декоративно-прикладного искусства, потом работал в ателье Гюстава Моро, который познакомил молодого художника с фовистами Анри Матиссом и Жоржем Руо. Вскоре благодаря им Эвенепул увлёкся этим направлением в живописи.

Художественный дебют Эвенепула в Парижском салоне состоялся в 1894 году. Зимой 1897-1898 годов Эвенепул находился в Алжире. В этот же период — с декабря 1897 по январь 1898 года — в Брюсселе проходила его первая персональная выставка. Чаще всего среди работ живописца встречались портреты членов его семьи, а также друзей — портрет был его любимым жанром. В картинах Эвенепула чувствовалось влияние Эдуара Мане и Джеймса Уистлера, а парижского периода — также Анри де Тулуз-Лотрека и Жан-Луи Форена. Помимо живописных портретов, Эвенепул рисовал плакаты, графические рисунки, литографии. Он умер в возрасте 27 лет в Париже в 1899 году.

«Автопортрет», 1899 «Воскресная прогулка в Булонском лесу», 1899


Народився Павло Максимович КОВЖУН (3 жовтня 1896 року, с. Костюшки, тепер Велика Фосня Овруцького району Житомирської обл. - 15 травня 1939 Львів) - графік, журналіст, організатор українського мистецтва на Західній Україні.

У 1911-1915 роках навчався в Київському художньому училищі. Учасник Першої світової і громадянської воєн. Після поразки Армії УНР опинився в таборі для інтернованих осіб на території Польщі. У 1919-1920 роках навчався в Українській Академії мистецтв. Пізніше працював у Перемишлі в художній майстерні.

Основним напрямком робіт Павла Ковжуна була книжкова графіка (обкладинки, екслібриси, видавничі знаки, плакати, ініціали, ілюстрації, карикатури). Є автором (разом з М. Осінчуком) церковних поліхромій в українському візантійському стилі (Озірна, Сокаль, Зашків, Долина, Миклашів, Наконечне, Калуш, Стоянів та ін.) та мистецьких монографій. Автор статей на мистецькі теми й про діячів культури. Учасник багатьох виставок (Прага, Брюсель, Варшава, Берлін, Рим, Неаполь). Редактор журналів «Митуса» та «Мистецтво». У 1930-х роках в Українському науковому інституті (Берлін) прочитав цикл лекцій з історії українського мистецтва.

Обкладинка книги роботи П.Ковжуна

Родился Павел Фёдорович ЧЕЛИЩЕВ (3 октября 1898, с. Дубровка, ныне Калужской обл. — 1 августа 1957, Фраскати, Италия) — русский художник, основатель мистического сюрреализма за 9 лет до появления этого направления у С. Дали.

Родился в семье помещика, с детства увлекался живописью. Ранние пейзажи Челищева показали Коровину. Тот сказал: «Мне нечему его учить. Он уже художник». В 1918 году Павел Челищев оказался в Киеве, где брал уроки у Экстер и Мильмана. Был картографом в добровольческой армии Деникина. Эмигрировал в Стамбул. Затем в Париже стал известным театральным художником труппы Дягилева. Перед войной эмигрировал в США. Там он достиг мировой славы как живописец, рисовал декорации и костюмы для таких постановщиков и хореографов как Джордж Баланчин и А. Эверетт Остин. В 1948 уединился в Италии на вилле Фраскати.

Живопись Челищева высоко ценили Дали и Пикассо, но мировая известность началась с картины «Ищущий обрящет» (или «Каш-каш» — прятки). Фигурка, рождающегося младенца ¬символ продолжения рода Павла Челищева. Около картины в Нью-Йорке зрители простаивали часами. Дети искали там новые фигурки младенцев среди листвы. Рядом висела «Герника» Пикассо и во всех опросах «Каш-каш» опережала «Гернику» по популярности. Это была первая часть задуманного триптиха Чистилище-Ад-Рай.

«Автопортрет», 1925 «Ищущий обрящет» («Каш-каш»), 1942.
Музей современного искусства, Нью-Йорк


Народився Петро Дорофійович СЛЬОТА (3 жовтня 1911, Панютино, Харківська обл. - 25 червня 1974, Київ) - живописець, заслужений художник УРСР (1973).

Народився в сім'ї машиніста. Початкову художню освіту здобув у художній школі м. Лозова. У 1932 році вступає до Харківського художнього інституту, а в 1934 - переходить до Київського художнього інституту, де продовжує навчання в майстерні видатного живописця Ф. Кричевського. Учасник радянсько-фінської та радянсько-нацистської воєн (головний художник фронту, працював у фронтовій газеті). У 1946 році одружився з художницею Г. Д. Зоря, їх дочки і внуки - теж відомі художники. Жив і працював у Києві, брав участь у численних виставках, викладав у Київському художньому інституті.

Петро Сльота - художник широкого творчого діапазону. Він автор багатьох тематичних полотен («Мітинг у визволеному Києві», 1947; «В. І. Ленін в Кремлі», 1968; «Перша весна», 1964-1965, і ін.). Багато творів живописця присвячені пам'ятним історичним місцям, пов'язаним з героїчним минулим українського народу («Чигирин», 1953; «Три криниці часів Богдана Хмельницького», 1953; «Суботів», 1953; «Тарасова гора в Каневі», 1949, і ін.) . Обдарованість художника і його своєрідність розкрилися, перш за все, в роботах пейзажного циклу, які випромінюють радісне сприйняття дійсності, захоплюють безпосередністю у відтворенні чарівного світу природи, глибокою людяністю. Саме в пейзажах найповніше проявився його талант лірика і колориста.

«Алупкінський палац», 1965

Народився Анатолій Михайлович ДЕВЯНІН (3 жовтня 1911, Харків - 1986, Київ) - український художник, графік. Заслужений працівник культури УРСР (1969).

Закінчив Харківський художній технікум в 1930 (викладач - О. Кокель). В 1931 - 1937 навчався в Харківському поліграфічному інституті у М. Дерегуса та В. Касіяна. Створював сатиричні малюнки для щойно створеного в Харкові журналу «Червоний перець». Учасник Другої світової війни з 1941 по 1945, демобілізувався в 1949. Створив велику кількість сатиричних рисунків для фронтових газет, агітаційних листівок, натурних зарисовок.

Від 1945 брав участь у виставках. У різні роки працював головним художником різних видавництвах України, в т.ч. у видавництві «Мистецтво». Викладав у Харківському поліграфічному інституті (1962 - 1966). Працював в галузі живопису, книжкової та станкової графіки.

«Маріїнський палац», 1981. Оргаліт, олія.

Народився Григорій Олександрович ЧЕРНЕТА (3 жовтня 1948, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро) - живописець, педагог. Заслужений художник України (2009).

Г.О. Чернета - талановитий художник, добре відомий дніпровським поціновувачам мистецтва, і досвідчений педагог. Корінний дніпровець. Закінчивши живописний факультет Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю. Рєпіна (керівник майстерні - народний художник СРСР Ю.Непрінцев), Чернета більше 30 років викладає спецдисципліни в рідному Дніпропетровському художньому училищі, яке, займаючись у К.Беркути, закінчив 1968 року (зараз це Дніпропетровський театрально - художній коледж). У 1979 р організував художню студію «АКАДЕМІЯ» у Палаці культури Нижньодніпровського трубопрокатного заводу. Член Національної спілки художників України з 1990 року. Учасник виставок - міських, вітчизняних і міжнародних від 1979 р. Відзначений нагородою голови обладміністрації «За розвиток регіону» (2008).