3 сентября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

3 сентября

Народився Джозеф РАЙТ, відомий також як Райт із Дербі (3 вересня 1734, Дербі, Англія — 29 серпня 1797, Дербі, Англія) — видатний британський живописець XVIII століття.

1751 року Райт поїхав до Лондоні, маючи намір стати художником. Три роки навчався в Лондонській студії у відомого портретиста Томаса Хадсона, у якого також навчався Джошуа Рейнольдс. До 1760 року ранні портрети Райта були виконані в манері свого вчителя. Більшу частину свого життя художник мешкав у Дербі. Тут він познайомився з майстром кераміки Джошуа Веджвудом, засновником компанії «Веджвуд», і хіміком Джозефом Прістлі. Райт був присутній при експериментах вчених та зображував їх на своїх полотнах.

У період з 1773 до 1775 рік Райт перебував у Італії, де малював античні руїни (наприклад, могилу Вергілія), вивчав промальовування ландшафтів, копіював класичні статуї. У Неаполі Джозеф Райт став свідком грандіозного виверження вулкана Везувій, який надихнув його на написання декількох десятків картин, що зображають драматичний ефект боротьби вогню та пітьми. Згодом він неодноразово повертався до цієї теми.

«Везувій в Посілліпо», близько 1788

Починаючи з 1778 року Райт створив низку своїх найкращих портретів. З цього часу твори Райта виставляються в Королівській Академії, членом якої він незабаром стає (асоційований з 1781 року, а 1784 року — повний).

Художник виділяється майстерністю світлових ефектів, а також картинами, сцени яких висвітлені свічками. Зазнав впливу караваджизма, в першу чергу, нідерландських художників Герріта ван Хонтхорст та Хендріка Тербрюггена. Вважається піонером індустріально-наукової теми в образотворчому мистецтві. Вперше героями великих композицій стали робітники та вчені, а не античні та біблійні персонажі або жанрово-алегоричні фігури.

До кінця життя Джозеф Райт залишався провінційним художником і багато картин і малюнків Райта є власністю міської ради міста Дербі, і виставлені в Музей і художній галереї міста Дербі.

«Автопортрет» «Експеримент з птахом у насосі», 1768


Народився Теодор фон ГОЛСТ (3 вересня 1810, Лондон - 14 лютий 1844 Лондон) - британський художник, попередник вікторіанського казкового живопису і прерафаелітів.

Батьки художника - прибалтійські німці родом з Риги. Теодор віком чотирнадцяти років став учнем в художній школі Королівської академії, при цьому він часто відвідував і майстерню Лоуренса. Голст перейняв сміливий і оригінальний стиль свого наставника - Йоганна Генріха Фюслі. Художник вперше виставив свою картину в Королівській академії мистецтв в 1827 році у віці сімнадцяти років.

В основному творчість художника пов'язана із книжковою графікою. Теодор фон Голст був першим художником, який проілюстрував роман Мері Шеллі «Франкенштейн» в 1831 році. Він ілюстрував твори Вергілія, Данте, Вільяма Шекспіра, Мері Шеллі і Віктора Гюго. Сюжети книг німецьких романтиків, особливо твори Гете, Гофмана і Фрідріха де Ла Мотт-Фуке, склали основу майже половини його робіт. Вважається, що фон Голст став «найбільш плідним англійським ілюстратором німецької романтики». Як і Йоганн Фюслі, фон Голст свої картини створював переважно на літературні сюжети. Його схильність до демонічного, надприродного і еротики привела до довгого забуття.

«Автопортрет з братом Густавом», 1827 «Чарівні коханці», біля 1840


Народився Пол КЕЙН (3 вересня 1810, Меллоу, Ірландія - 20 лютого 1871, Торонто, Канада) - канадський художник-самоук ірландського походження. Відомий своїми картинами з життя канадських індіанців.

Кілька років їздив по Середньому Заходу Америки як мандрівний портретист і дістався до Нового Орлеана. Звідти поплив у Марсель. Не маючи коштів на навчання в художній школі, два роки подорожував по Європі, де відвідував музеї і копіював картини старих майстрів. У Лондоні познайомився з американським художником Джорджем Кетліном, який представляв свої книгу «Ілюстрації з поводження, звичаїв та стану північноамериканських індіанців». Кетлін закликав вивчити і зберегти культуру американських індіанців, перш ніж вона остаточно зникне.

Пола Кейна захопила ця ідея. Він повернувся в Канаду і зробив дві великих подорожі по індіанським територіям в 1845 і 1846-1848 роках. Кейн документував життя індіанських племен, робив ескізи, які пізніше, після повернення в Торонто, розфарбовував олійними фарбами. Всього їм створено близько 700 ескізів і більше сотні живописних робіт олійними фарбами, він також працював олівцем і аквареллю. Часом Кейн відступав від реалістичності вихідних сцен на користь художнього драматизму, часом привносив історичні неточності.

«Автопортрет», 1845 «Великий Змій, вождь черноногих індіанців,
розповідає про свої військові подвиги», 1851-1856


Народився Владислав ЛУЩКЕВИЧ (3 вересня 1828, Краків - 23 травня 1900, Краків) - польський художник, теоретик і історик мистецтв, викладач.

Відвідував заняття по рисунку і живопису в краківській Академії витончених мистецтв. Продовжив навчання в Парижі, де в 1848-1850 роках вчився в Школі витончених мистецтв. Після повернення до Кракова в 1850 році В. Лущкевич працює як художник, викладач і реставратор історичних будівель Кракова. За 40 років викладацької діяльності Лущкевич був учителем для декількох поколінь польських художників, в тому числі Яна Матейка, Станіслава Виспянського та інших. Перебував у Товаристві друзів витончених мистецтв. У 1880-1890-і роки Владислав Лущкевич був організатором численних виставок в регіоні Краків-Львів. Як художник, В. Лущкевич надавав перевагу історичній та релігійній тематиці і вважається предтечею історизму в польському живописі.

«Казимир Великий у Естерки»


Народився Михайло Андрійович БЕРКОС (3 вересня 1861, Одеса - 20 листопада 1919, Харків) - український художник-пейзажист, педагог. Голова Товариства харківських художників (з 1906). Зазнав помітного впливу європейського імпресіонізму.

Народився в Одесі в заможній родині грецького підданого і російської дворянки. Закінчив Одеську школу рисування (1877) і продовжив навчання в Імператорській академії мистецтв у Петербурзі під керівництвом Михайла Клодта і Володимира Орловського (1878-1889). За успіхи в навчанні Михайло отримав всі можливі відзнаки - малі та великі срібні, потім золоті медалі, що давало право на чотирирічну закордонну поїздку за казенний кошт. Відвідав Францію, Німеччину, Іспанію, Італію та Швейцарію, багато чого перейняв від французьких імпресіоністів з їх технікою пленерного живопису, культом світла і повітря, чистих фарб, колірних рефлексій, «невловимою рухливістю натури».

«Вулиця в Умані», 1895

«У квітучому саду», 1916


Проживши після повернення з Європи деякий час у Петербурзі, Михайло Андрійович перебирається на постійне проживання до Харкова. Він оселився з родиною в мальовничій садибі Мала Данилівка, багато працював, брав активну участь в мистецькому житті Харкова. За його активної підтримки 1912 року відкривається Харківське художнє училище, де він до 1917 року був одним з провідних викладачів. Всі ці роки М.А. Беркос бере активну участь у виставках: Академії мистецтв (починаючи з 1890 р), Санкт-Петербурзького товариства художників, товариств російських акварелістів, південноросійських художників, харківських художників, Всесвітній виставці 1900 року в Парижі... Харківський художньо-промисловий музей в 1906 і 1908 рр. організував персональні виставки митця, а в 1911 в Києві пройшла виставка двох провідних слобожанських художників - Сергія Васильківського та Михайла Беркоса.

Незважаючи на те, що все своє життя Михайло Андрійович прожив у великих містах, він, подібно іншим майстрам харківської школи, писав в основному сільські пейзажі, поля і ліси, любив зображати тихі старовинні садиби або курні вулички провінційних містечок. Одним з улюблених мотивів художника було цвітіння природи - весняні поля і сади, пишні літні клумби, червоні краплі маків на лузі і біло-рожеве кипіння яблуневого цвіту...

«Маки цвітуть», 1905


Народилася Серафіна ЛУЇ, Серафіна із Санліса (3 вересня 1864, Арсі, Уаза - 11 січня 1942, Вільє-су-Еркері, Уаза) - французька художниця, представниця наївного малярства.

Дочка селянки і годинникаря. У семирічному віці залишилася без батьків, її взяла до себе старша сестра. Працювала пастухом, служницею в будинках Санліса. Почала малювати ночами при свічці, надихаючись церковними вітражами і релігійними лубковими картинками. Яскравий, променистий колорит її картин передає стан екстатичного захоплення.

Художницю відкрив письменник і художній критик Вільгельм Уде, в будинку якого вона деякий час прислуговувала, в 1928 році він організував виставку її картин разом з роботами ще кількох наївних майстрів (К.Бомбуаз і ін.). Від 1932 Серафіна перебувала в психіатричних клініках, в одній з них померла від голоду і відсутності догляду за вішістського режиму.

У 2008 вийшов на екрани фільм французького кінорежисера Мартена Прово «Серафіна» (в головній ролі знялася Іоланда Моро).



Народився Олександр Дмитрович БАСАНЕЦЬ (3 вересня 1931, Лебедин Сумської обл.) - живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1989). Професор.

У 1962 році закінчив Київський художній інститут (майстерня В. Пузиркова). Навчався у К. Трохименка, В. Костецького, І. Штільмана. Після закінчення виша залишився викладати в КХІ, від 1990 - професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на кафедрі живопису і композиції. Член Національної спілки художників України від 1967 року.

Працює в різних жанрах малярства - тематична картина, пейзаж, натюрморт. Його твори вирізняються ліричним сприйняттям світу, трансформованим у поетичні художні образи і живописні мотиви. Відомі твори: "Ранкова пошта" (1972), "Молоді пагони" (1976), "Трави цвітуть" (1978), "Проліски надій" (1985), "Світлана" (1993).

«Трави цвітуть», 1978


Родился Константин Алексеевич ВАСИЛЬЕВ (3 сентября 1942, Майкоп — 29 октября 1976, Васильево, Татарская АССР, РСФСР) — советский художник, широко известный своими работами на былинно-мифологические темы.

С 1949 года жил в посёлке Васильево под Казанью. Учился в Казанском художественном училище (1957—1961). Работал учителем рисования и черчения в средней школе, художником-оформителем.

Творческое наследие Васильева многопланово и разнообразно и насчитывает более 400 произведений живописи и графики: портреты, пейзажи, сюрреалистические композиции, картины на сказочные сюжеты, на темы древней и современной истории. Художник обращался к народному искусству: русским песням, былинам, сказкам, скандинавским и ирландским сагам, к «эддической поэзии». Создал произведения на мифологические сюжеты, героические темы славянского и скандинавского эпосов, о Великой Отечественной войне («Маршал Жуков», «Нашествие», «Парад сорок первого», «Тоска по Родине», 1972—1975). Автор графической серии портретов композиторов и музыкантов: «Шостакович» (1961), «Бетховен» (1962), «Скрябин» (1962), «Римский-Корсаков» (1962) и других; графического цикла к опере Р. Вагнера «Кольцо Нибелунгов» (1970-е гг.).

«Северный орел», 1974

«Прощание славянки», 1974

Глубокий символизм живописи в сочетании с оригинальным цветовым решением полотен — широким использованием серебристо-серого и красного цвета и их оттенков — делают картины Васильева узнаваемыми и самобытными.

Константин Васильев трагически погиб — был сбит вместе с другом на железнодорожном переезде проходящим поездом. Похоронен в берёзовой роще, в том самом лесу, где он очень любил бывать.

«Автопортрет»,1976 «Князь Игорь»


Народився Юрій Миколайович ВІНТАЄВ (3 вересня 1952, с. Зольне, нині Самарська обл., Росія) - харківський графік, аквареліст, живописець. Заслужений діяч мистецтв України (2004).

Від 1967 по 1971 рік навчався в Тольяттінському педагогічному училищі на факультеті художньої графіки. Служив у Радянській Армії в 1971-1974. У 1976 році Юрій Вінтаєв вступає до Харківського художньо-промислового інституту, де навчається на факультеті станкової графіки у Й.Карася, В.Сизикова, В.Ненадо. Після закінчення інституту з 1982 року викладає там само на кафедрі живопису. Від 1994 року - доцент, з 2005 року - професор кафедри живопису Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Учасник республіканських, всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1981 року. Персональні – у Харкові (1998, 2002). Майстер акварельного та олійного живопису. Художник реалістичного спрямування, розвиває традиції українського імпресіонізму.

«Бузковий вечір», 2005


3 вересня 1989 року в замку-музеї Шарлоттенбург в Берліні серед білого дня були зухвало викрадені два полотна. Коли спрацювала сирена, охорона кинулася в зал і побачила тільки порожню стіну, де щойно висіли картини класика німецького романтизму Карла Шпіцвега «Бідний поет» і «Любовний лист». В цей час до виходу котив у своїй колясці «інвалід», у якого під пледом були заховані обидві картини загальною вартістю 2 млн доларів. Ці знамениті полотна до сих пір не знайдені.

Замок-музей Шарлоттенбург, Берлін Карл Шпіцвег. «Любовний лист»